Ухвала суду № 38593978, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/9991/56323/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства «Удача»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року

у справі № 2-а-16979/09/0470

за позовом Колективного підприємства «Удача»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Удача» (далі - КП «Удача»; позивач) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ у Дніпропетровській області; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення 23 листопада 2009 року перевірки з питань дотримання позивачем вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а також визнати нечинним акт перевірки № 0401/04/10/23/30286431 від 23 листопада 2009 року з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Отже, у разі ненадання працівниками контролюючого органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. В свою чергу, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених податковим органом при призначенні такої перевірки.

Як встановлено судами в розглядуваній ситуації, позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки допущено, що підтверджується підписом директора КП «Удача» на направленнях на перевірку та свідчить про фактичну згоду на її проведення.

Крім того, слід враховувати, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішення, що приймається на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених суб'єктом підприємницької діяльності порушень.

Таким чином, акт перевірки не порушує прав суб'єкта господарювання безвідносно до його змісту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання нечинним акту перевірки № 0401/04/10/23/30286431 від 23 листопада 2009 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Колективного підприємства «Удача» відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.