Ухвала суду № 38593848, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/4317/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

у справі № 2а-1972/10/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго» (далі - ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005372320/0 від 21 жовтня 2009 року, № 0005372320/1 від 24 листопада 2009 року, № 0005372320/2 від 01 лютого 2010 року та № 0005372320/3 від 09 квітня 2010 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що отримані позивачем за договором № 257 від 03 березня 2008 року послуги є удосконаленням нематеріального активу (підсистеми по роботі з побутовими споживачами програмно-інформаційного комплексу «М&І Energy Suite»), що передбачає отримання ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго» економічних вигод у майбутньому, а тому витрати, понесені у зв'язку з таким удосконаленням, збільшують первісну вартість нематеріального активу та підлягають поступовому віднесенню на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених статтею 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).

Не погодившись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року апеляційну скаргу ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго» задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005372320/0 від 21 жовтня 2009 року, № 0005372320/1 від 24 листопада 2009 року, № 0005372320/2 від 01 лютого 2010 року та № 0005372320/3 від 09 квітня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 778/23/22815333 від 08 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005372320/0 від 21 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212 600,00 грн. (141 733,00 грн. - основний платіж, 70 867,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго» залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005372320/1 від 24 листопада 2009 року, № 0005372320/2 від 01 лютого 2010 року та № 0005372320/3 від 09 квітня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінфосервіс ЛТД» відповідно до умов договору № 257 від 03 березня 2008 року послуг з підтримки підсистеми по роботі з побутовими споживачами програмно-інформаційного комплексу «М&І Energy Suite», витрати на які, на переконання контролюючого органу, підлягають амортизації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції при дослідженні актів виконаних робіт за договором № 257 від 03 березня 2008 року та додатків до них, в розглядуваній ситуації при наданні послуг з доопрацювання, впровадження, супроводу та підтримки підсистеми інших модулів до програмного комплексу додано не було, а лише внесено зміни в самі модулі, що не вважається поліпшенням програми, а є лише корекцією з метою підтримки підсистеми в належному для використання стані та можливості виконання покладених на неї функцій.

У відповідності з технічними характеристиками програмно-інформаційний комплекс «М&І Energy Suite» потребує регулярного оновлення та супроводу. Вказані регулярні послуги не можна визнати такими, що поліпшують підсистему, оскільки, функціональна оболонка програми при цьому не змінюється. Вказані послуги лише підтримують програму в належному для використання стані, позаяк без такого оновлення (супроводу) вказана програма втрачає свою актуальність, не може виконувати покладені на неї функції та стає непридатною для використання за призначенням.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що програмно-інформаційний комплекс «М&І Energy Suite» не є об'єктом права власності позивача, оскільки, за змістом укладених з ТОВ «Техноінфосервіс ЛТД» договорів № 166 від 30 грудня 2003 року, № 226 від 10 квітня 2006 року, № 615 від 04 жовтня 2006 року, № 18 від 19 січня 2007 року до ВАТ ЕПК «Чернігівобленерго» перейшло лише право на використання вказаної комп'ютерної програми, в податковому обліку позивача програмно-інформаційний комплекс «М&І Energy Suite» не обліковується як нематеріальний актив, вказаний комплекс належить ТОВ «Техноінфосервіс ЛТД» на правах виключного авторського права.

За змістом пункту 1.2 статті 1 Закону № 334/94-ВР нематеріальним активом є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію суду апеляційної інстанції, відповідно до якої послуги з доопрацювання, впровадження, підтримки та супроводу комп'ютерної програми (підсистеми по роботі з побутовими споживачами програмно-інформаційного комплексу «М&І Energy Suite»), щодо якої позивачу передано право на використання, не можуть визнаватись удосконаленням нематеріального активу, а є витратами на поточне обслуговування та підлягають віднесенню до складу валових витрат у відповідності з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.