Постанова № 38597160, 24.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 лютого 2014 року Справа № 814/39/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВеселинівського районного центру зайнятості, вул. Леніна, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001

доОСОБА_1, АДРЕСА_1 простягнення коштів в сумі 6091,59 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами щодо стягнення надмірно виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 6091,59 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час перебування на обліку в Веселинівському РЦЗ (далі по тексту - РЦЗ) з лютого 2012 року по листопад 2013 року та отримання допомоги по безробіттю, відповідачка отримувала соціальну допомогу, як особа, яка проживає разом з інвалідом другої групи внаслідок психічного розладу. А відтак, позивач вважає, що належить поверненню ОСОБА_1 вся сума виплаченої допомоги по безробіттю за період з лютого 2012 року по листопад 2013 року.

Відповідачка проти позову заперечує, та зазначає, що на момент постановки на облік в РЦЗ за її хворим на психічні розлади братом здійснювала догляд мати, яка й отримувала соціальну допомогу. Але у січні 2013 року мати померла, інших родичів у хворого брата крім неї не має. Тільки 24.10.2013 року відповідно до рішення суду вона призначена опікуном свого недієздатного брата. Але у жовтні 2013 року РЦЗ їй вже не виплачував допомогу по безробіттю, а відтак вважає, що позовні вимоги задоволенню не належать.

24.02.2014 року в судовому засіданні сторонами надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 122 КАС України суд здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

З 05.11.2012 року по 14.11.2013 року ОСОБА_1 перебувала на обліку Веселинівського РЦЗ.

Відповідно до наданої Позивачем довідки у період з лютого 2013 року по вересень 2013 року (включно) відповідачка отримала 6291,59 грн. допомоги по безробіттю (а.с. 10).

В матеріалах справи міститься довідка (а.с. 11) Управління соціального захисту населення, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення та їй призначено допомогу як особі, яка проживає разом та доглядає інваліда другої групи внаслідок психічного розладу з 01.02.2013 року.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо фактичного отримання ОСОБА_1 соціальної допомоги. Довідка (а.с. 11), на яку посилається позивач, свідчить лише про призначення відповідачу допомоги.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належить особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства. Так, основним критерієм вважати, що особа належить до зайнятого наслання є отримання нею грошової допомоги.

Відповідно до Посвідчення № 14 ОСОБА_1 з 24.10.2013 року відповідно до рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області призначена опікуном недієздатного ОСОБА_2

Виходячи з принципів адміністративного судочинства: рівності учасників процесу, змагальності сторін та диспозитивності, з оглядом на положення п. 1 ст. 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд приходить висновку, що позивачем ніяким чином не доведено, що відповідач ОСОБА_1 з лютого 2013 року по жовтень 2013 року отримувала соціальну допомогу як особа, яка проживає разом та доглядає інваліда другої групи внаслідок психічного розладу, та може вважатися зайнятою особою.

Крім того, твердження позивача щодо добровільної часткової сплати заборгованості у сумі 200,00 грн. ОСОБА_1, спростовуються матеріалами справи, та заперечуються відповідачем.

Так, в матеріалах справи містяться копії двох квитанцій з яких видно, що кошти у сумі 200,00 грн. було перераховано на ім'я ОСОБА_1 19.12.2013 року на транзитний рахунок, а 24.01.2014 року, на вимогу РЦЗ повернуто з транзитного рахунку банку. Таким чином, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ці кошти 200,00 грн. не отримувала, та добровільно з суми яку позивач заявив до стягнення ні чого не сплачувала.

На підставі вищевикладеного з оглядом на фактичні обставини справи та докази що містять у матеріалах справи суд приходить висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Веселинівського районного центру зайнятості - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська