Ухвала суду № 38593873, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/38253/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року

у справі № 820/290/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (надалі - ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС №0000260043 та №0000270043 від 14 серпня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС №0000260043 та №0000270043 від 14 серпня 2012 року.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ „Харківська ТЕЦ-5" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №286/43-1/05471230 від 27 липня 2012 року, у висновках якого зазначені порушення позивачем наступних вимог:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України, в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями або іншими документами передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу. Дані положення врегульовані п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка повинна бути підтверджена належно оформленими документами податкового та бухгалтерського обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснило ряд господарських взаємовідносин з ТОВ «Енергоконсалт» згідно укладених договорів №157 від 15 лютого 2011 року, №426 від 20 серпня 2010 року, №304 від 12 квітня 2011 року, №616 від 23 грудня 2010 року, №589 від 14 грудня 2010 року, №537 від 19 листопада 2010 року, №538 від 19 листопада 2010 року, №220 від 04 березня 2011 року, №523 від 17 червня 2011 року, №424 від 01 червня 2011 року по виконанню ремонтно-монтажних робіт. Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів було надано акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні, відомості ресурсів, кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, довідки про договірну ціну, протоколи узгодження договірної ціни, календарний план виконання робіт, розрахунки загальновиробничих витрат, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поряд з цим, у перевіряємому періоді позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ „Фірма „Стаг" за договорами №256 від 25 березня 2011 року та №134 від 08 лютого 2011 року про виконання робіт. На підтвердження виконання умов даних договорів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» було надано протоколи узгодження договірної ціни, графік виконання робіт, договірну ціну, кошторис, відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, реєстр платіжних доручень по ТОВ «Фірма «Стаг», довідку про відображення виконаних робіт ТОВ «Фірма «Стаг» в бухгалтерському обліку, які відповідно наявні в матеріалах справи.

Крім того, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ „Гран-прі+" були укладені договори №122 від 03 лютого 2011 року та №155 від 11 лютого 2011 року щодо постачання товарів. В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем було надано видаткові накладні, специфікації, податкові накладні, платіжні доручення, довідку про відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ «Гран-прі+». Постачання товару згідно умов даних договорів здійснювалося постачальником.

Також ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» уклав договір №461 від 21 червня 2011 року з ТОВ „Гарт" щодо постачання товарів. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано специфікацію, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Постачання товару згідно умов вказаного договору здійснювалося постачальником.

11.04.2005р. між позивачем та ТОВ „Фінансово-будівельна група" укладено договір №236 щодо виконання будівельно-монтажних робіт. В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, реєстр платіжних доручень по ТОВ «Фінансово-будівельна група».

На протязі перевіряємого періоду позивачем від ТОВ „Донована-плюс" був отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довідкою про відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин по ТОВ «Донована-плюс» та реєстром платіжних доручень по ТОВ «Донована-плюс».

До того ж, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» з ТОВ „Територія-плюс" уклали договори №547 від 22 серпня 2011 року та №722 від 30 листопада 2011 року щодо поставки товару. В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, довідку про відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин по ТОВ «Територія Плюс» та платіжні доручення. Поставка товару згідно умов договорів здійснювалася силами та за рахунок постачальника.

Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо підтвердження факту реального виконання сторонами умов вище зазначених договорів.

Поряд з цим, оскільки згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами, у тому числі в разі ухилення від сплати, при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно вказано, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами за спірними договорами, а тому суми податок на додану вартість правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду за договорами, укладеними з ТОВ «Енергоконсалт», ТОВ «Фінансово-будівельна група», ТОВ «Фірма Стаг», ТОВ «Донована-плюс», ТОВ «Гран-прі+», ПП «Гарт», ТОВ «Територія-плюс».

Відповідно до журналів видачі перепусток, що містяться в матеріалах справи, позивачем видавалися перепустки як для працівників ТОВ « Енергоконсалт» так і для субпідрядних організацій для доступу на територію позивача з метою виконання робіт.

Тому, посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Енергоконсалт» можливості на виконання підрядних робіт за укладеними з позивачем спірними договорами в зв'язку з відсутністю у контрагента персоналу для виконання таких робіт, є необґрунтованими.

Також, залучення субпідрядних організацій для проведення робіт за спірними договорами укладеними з ТОВ «Енергоконсалт» підтверджується довідкою №402/22-90-30021475 від 17 липня 2012 року про результати зустрічної звірки між позивачем та ТОВ «Енергоконсалт».

Висновками даної довідки підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Енергоконсалт" з позивачем, та їх відображення у податковому обліку ТОВ "Енергоконсалт".

До того ж висновки відповідача про неможливість виконання ТОВ «Енергоконсалт» підрядних робіт ґрунтуються зокрема на акті перевірки ТОВ «Енергоконсалт» №459/3-22-20-30021475 від 17 липня 2012 року, дії по проведенню якої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року визнані неправомірними, а тому посилання відповідача на зазначений акт також є необґрунтованим.

Крім того, судами попередніх інстанцій цілком вірно зазначено, що рішеннями господарського суду Полтавської області від 20 листопада 2012 року та від 11 грудня 2012 року підтверджено фактичне виконання ТОВ «Фірма «Стаг» договорів №256 від 25 березня 2011 року та №134 від 08 лютого 2011 року, а тому посилання податкового органу на фіктивність господарських операцій за вказаними договорами є необґрунтованими.

Разом з тим, беручи до уваги положення Цивільного кодексу України, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки контрагентів позивача, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності правочинів.

В даному випадку всі вищезазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

В силу приписів п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.38.4, п.138.6 - п.138.9, пп.138.10.2 - пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не відносяться до витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енергоконсалт» підтверджено документально, а тому витрати понесені на їх підставі правомірно віднесені останнім до витрат перевіряємого періоду.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток, є безпідставними.

Оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС №0000260043 та №0000270043 від 14 серпня 2012 року.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов