Постанова № 38596082, 25.04.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1227/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач, ВДВС), в якому просила скасувати постанови ВДВС Білозерського РУЮ Херсонської області про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2012 року ВП №3446019, ВП №34456328, ВП №34453637, ВП №34453279, ВП №34453046, ВП №34452600, ВП №34326723, ВП №34326025; закрити виконавче провадження №33028530.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не має права примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності. Також, позивач відмічає, що вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій не є виконавчими документами, а тому спірні постанови про відкриття виконавчого провадження за такими рішеннями є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач просить закрити виконавче провадження № 33028530.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВДВС Білозерського РУЮ про скасування постанов про відкриття наведених вище виконавчих проваджень від 21 серпня 2012 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року вказані рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем 25.03.2014 р. надано клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову. У своїх запереченнях відповідач посилаючись на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відмічає, що вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин розгляд справи слід здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 р. рішення першої та другої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ухвалі суду від 19.03.2014 р. Вищий адміністративний суд України зазначив: "… відповідно до положень абзацу 2, 3 частини 15 статті 106 Закону №1058-IV, які набрали чинності з 6 серпня 2011 року, фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особа - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Аналіз цих положень свідчить про те, що вони стосуються фінансової відповідальності за несплату суми основного боргу (недоїмки), яка може бути застосована до фізичної особи-підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі Закону №1058-IV, у вигляді штрафу на підставі Закону України " Про виконавче провадження " від 21 квітня 1999 року №606-ХVІ.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виніс постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі рішень Управління Пенсійного фонду України у Білозерському районі Херсонської області від 2 серпня 2012 року №№477, 481, 478, 479, 480, 482, 483 про сплату боргу.

Отже, для правильного вирішення справи судами необхідно було встановити походження сум боргу, зазначених у вказаних рішеннях Управління Пенсійного фонду України у Білозерському районі Херсонської області, а саме: чи є ці суми основним боргом, чи це фінансова відповідальність за несплату такого боргу…".

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2012 р. № 34446019 прийнята відповідачем на виконання вимоги УПФУ в Білозерського району від 03.08.2012 р. № Ф-229 про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у сумі 2410,66 грн. Постанови про відкриття виконавчих проваджень від 21.08.2012 року за номерами 34453637, 34453279, 34453046, 34452600, 34326723, 34326025 відкриті відповідача на підставі рішень про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності виданих УПФУ Білозерського району 02.08.2012 р. за номерами, 481, 478, 479, 480 ,482,483 відповідно та постанова про від вик № 34456328 винесена на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску виданого УПФУ в Білозерському районі від 02.08.2012 р. № 477.

Таким чином за спірною постановою № 34446019 стягненню підлягає борг по сплаті недоїмки, а за спірними постановами №№ 34453637, 34453279, 34453046, 34452600, 34326723, 34326025, 34456328 стягненню з позивача підлягає борг зі сплати штрафних санкцій за неподання звітності.

Частиною 5 статті 25 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VІ) встановлено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464- VI) та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464- VI). Частиною 15 статті 25 зазначеного закону визначено, що рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Із аналізу наведених вище норм Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " слідує, що вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є виконавчими документами та підлягають виконанню в порядку передбаченому чинним законодавство.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Як визначено статтею 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При прийнятті виконавчого документу до виконання у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті оскільки він відповідав вимогам встановленим статтею 18 Закону № 606-XIV, а саме він містив: назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків),резолютивну частину рішення; дату набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи норми наведеного вище законодавства суд вважає що, державний виконавець отримавши, виконавчий документ (вимогу про сплату недоїмки, рішення по застосування штрафних санкцій), зобов'язаний перевірити відповідність вказаних виконавчих документів вимогам статті 18 цього Закону та відкрити виконавче провадження, встановивши боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Таким чином суд вважає, що відповідач, приймаючи спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень за номерами 34453637, 34453279, 34453046, 34452600, 34326723, 34326025, 34446019 та 34456328 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV.

Щодо тверджень позивачем про відсутність у відповідача права примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, слід зазначити наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування - з 05.08.2011 р.) частину 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV ) доповнено абзацами другим і третім такого змісту:

"Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються"

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню".

Тобто, починаючи з 05.08.2011 р. не підлягають примусовому стягненню органами виконавчої служби фінансові санкції (штраф, пеня) та інші примусові стягнення за несплату внесків із фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Слід відмітити, що примусовому виконанню згідно із Законом № 606-ХІV підлягають рішення судів та інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 7 Закону № 606-ХІV зазначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону (сім днів від моменту відкриття) для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Позивачем не підтверджено належними доказами здійснення відповідачем заходів примусового виконання виконавчих документів (вимоги від 03.08.2012 р. № Ф-229 та рішень від 02.08.2012 р. №№ 477, 482, 480,483,478,481,479) виданих УПФУ в Білозерському районі.

Беручи до уваги ті обставини, що при прийнятті до виконання виконавчих документів (вимоги та рішень) у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчих проваджень, суд вважає, що спірні постанови за номерами 34453637, 34453279, 34453046, 34452600, 34326723, 34326025, 34446019, 34456328, 33028530 є такими, що відповідають вимогам Закону № 606-ХІV, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Разом з тим суд відмічає, що відповідно до ч. 15 с. 106 Закону № 1058-IV у відповідача відсутні підстави для примусового стягнення з позивача сум боргу за рішеннями УПФУ в Білозерському районі про застосування штрафних санкцій від 02.08.2012 р. за номерами 477, 482, 480,483,478,481,479.

Отже, твердження позивача про протиправність оскаржуваних постанов та їх скасування, а також закриття виконавчих проваджень є такими, що не грунтуються на вимогах Закону № 606-ХІV, Закону № 2464-VI та Закону № 1058-VІ.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 72, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції у м. Херсоні про захист порушених прав відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 11.5