Ухвала суду № 38593863, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/54893/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року

у справі № 2а/1770/48/2011

за позовом Приватного підприємства «Лоція-91»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року, позов Приватного підприємства «Лоція-91» (далі - ПП «Лоція-91»; позивач) до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі - ДПІ у Рівненському районі Рівненської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001051650/0 від 15 липня 2010 року, № 0001051650/1 від 11 серпня 2010 року, № 0001051650/2 від 19 жовтня 2010 року, № 0001051650/3 від 04 січня 2011 року. Присуджено на користь ПП «Лоція-91» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ПП «Лоція-91» за травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 429/85/16/13983719 від 15 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Рівненському районі Рівненської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051650/0 від 15 липня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 416,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001051650/1 від 11 серпня 2010 року, № 0001051650/2 від 19 жовтня 2010 року та № 0001051650/3 від 04 січня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 8 416,00 грн. з огляду на те, що ПП «Лоція-91» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців менші, ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, передбачено, що рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Судовими інстанціями встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема, реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають у його власності, з добудовою нових цехів (дозвіл на виконання будівельних робіт № 499 від 30 липня 2008 року). Понесені ПП «Лоція-91» витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, суми податку на додану вартість за якими включено до складу податкового кредиту, в повному розмірі підтверджено податковими накладними, банківськими виписками, квитанціями та чеками.

При цьому облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг з будівництва (реконструкції) основних фондів здійснювався позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з огляду на те, що зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Водночас, враховуючи те, що Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність право платника на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість від введення основних фондів в експлуатацію, а також з огляду на те, що в охоплений перевіркою період позивач формував податковий кредит з податку на додану вартість внаслідок будівництва (реконструкції) основних фондів, що контролюючим органом, зокрема, не заперечується, відсутні підстави для позбавлення його права на користування пільгою, встановленою підпунктом «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, щодо можливості отримання бюджетного відшкодування особами, які хоч і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.