Ухвала суду № 38594069, 29.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Київ К/9991/80596/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року

у справі № 2а-51/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-Трейд»

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-Трейд» (далі - ТОВ «БВК-Трейд»; позивач) до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Ковельська МДПІ Волинської області; відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001720023/0 від 29 жовтня 2009 року, № 0001720023/1 від 20 листопада 2009 року, № 0001720023/2 від 23 грудня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БВК-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 25 квітня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 890/23-35087750 від 23 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001720023/0 від 29 жовтня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 519,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 759,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001720023/1 від 20 листопада 2009 року та № 0001720023/2 від 23 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.44 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з огляду на придбання металопрокату, який частково використовувався в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Зокрема, з'ясовано, що в 2008 році ТОВ «БВК-Трейд» придбано металопрокат у кількості 73,54 т., який на давальницьких умовах передано Відкритому акціонерному товариству «Ковельсільмаш» для виготовлення кронштейна ТСН 10.409. При виготовленні вказаної продукції утворились відходи (металобрухт) в кількості 8 380,88 кг., які реалізовано товариством.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував про те, що до складу податкового кредиту включається тільки та частка сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, яка використовується безпосередньо в оподатковуваних операціях.

А відтак, оскільки, придбання ТОВ «БВК-Трейд» металосировини, яка частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково ні, з огляду на те, що операції з продажу металобрухту відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР звільнено від оподаткування, позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму податку на додану вартість у ціні тієї частини металу, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, використанням придбаних товарів у господарській діяльності як обов'язкової умови для віднесення їх вартості до складу податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання таких товарів у виробництві продукції. В свою чергу, оцінка ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податку.

Як встановлено судами, металосировина, у зв'язку з придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу з виготовлення кронштейна ТСН 10.409.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР мав право поставляти та поставляв без нарахування податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи, що реалізований позивачем металобрухт не придбавався ним з метою його використання в неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР позбавляє платника права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також з огляду на те, що зазначені відходи не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР товар, який придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Моторний О.А.