Ухвала суду № 38594041, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/48826/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ-Ремікс»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року

у справі № 2а-11387/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ-Ремікс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ-Ремікс» (далі - ТОВ «ПГ-Ремікс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова; відповідач), в якому просило визнати незаконними дії відповідача з проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПГ-Ремікс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт», за вересень, жовтень 2008 року, а також визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000391800/0 від 17 червня 2009 року, № 0000391800/1 від 07 липня 2009 року, № 0000391800/2 від 14 серпня 2009 року, № 0000391800/3 від 11 листопада 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Київському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПГ-Ремікс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт», за вересень, жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт № 3861/18-010/33814884 від 04 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000391800/0 від 17 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 051,50 грн. (6 701,00 грн. - основний платіж, 3 350,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000391800/1 від 07 липня 2009 року, № 0000391800/2 від 14 серпня 2009 року, № 0000391800/3 від 11 листопада 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні автозапчастин, придбання яких не пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «ПГ-Ремікс».

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість в охоплений перевіркою період, контролюючий орган вказував про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Компані Стріт».

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові інстанції підтримали доводи податкового органу щодо нікчемності спірних господарських зобов'язань з огляду на відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку в розглядуваному випадку.

Вказаний висновок судами першої та апеляційної інстанцій зроблено з огляду на те, що податкові накладні та первинні документи від імені ТОВ «Компані Стріт» складені за підписом виконуючого обов'язки директора товариства ОСОБА_3. Водночас відповідно до листа Державної податкової адміністрації у Харківській області № 18506/7/18-209 від 20 листопада 2009 року зареєстровані в інформаційному фонді Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів фізичні особи з прізвищем, ім'ям та по батькові - ОСОБА_3 померли до 2008 року.

Проте, колегія суддів вважає зазначені доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Водночас певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

А відтак, з метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку судовим інстанціям слід було звернуту особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення спірних господарських операцій, зокрема, встановити, яким чином транспортувався товар, де зберігались автозапчастини, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались поставки товарно-матеріальних цінностей, дослідити наявність у постачальника на момент вчинення спірних господарських операцій платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), а також з'ясувати подальше використання платником продукції у власній господарській діяльності.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача про порушення податковим органом порядку проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, мотивуючи відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги, суди попередніх інстанцій, з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) та Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вказали, що відповідач при проведенні перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України. Проте, не дослідили підстав для проведення в розглядуваному випадку перевірки ТОВ «ПГ-Ремікс», вичерпний перелік яких визначено Законом № 509-XII та Законом № 168/97-ВР, а також не надали оцінки діям контролюючого органу при призначенні та проведенні спірної перевірки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ-Ремікс» задовольнити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.