Вирок № 38594191, 07.05.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3359/14-к

Провадження №1-кп/639/242/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарі судового засідання - Брежнєва А.С.,

за участю: прокурора - Нестєрова Д.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500000577 від 25 березня 2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Пятигорськ, Ставропольського краю, РФ, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз: 08.02.2012 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст.317 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим стром на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2014 року приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходився в парку відпочинку за адресою: м.Харків, просп. Ілліча, 117, разом зі своїм знайомим ОСОБА_2, де вони разом розпивали спиртні напої. В цей час ОСОБА_1 побачив на лавці мобільний телефон «Nokia Е-61», що належить ОСОБА_2, після чого у ОСОБА_1, раптово виник умисел направлений на таємне заволодіння чужим майном. Далі, реалізуючи свій злочинний намір, дочекавшись коли ОСОБА_2 відвернеться, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може завадити йому довести умисел до кінця ОСОБА_1, об'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, шляхом вільного доступу таємно викрав майно, а саме: мобільний телефон «Nokia Е-61», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1144 від 27.03.2014 року 150 гривень. Після цього, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

11 квітня 2014 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення. Згідно з укладеною угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадання чужого майна (крадіжку). Потерпілий ОСОБА_2 будь-яких претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_1 з приводу скоєння злочину не має.

Сторонами погоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1, буде призначене покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75, 76 КК України звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Вимогами ч.3 ст.469 КПК України встановлено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину та погоджується на призначення узгодженого покарання. Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Потерпілий будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про примирення.

Прокурор під час судового засідання зазначив, що укладена угода про примирення відповідає вимогам закону та може бути затверджена судом.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України. Обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, яка відповідно ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з квітня 2002 року, раніше неодноразово судимий, має постійне місце мешкання, за яким характеризується позитивно.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 11 квітня 2014 року по кримінальному провадженню №12014220500000577, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену у кримінальному проводженні судово-товарознавчу експертизу в розмірі 391,20 грн. (триста дев'яносто одна гривня 20 коп.), шляхом перерахування їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п а.с.21).

Речовий доказ по кримінальному провадженню №12014220500000577 - мобільний телефон «Nokia Е-61» - повернути потерпілому ОСОБА_2 як законному власнику (к/п а.с.32).

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити (направити) прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя В.О. Курило