Ухвала суду № 38596771, 06.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16045/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

06 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 № 0000591530 та № 0000581530, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача з не відновлення на особовому рахунку сум, заявлених до відшкодування по податковим деклараціям з ПДВ:

- за лютий 2009 року в розмірі 408 366 грн.;

- за квітень 2009 року в розмірі 633 659 грн.;

- за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн.

зобов'язати відновити датою фактичного отримання декларацій з ПДВ на особовому рахунку суми, заявлені до відшкодування по податковим деклараціям з ПДВ:

- за лютий 2009 року в розмірі 408 366 грн.;

- за квітень 2009 року в розмірі 633 659 грн.;

- за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн.

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2012:

- № 0000591530, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 408 366 грн. (декларація за 9 міс. 2011 р. від 17.05.2012) та визначено штрафні санкції у розмірі 102 092 грн.;

- № 0000581530, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 633 659 грн. (декларація за 4 міс. 2012 р. від 17.05.2012) та визначено штрафні санкції у розмірі 158 415 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС з не відновлення по особовому рахунку ТОВ «ТОРАТОРГ» (код з ЄДР 33296820) сум, заявлених до бюджетного відшкодування по податковим деклараціям з ПДВ: за лютий 2009 року у розмірі 408 366 грн., за квітень 2009 року у розмірі 633 659 грн., за серпень 2009 року у розмірі 133 593 грн.

Зобов'язано ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС відобразити по особовому рахунку ТОВ «ТОРАТОРГ» (код з ЄДР 33296820) станом на дати фактичного отримання податкових декларацій з ПДВ суми, заявлені до бюджетного відшкодування по податковим деклараціям з ПДВ: за лютий 2009 року - у розмірі 408 366 грн., за квітень 2009 року - у розмірі 633 659 грн., за серпень 2009 року - у розмірі 133 593 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС від 25.06.2012 № 0000591530 та № 0000581530.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.09.2009 позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, в якій до бюджетного відшкодування заявив суму в розмірі 133 593 грн.

22.06.2009 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в якій зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума в розмірі 633 659 грн., а також за лютий 2009 року, в якій суму бюджетного відшкодування визначено в розмірі 738 130 грн.

Відповідачем з 17.08.2009 по 21.08.2009 проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку по деклараціях за лютий 2009 року та квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2007 по 31.12.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.02.2009 по 30.04.2009. Перевірка була продовжена з 25.08.2009 по 26.08.2009.

За результатами перевірки складено Акт від 31.08.2009 № 4179/2304/33296820.

Під час перевірки встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 408 366 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 115 394 грн., за квітень 2009 року на суму 633 659 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 115 394 грн.

З цих підстав, позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 408 366 грн., за квітень 2009 року - на 633 659 грн., донараховано ПДВ по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 2 962 грн., визначено суму, що підлягає до бюджетного відшкодування, в розмірі 329 764 грн.

З 19.11.2009 по 25.11.2009 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.07.2009.

За результатами перевірки складено акт № 5970/2304/33296820, в якому зафіксовано завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 633 659 грн. та від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 115 394 грн.

З цих підстав, позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 133 593 грн., зменшено від'ємне значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 21 354 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 10.09.2009 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003012304/0/39838 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 2 962 грн., штрафних санкцій - 1 481 грн., а всього - 4 443 грн.;

- № 0003002304/0/39837 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 1 042 025 грн., в тому числі за лютий 2009 року на 408 366 грн., за квітень 2009 року на 633 659 грн.

10.12.2009 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004192304/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 129 320 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 709 грн. за відшкодовані позивачу 4 273 грн. із заявлених до відшкодування 133 593 грн.

Позивач заперечує правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, які на його думку підлягають скасуванню в судовому порядку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який вступив в силу з 01.01.2011.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2 ст. 48 ПК України).

Згідно з п. 48.3. ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; податкова звітність, складена з порушенням, не вважається податковою декларацією.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1. ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9. ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно із пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів колегією суддів встановлено, що ТОВ «ТОРАТОРГ» було заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступні суми:

- 408 366 грн. за лютий 2009 року на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалась в період:

з 01.12.2007 по 31.12.2007.;

з 01.05.2008 по 31.05.2008.

- 633 659 грн. за квітень 2009 року на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалась в період з 01.03.2009 по 31.03.2009.

- 133 593 грн. за серпень 2009 року на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалась в період з 01.07.2009 по 31.07.2009.

Вказані суми виникли за рахунок придбання позивачем нерухомого майна для використання в господарських цілях підприємства.

За твердженням позивача, факт протиправності дій податкового органу підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2а-18200/10/2670, якою визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва по зменшенню TOB «Тораторг» суми, заявленої до відшкодування в податковій декларації за лютий 2009 року в розмірі 633 659 грн.; за серпень 2009 року в розмірі 133 593 грн. та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 № 0003002304/0/39837 та від 10.12.2009 № 0004192304/0.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Доказів виконання відповідачем вищевказаного рішення суду матеріали даної справи не містять.

Що стосується правовідносин в частині подання позивачем уточнюючих розрахунків, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 4.5 Наказу ДПА Украйни від 31.12.2008 № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 17.05.2012 було подано декларацію з ПДВ за № 9027358450 із статусом «звітна нова» за квітень 2012 року, де звітним періодом, за який уточнюються помилки, було визначено квітень 2009 рік.

В рядку 23.1. декларації визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 633 659 грн. При цьому, одночасно із декларацією позивачем 17.05.2012 було подано уточнюючий розрахунок № 9027358267 із статусом «додаток до декларації», де звітним періодом було визначено квітень 2012 року, а періодом, за який виправляються помилки - квітень 2009 року. У рядку 23.1. уточнюючого розрахунку «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», а також відомості «уточнений показник» та «різниця», позивачем були визначені у розмірі 633 659 грн., а в графі «показник, який уточнюється» - міститься прочерк. Уточнюючий розрахунок позивачем подано разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 633 659 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за квітень 2009 року. Позивачем також було подано довідку про залишок суми від'ємного значення.

Згідно повідомлення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 18.05.2012 за № 4445/10/18-216, уточнюючий розрахунок з ПДВ за квітень 2009 року не визнаний податковою звітністю, по причині відсутності всіх необхідних документів, поданих одним пакетом та однією датою.

Крім того, листом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 28.05.2012 № 4869/10/15-318 зобов'язало позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження на підтвердження суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року, зокрема: реєстри податкових накладних за липень 2010 року та за періоди, в яких виникло від'ємне значення, копії первинних документів за квітень 2012 року.

31.05.2012 позивачем було подано уточнюючий розрахунок за № 9030490479 із статусом «самостійний документ», де звітним періодом визначено травень 2012 року, а період, за який виправляються помилки - вересень 2011 року. У рядку 23.1. уточнюючого розрахунку «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», а також відомості «уточнений показник» та «різниця» визначені у розмірі 633 659 грн., а в графі «показник, який уточнюється» - міститься прочерк. Уточнюючий розрахунок поданий разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 633 659 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за квітень 2009 року.

Як вбачається з повідомлення від 05.06.2012 за № 5358/10/18-216, уточнюючий розрахунок з ПДВ за вересень 2011 року не визнаний податковою звітністю, по причині відсутності всіх необхідних документів, поданих одним пакетом та однією датою.

17.05.2012 позивачем було подано уточнюючий розрахунок за № 9027429215 із статусом «самостійний документ», де звітним періодом визначено травень 2012 року, а період, за який виправляються помилки - вересень 2011 року. У рядку 23.1. уточнюючого розрахунку «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», а також відомості «уточнений показник» та «різниця» визначені у розмірі 408 366 грн., а в рядку «показник, який уточнюється» - міститься прочерк. Уточнюючий розрахунок поданий разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 408 366 грн., де періодом, за який виправляються помилки, зазначено вересень 2011 року.

Згідно повідомлення від 31.05.2012 за № 5125/10/18-216, уточнюючий розрахунок з ПДВ за вересень 2009 року не визнаний податковою звітністю, по причині відсутності всіх необхідних документів, поданих одним пакетом та однією датою.

Дослідивши обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що у вказаних вище випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Податкового кодексу України.

Отже, як випливає з аналізу норм чинного законодавства, до повноважень ДПС не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 08.05.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.