Ухвала суду № 38593910, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/33686/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а-9142/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Автозапчастина»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Автозапчастина» (далі - ТОВ «Харків-Автозапчастина»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002012330/0 від 09 липня 2010 року та № 0002022330/0 від 09 липня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002022330/0 від 09 липня 2010 року в частині визначення ТОВ «Харків-Автозапчастина» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216 868,30 грн. за основним платежем та 114 567,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0002012330/0 від 09 липня 2010 року в частині визначення ТОВ «Харків-Автозапчастина» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 216 783,00 грн. за основним платежем та 108 391,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті адміністративний позов залишено без задоволення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харків-Автозапчастина» витрати із сплати судового збору (державного мита) в розмірі 2,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Харків-Автозапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1984/23-304/31439826 від 23 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002012330/0 від 09 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 337 020,00 грн. (224 680,00 грн. - основний платіж, 112 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002022330/0 від 09 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 331 670,50 грн. (217 103,00 грн. - основний платіж, 114 567,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (запасних частин) у Приватного підприємства «Спецпочаток», з підстав безтоварності проведених операцій.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування ТОВ «Харків-Автозапчастина» даних податкового обліку за вказаним епізодом, контролюючий орган посилався на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2009 року у справі № 1-164/2009р., якою встановлено факт створення ПП «Спецпочаток» без мети фактичного здійснення господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова дійшла висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР з огляду на безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Трейд С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техсин», враховуючи непідтвердження податкового кредиту товариства податковими зобов'язаннями контрагентів.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як встановлено судовими інстанціями та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей засвідчується належним чином складеними первинними та платіжними документами. Крім того, товариством долучено до матеріалів справи докази на підтвердження використання придбаних запасних частин у власній господарській діяльності, а саме - реалізації іншим суб'єктам господарювання.

При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, в постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2009 року у справі № 1-164/2009р. відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ПП «Спецпочаток» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента, узгодженість дій позивача з ПП «Спецпочаток» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, контролюючим органом не надано, як і не надано доказів на підтвердження неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за проведеними з ТОВ «Алекс-Трейд С» та ТОВ «Техсин» господарськими операціями з огляду на те, що за змістом пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. А відтак, дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, які стали підставою для виключення із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих ТОВ «Харків-Автозапчастина» за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ «Алекс-Трейд С» та ТОВ «Техсин», не можуть бути єдиним беззаперечним підтвердженням порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.