Постанова № 38596747, 05.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р. Справа № 818/355/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаптій О.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі № 818/355/14

за позовом ОСОБА_2

до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області, Державного реєстратора Мощонської Ірини Володимирівни

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області, Державного реєстратора Мощонської Ірини Володимирівни, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Мощонської І.В. від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 про відмову у державній реєстрації права власності.

- зобов'язати Реєстраційну службу Сумського районного управління юстиції у Сумській області повторно розглянути заяви подані позивачем 13.12.2013 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки: кадастровий номер 5924785900:13:003:0074, яка розташована АДРЕСА_1; кадастровий номер 5924785900:13:003:0075, яка розташована АДРЕСА_1; кадастровий номер 5924785900:16:002:0062, яка розташована АДРЕСА_2; кадастровий номер 5924785900:14:002:0013, яка розташована АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач у порядку спадкування набув вищезазначені земельні ділянки, право власності на які було визнано рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.11.2011 року. З метою проведення державної реєстрації права власності, позивач 13.12.2013 року звернувся до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області із відповідними заявами. В свою чергу, рішеннями Державного реєстратора Мощонської І.В. від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 було відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень в зв'язку з наявністю суперечностей між відомостями про площу об'єкта нерухомого майна, а саме - дані Державного земельного кадастру про площу земельної ділянки, відповідно Витягу, поданого із заявою, не співпадають з площею, яка зазначена у рішенні суду. Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, вважає їх незаконними та необґрунтованими, оскільки заявником було в повному обсязі дотримано передбачений законом порядок проведення державної реєстрації, а надані документи в повному обсязі засвідчують право власності на зазначені земельні ділянки, зокрема, площа земельних ділянок, зазначена у Витягах із Державного земельного кадастру, співпадає із площею, яка була вказана у рішенні суду. На підставі наведеного також просить зобов'язати Реєстраційну службу Сумського районного управління юстиції у Сумській області повторно розглянути надані заяви.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скарги, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Зазначив, що на час ухвалення судового рішення про визнання за позивачем права власності, воно було посвідчено двома державними актами, а саме, на земельну ділянку площею 0,372 га (для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1) та на земельну ділянку площею 4,7067 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2). Пізніше, управлінням держземагенства у Сумському районі Сумської області були видані чотири витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, а саме, площею 0,3056 га (к.н. 5924785900:16:002:0062), площею 4,4011га (к.н. 5924785900:14:002:0013), площею 0,0694 га (к.н. 5924785900:13:003:0074) та площею 0,3030 га (к.н. 5924785900:13:003:0075). При цьому площа земельних ділянок, як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до витягу Державного земельного кадастру 4,7067 га (0,3056 га + 4,4011 га), так і для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до витягу Державного земельного кадастру 0,3724 га (0,0694 га + 0,3030 га), співпадає з площею земельних ділянок, право власності на які визнано Сумським районним судом.

Відповідач, Державний реєстратор Мощонська І.В., надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, Реєстраційна служба Сумського районного управління юстиції у Сумській області, правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу без участі уповноважених представників відповідачів, належним чином повідомлених про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.11.2011 року по справі № 2-1045/2011 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 0,3724га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до витягу Державного земельного кадастру;

- земельну ділянку загальною площею 4,7067 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до витягу Державного земельного кадастру (а.с. 10-11).

Право власності спадкодавця (ОСОБА_5) на вищенаведені земельні ділянки було посвідчено двома державними актами, а саме:

- на земельну ділянку площею 0,372 га для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1;

- на земельну ділянку площею 4,7067 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34-37).

В подальшому, Управлінням держземагенства у Сумському районі Сумської області позивачу були видані чотири витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки:

- площею 0,0694 га, кадастровий номер 5924785900:13:003:0074, яка розташована АДРЕСА_1;

- площею 0,3030 га, кадастровий номер 5924785900:13:003:0075, яка розташована АДРЕСА_1

- площею 0,3056 га, кадастровий номер 5924785900:16:002:0062, , яка розташована АДРЕСА_2;

- площею 4,4011 га, кадастровий номер 5924785900:14:002:0013, яка розташована АДРЕСА_2.

З метою проведення державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки, 13.12.2013 року представник позивача звернувся до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області із відповідними заявами.

Державним реєстратором Сумського районного управління юстиції Сумської області Шевченко Ольгою Володимирівною вказані заяви були прийняті та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав за №№ 4504220, 4503533, 4501138,4501869.

Згідно п. 1 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким встановлено процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, визначено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року №401/201, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Враховуючи наведене, та беручі до уваги, що право власності на земельні ділянки, за державною реєстрацією яких звернувся позивач, виникають на підставі рішення суду, державним реєстратором реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції Шевченко О.В. виготовлені електронні копії заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) №№ 4504220, 4503533, 4501138, 4501869 та поданих із ними документів, та передані на розгляд до Укрдержреєстру.

Рішеннями Державного реєстратора Мощонської І.В. від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень з посиленням на п. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 за № 703 (а.с. 6-9).

Як вбачається із оскаржуваних рішень, підставою для відмови в проведенні державної реєстрації, слугували висновки державного реєстратора про наявність суперечностей між відомостями про площу об'єкта нерухомого майна, а саме - дані Державного земельного кадастру про площу земельної ділянки, відповідно Витягу, поданого із заявою, не співпадають з площею, яка зазначена у рішенні суду.

Позивач, не погоджуючись і вказаними рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані рішення державний реєстратор дійшов до правомірного висновку відносно того, що подані позивачем для проведення державної реєстрації прав документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Посилання позивача про відсутність розбіжностей у даних Державного земельного кадастру про площі земельних ділянок, відповідно Витягів, поданих із заявами, із площами, які зазначені у рішенні суду, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 4 вищенаведеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається частиною 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно із п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Виходячи із вищезазначених положень, колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем чітко визначено, що одним із правовстановлюючих документів, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є відповідне рішення суду, яка набрало законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як було встановлено під час розгляду справи, рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03.11.2011 року по справі № 2-1045/2011, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, а саме:

- земельну ділянку загальною площею 0,3724га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до витягу Державного земельного кадастру;

- земельну ділянку загальною площею 4,7067 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до витягу Державного земельного кадастру (а.с. 10-11).

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача встановлених законом правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності на вищенаведені земельні ділянки.

Згідно п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не ставилась під сумнів відсутність у позивача необхідних документів, які необхідні для проведення державної реєстрації. Вказана обставина також не слугувала підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову позивачу у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Разом з тим, як було встановлено під час розгляду справи, єдиною підставою, яка була покладена в основу прийняття оскаржуваних рішень про відмову у проведенні державної реєстрації прав на вищезазначені земельні ділянки, слугували висновки державного реєстратора про наявність суперечностей між відомостями про площу об'єкта нерухомого майна, а саме - дані Державного земельного кадастру про площу земельної ділянки, відповідно Витягу, поданого із заявою, не співпадають з площею, яка зазначена у рішенні суду.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками, вважає їх неправомірними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, право власності спадкодавця (ОСОБА_5) на вищенаведені земельні ділянки було посвідчено двома державними актами:

- на земельну ділянку площею 0,372 га для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1;

- на земельну ділянку площею 4,7067 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34-37).

В подальшому, Управлінням держземагенства у Сумському районі Сумської області позивачу були видані чотири витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки:

- площею 0,0694 га, кадастровий номер 5924785900:13:003:0074, яка розташована АДРЕСА_1;

- площею 0,3030 га, кадастровий номер 5924785900:13:003:0075, яка розташована АДРЕСА_1

- площею 0,3056 га, кадастровий номер 5924785900:16:002:0062, , яка розташована АДРЕСА_2;

- площею 4,4011 га, кадастровий номер 5924785900:14:002:0013, яка розташована АДРЕСА_2.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що на кожен з державних актів, яким посвідчувалось право власності попереднього власника (ОСОБА_5), Управлінням держземагенства у Сумському районі Сумської області були видані по два витяги з Державного земельного кадастру.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, площа земельних ділянок співпадає з площею земельних ділянок право власності на які визнано Сумським районним судом, а саме:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до витягу Державного земельного кадастру 4,7067 га (0,3056 га + 4,4011 га),

- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до витягу Державного земельного кадастру 0,3724 га (0,0694 га + 0,3030 га),

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що вказана обставина відбулась внаслідок того, що державними актами посвідчувалось право власності на земельні ділянки різних категорій, або земельних ділянок територіально відокремлених одна від одної.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача на час звернення із відповідними заявами усіх необхідних документів що посвідчують право власності на вказані вище земельні ділянки, у зв'язку з чим, у державного реєстратора були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача - державного реєстратора Мощонської І.В., на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані рішення від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 про відмову у державній реєстрації права власності були прийняті без врахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним постанови.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що позивачем було дотримано встановлений законодавством порядок звернення до державного реєстратора із заявами про проведення державної реєстрації, а наявні у нього правовстановлюючі документи посвідчують право власності на вказані вище земельні ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 про відмову у державній реєстрації права власності є незаконними, а тому заявлені позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги встановлення судом факту протиправності оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, буде зобов'язання Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області повторно розглянути заяви позивача від 13.12.2013 року про проведення державної реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року по справі №818/355/14 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі №818/355/14 за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Сумського районного управління юстиції у Сумській області, Державного реєстратора Мощонської Ірини Володимирівни про скасування рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Мощонської І.В. від 21.12.2013 року №9354080, №9354184, №9354250, №9353976 про відмову у державній реєстрації права власності.

Зобов'язати Реєстраційну службу Сумського районного управління юстиції Сумської області повторно розглянути заяви від 13.12.2013 року про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки:

- кадастровий номер 5924785900:13:003:0074, яка розташована АДРЕСА_1;

- кадастровий номер 5924785900:13:003:0075, яка розташована АДРЕСА_1;

- кадастровий номер 5924785900:16:002:0062, яка розташована АДРЕСА_2;

- кадастровий номер 5924785900:14:002:0013, яка розташована АДРЕСА_2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 12.05.2014 р.