Рішення № 38596590, 07.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2014 Справа № 920/655/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні

системи", м. Київ

до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми

про стягнення 17 405 грн. 71 коп.

Суддя Заєць С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гордєєва В. О. (довіреність № 8429 від25.04.2014 р.)

від відповідача: Світайло А. О. (довіреність № 05.03/01-05/516 від 05.02.2014 р.).

При секретарі с/з Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за неналежне виконання договору № ССу-052-13 від 22.08.2013 року в розмірі 15 751 грн. 78 коп., 1433 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань, 3 % річних у розмірі 255 грн. 05 коп., пеню в розмірі 1099 грн. 60 коп., а також витрати понесені позивачем за сплату судового збору.

24.04.2014 року за № 8373 позивачем було надано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що у зв'язку з помилковим застосуванням позивачем невірних індексів інфляції зменшує суму інфляційних нарахувань, і враховуючи зменшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 751 грн. 78 коп., 299 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 3 % річних у розмірі 255 грн. 05 коп., пеню в розмірі 1099 грн. 60 коп., а також витрати понесені позивачем за сплату судового збору.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо провини відповідача у порушенні договірних зобов'язань, посилаючись на те, що відповідач як бюджетна організації, всі дії щодо здійснення оплати здійснив, однак Головним управлінням держказначейства у Сумській області не здійснено перерахування на рахунок позивача всіх належних платежів; проти факту та розміру заборгованості не заперечував.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

22 серпня 2013 року між сторонами було укладено Договір № ССу-052-13.

Відповідно до п 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених договором продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар, згідно асортименту, в кількості та за цінами, що зазначені в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частино (а.с. 8).

Згідно з додатком № 1 до договору (спеціфікацією) позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 15 715 грн. 78 коп. (а. с. 10).

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання товару, відповідно до накладних.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару підтверджується накладною ССу-21497 від 02.09.2013 року (а.с.11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору ними було поставлено товар, без будь-яких зауважень з боку відповідача, однак відповідачем не здійснено оплати поставленого товару в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, на дату подачи позову до суду у розмірі 15 751 грн. 78 коп.

Факт наявності заборгованості підтверджується також матеріалами справи, а саме актом звірки розрахунків між сторонами за період з 01.07.2013 по 01.10.2013 року, який підписаний та скріплений печатками обох сторін ( а.с. 14).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією накладної № Ссу-21497 від 02.09.2013 року, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 15 751 грн. 78 коп.

Відповідачем факт наявності заборгованості підтверджується в судовому засіданні та акті звірки розрахунків за період з 01.07.2013 по 01.10.2013 р., однак, доказів сплати боргу відповідачем не надано, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 751 грн. 78 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим уточненим розрахунком, розмір інфляційних нарахувань становить 299 грн. 28 коп., 3 % річних 255 грн. 05 коп.

Враховуючи, що право позивача на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 299 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 255 грн. 05 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1. Договору, при порушенні термінів оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період, за кожен день прострочення.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 1099 грн. 60 коп. за період з 17.09.2013 р по 31.03.2014 р.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги, що позивачем зазначено більший ніж шість місяців термін для розрахунку пені та передбачений договором розмір пені, як облікова ставка НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, судом здійснено перерахунок пені за період з 17.09.2013 року по 17.03.2014 року, виходячи з суми заборгованості 15 751 грн. 78 коп., згідно з яким загальний розмір пені складає 516 грн. 02 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2014.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 516 грн. 02 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 583 грн. 58 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського -Корсакова, 2, код 05408289) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 21670779) 15 751 грн. 78 коп. заборгованості, 299 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 255 грн. 05 коп. - 3 % річних, 516 грн. 02 коп. пені, 1753 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В інший частині позовних вимог, щодо стягнення пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.05.2014 року

Суддя С.В. Заєць