Постанова № 38597168, 05.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 березня 2014 року Справа № 814/5178/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Бітюкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доУправління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-е, м. Миколаїв, 54018 провизнання нечинною та скасування вимоги від 07.08.2013р. № Ф-3645,

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Скородумової Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ у Ленінському районі м. Миколаєва з вимогами про визнання Вимоги ПФУ № 3645 від 07.08.2013 року не чинною та її скасування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у серпні 2013 року отримав оскаржувану Вимогу, де зазначено, що він має недоїмку по сплаті єдиного страхового внеску до ПФУ у сумі 8658,67 грн. У вимозі не зазначений період за який утворилася така заборгованість. Окрім того, під час складання цієї Вимоги, ПФУ порушило низку законодавчих актів, а саме порядок винесення Вимоги. На протязі трирічного строку відповідачем жодного разу не надсилалися на адресу Позивача будь-які листи-повідомлення, вимоги щодо наявності в нього недоїмки. Позивач зазначає, що оскільки пенсійним законодавством покладено обов'язок на відповідача щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю оплати страхувальниками єдиного внеску, то вимога ПФУ як процесуальний документ, може бути винесена (сформована та надіслана) на суму заборгованості, яка виникла у минулому періоді, потягом п'ятнадцяти робочих днів з моменту спливу граничного строку оплати внеску. Окрім того, ПФУ при формуванні спірної вимоги використало бланк Вимоги не за четвертим додатком , як це повинно бути, а за п'ятим додатком до інструкції, тобто ПФУ недотрималося й необхідної форми Вимоги. Таким чином, позивач вважає, що відповідач не правомірно виніс вимогу, просить суд визнати її не чинною та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення та пояснення в судовому засіданні, вважає, що під час формування Вимоги ПФУ діяло в межах та в спосіб визначений Законодавством. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

05.03.2014 року в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Вислухав в судовому засіданні пояснення сторін, вивчив письмові докази, що містяться у справі, судом встановлено, що:

Позивач з 2007 року зареєстрований як фізична особа підприємець та знаходиться на обліку УПФУ Ленінського району м. Миколаєва.

Позивач обрав для себе спрощену систему оподаткування та має свідоцтво платника єдиного податку.

З пояснень позивача судом з'ясовано, що на протязі всього часу перебування у статусі ФОП він сплачував єдиний податок, певний відсоток з якого надходило на погашення страхових внесків до ПФУ, а після січня 2011 року - на сплату єдиного внеску до ПФУ. Інших обов'язкових платежів у цей період до ПФУ він не здійснював. Проти цих фактів не заперечує й представник відповідача, а від так в силу положень ч. 3 ст.72 КАС України такі обставини не потребують доказування.

На вимогу суду представником відповідача в судове засідання не був наданий розрахунок суми недоїмки яка зазначена у оскаржуваній Вимозі, не надано розрахунок по періодам та помісячно, за який вона утворилася.

З матеріалів справи вбачається, що сума, визначена в оскаржуваній Вимозі, не містить штрафних санкції та пені.

Відповідно до положень ч.3 ст. 2 КАС України суд під час розгляду справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України від 14.01.1998 № 16/98-ВР), Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон № 2464), Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування „ ( далі по тексту Закон № 1058) на органи ПФУ покладено обов'язок контролю сплати, нарахування, утримання, перерахування страхувальниками обов'язкових платежів (страхових внесків, єдиного внеску) до Пенсійного фонду України.

На виконання покладених на ПФУ функцій контролю, територіальним органам ПФУ надані повноваження, які чітко визначені як у вище перелічених Законах, так й у Інструкції „Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Інструкція № 21-5).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у впровадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що Фізична особа підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, з 1 січня 2011 року, сплачує єдиний внесок сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому фізична особа підприємець повинен раз на рік звітувати до органів ПФУ, крайній строк подачі звіту за звітній період 2011рік до 01.04.2012 року. ( ч.8 ст. 9 Закону 2464 в редакції що діяла на 13.04.2012 року). Відповідно до вимог п.3 ч. 8 ст. 9 Закону 2464 самостійно нарахований єдиний внесок, страхувальник зобов'язаний сплатити до 10.02.2012 року

Відповідно до пп. 4.5.2 п. 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5) платникам, які зобов'язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органами Пенсійного фонду для узгодження надсилається повідомлення - розрахунок за формою згідно з додатком 1, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний рік. Я не отримувала такі повідомлення ні в 2011 ні в 2012 роках, тому є незрозумілим, яким чином обчислена сума заборгованості у вимозі від 05.02.2013 року.

По друге, у відповідності до п. 6.3 Інструкції № 21-5 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

У випадках, передбачених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Оскільки Відповідачем жодних перевірок позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, не проводилось, то можна зробити висновок, що вимога винесена на підставі пункту б) або в) п. 6.3 Інструкції № 21-5.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що Вимога про стягнення недоїмки повинна бути сформована за попередній звітній період (у даному випадку 2011 рік) потягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем , у якому виникла або зросла недоїмка.

Виходячи з фактичних обставин справи відповідач був зобов'язаний сформувати вимогу по недоїмці за 2011 рік не пізніше 20.04.2012 року та надіслати її позивачеві, та аналогічно діяти при формування вимоги за минулий 2012 та 2013 роки.

Окрім того, слід також зазначити, що відповідно до положень Інструкції № 21-5п.п.4.5.2, п.п. 6.3 підставою формування Вимоги є повідомлення розрахунки ПФУ сум єдиного внеску що підлягають сплаті, які протягом звітного періоду надсилалися страхувальнику, оскільки останній мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Однак всупереч нормам законодавства відповідачем не надсилалися повідомлення - розрахунки на адресу позивача, та на час настання граничного строку сплати єдиного внеску за весь звітній період тобто на 20.04.2012 року відповідачем не було сформовано Вимогу на суму недоїмка за 2011 рік.

У зв'язку з внесенням змін та доповнень в Закону № 2464 граничний строк подання звіту за 2012 рік у позивача настав 20.01.2013 року та після спливу п'ятнадцяти днів орган ПФУ повинен був сформувати Вимогу на суму недоїмки яка виникла за звітній період, тобто на суму єдиного внеску за 2012 рік, до 1.02.2013 року та направити її позивачеві для узгодження. Окрім того й у цьому періоді ПФУ не надсилало позивачеві повідомлення-розрахунки.

Після внесення змін до Закону 2464, страхувальник був зобов'язаний подавати звітність щоквартально,( ч. 3 п.8 ст.9 ) таким чином граничний термін сплати страхових внесків нарахованих у звітному періоді (перший квартал 2013 року) у страхувальника настав 21.04.2013 року. (п.4.6.2 Інструкції 21-5) А як наслідок право на формування вимоги у ПФУ виникає потягом 15 днів що настають після 21.04.2013 року тобто з урахуванням святкових видних днів у травні 2013 року граничний строк формування вимоги по сплаті недоїмки за перший квартал 2013 року настав 20.05.2013 року.

Всупереч вищенаведеним нормам Закону Відповідач сформував одну єдину Вимогу на суму недоїмки за всі три роки , яка становить 8658,67 грн.

Однак не виконання, або неналежне виконання органами ПФУ своїх функціональних обов'язків щодо дотримання положень інструкції під час формування Вимоги не спростовує факту існування суми недоїмки у Позивача на суму 8658,67 грн.

Суд критично оцінює доводи Позивача, що недотримання Відповідачем Форми Вимоги та порушення процесуального порядку формування Вимоги, не зазначення у вимозі дати набрання чинності тягне за собою визнання вимоги, як рішення суб'єкта владних повноважень не чинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З оглядом на вищевикладене, суд вважає за можливо обрати засіб захисту прав позивача який є поза межами позовних вимог, а саме, визнати дії відповідача щодо дотримання порядку складення Вимоги Ф-3645 від 07.08.2013 року та порядку узгодження сум недоїмки такими, що проведені з порушенням вимог законодавства про загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва щодо порядку складання вимоги Ф-3645 від 07.08.2013 та порядку узгодження сум недоїмки такими, що проведені з порушенням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 11.03.2014 року