Ухвала суду № 38593924, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/9991/49171/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року

у справі № 2-а-5749/09/2170

за позовом Приватного підприємства «Соколенко»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні,

посадової особи Державної податкової інспекції у м. Херсоні Компанець Інни Олександрівни

про визнання дій протиправними, визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соколенко» (далі - ПП «Соколенко»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні; відповідач-1) та посадової особи ДПІ у м. Херсоні Компанець Інни Олександрівни (далі - Компанець І.О.; відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії Компанець І.О. при проведенні в період з 11 листопада 2008 року по 17 листопада 2008 року позапланової виїзної перевірки позивача, визнати недійсними рішення № 0000962200/0 від 05 грудня 2008 року та № 0000972200/0 від 05 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також першу податкову вимогу № 1/452 від 13 лютого 2009 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано нечинною першу податкову вимогу № 1/452 від 13 лютого 2009 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Соколенко» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактами № 1/2007 від 01 серпня 2007 року та № 4 від 11 січня 2008 року, укладеними з фірмою «ILKA Otomotiiv Ic Ve Dis Ticaret Limited Sirketi» (Туреччина), за період з 01 серпня 2007 року по 31 жовтня 2008 року, за результатами якої складено акт № 3551/22-2/31390058 від 20 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято рішення № 0000962200/0 від 05 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн., та рішення № 0000972200/0 від 05 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 67 067,08 грн.

У зв'язку з несплатою підприємством пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у визначені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) строки, ДПІ у м. Херсоні скеровано на адресу ПП «Соколенко» першу податкову вимогу № 1/452 від 13 лютого 2009 року.

Предметом касаційного розгляду в даній справі є правомірність надіслання контролюючим органом на адресу позивача першої податкової вимоги.

Так, відповідно до преамбули Закон № 2181-III цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.9, 1.10 статті 1 Закону № 2181-III визначено, що податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пенею є плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; податковим повідомленням є письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом; податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Водночас штрафні (фінансові) санкції, застосовані до суб'єкта господарювання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та вимог валютного законодавства, підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій, є такими санкціями за своєю правовою природою та не можуть вважатись податком або збором (обов'язковим платежем), визначення яких наведено в статтях 14, 15 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу в розглядуваній ситуації правових підстав для направлення на адресу ПП «Соколенко» оскаржуваної першої податкової вимоги слід визнати правильним безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується такий висновок.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.