Ухвала суду № 38593821, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/47731/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року

у справі №2а/6315/2011/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (надалі - ТОВ «Авто-Експрес»)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі - ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька)

про визнання дій неправомірними та податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2011 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дій ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька щодо безпідставного проведення перевірки та визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень №0000652340 та №0000662340 від 14 березня 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, позов було задоволено частково. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька №0000652340 та №0000662340 від 14 березня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Авто-Експрес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрмашпром» за період: червень, жовтень, листопад, грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №205/23-3/33222009 від 21 лютого 2011 року, у висновках якого зазначені порушення позивачем вимог п.5.1, п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п.5.11 ст.5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Дані положення врегульовані пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту.

Частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 вересня позивач - покупець уклав договір №АЗ-09/п з ТОВ «Укрмашпром» - продавець, згідно умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальну кількість, ціну за одиницю товару, визначено в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На дослідження позивачем були надані: специфікація до вказаному договору, відповідні податкові накладні та банківські виписки на підтвердження перерахування коштів позивачем на адресу ТОВ «Укрмашпром» в якості передоплати за товар.

На лист податкового органу №26040/10/23-3 від 21 червня 2010 року, яким були витребувані у позивача письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, ТОВ «Авто-Експрес» були надані зазначені всі документи, крім специфікації до договору.

Крім того, ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Авто-Експрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, в результаті чого складено акт №1666/23-2/3322209 від 04 жовтня 2010 року.

Тобто перевірявся той самий період, що й в межах документальної позапланової невиїзної перевірки у лютому 2011 року. При цьому, з вказаного акту вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період не встановлено їх заниження чи завищення; перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року не встановлено його заниження чи завищення.

Поряд з цим, на думку податкового органу позивачем були збільшені валові витрати за першою з подій, а саме дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів.

Однак, враховуючи наявність платіжних документів у ТОВ «Авто-Експрес», цей висновок відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору поставки між ТОВ «Авто-Експрес» та ТОВ «Укрмашпром» у зв'язку з відсутністю документів на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, необхідно зазначити наступне.

Так, в силу приписів розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1, п.11.3, п.11.4, п.11.5, п.11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Поряд з цим, зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

В цей час, коли документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, посилання відповідача на акт перевірки контрагента ТОВ «Укрмашпром», де зазначено на незнаходження товариства за юридичною адресою у червні 2010 року, є такими, які не підтверджують ознак нікчемності укладеного між ним та позивачем правочину у вересні 2009 року, та не позбавляє правового значення господарських операцій, здійснених у жовтні-грудні 2009 року.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

До того ж, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що 20 квітня 2011 року ТОВ «Авто-Експрес» на адресу господарського суду Донецької області та ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» була надіслана заява щодо визнання позивача кредитором.

В даній заяві вказано, що підставою для її надіслання стало оголошення в газеті «Донбас» 26 березня 2011 року про те, що постановою господарського суду Донецької області від 22 березня 2011 року ТОВ «Укрмашпром» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 3 місяці до 22 червня 2011 року.

Отже, вказані обставини також свідчать про реальність господарського зобов'язання оскільки посвідчують звернення позивачем до суду за захистом свої прав та законних інтересів у зв'язку із невиконанням умов договору контрагентом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька №0000652340 та №0000662340 від 14 березня 2011 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов