Ухвала суду № 38593803, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/46778/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року

по справі №6/227

за позовом приватного підприємства «Постачторгвироб» (надалі - ПП «Постачторгвироб»)

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (надалі - ДПІ у м.Кіровограді)

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому ставить питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Кіровограді №0000342350/0 від 14.07.2006р., яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31224,00грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Кіровограді №0000342350/0 від 14.07.2006р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Кіровоградська ОДПІ звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти у справі нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом було проведено перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП «Агроінвестсервіс», про що складено акт №26/23-50/172/31637047 від 10.07.2006р.

За висновками перевірки встановлено, що в березні 2005 року ПП «Агроінвестсервіс» на адресу ПП «Постачторгвироб» поставлено товар, про що виписано відповідні накладні та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ПП «Постачторгвироб» до податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року.

Водночас, контролюючий орган зазначає, що в ході подальшого дослідження ланцюга постачання товару, зокрема, було встановлено, що ПП «Агроінвестсервіс» за юридичною адресою не знаходиться, а фактичне його місцезнаходження встановити неможливо.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000342350/0 від 14.07.2006р., яким ПП «Постачторгвироб» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31224,00грн., у т.ч. 20816,00грн. - основний платіж, та 10408,00грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 вказаного Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з викладеними вище висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, невиконання свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту, та має всі документальні підтвердження проведених господарських операцій.

Судами встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року у справі № 2-1867-2006 встановлено, що з метою виконання статутної діяльності Крамаренко С.О., як директор та засновник ПП «Агроінвестсервіс», укладав протягом 2004 року - 2005 років договори купівлі-продажу, поставки, перевезення вантажу. Щомісячно складались та подавались до податкових органів податкові декларації приватного підприємства, що підтверджується копіями щомісячних декларацій з податку на додану вартість за період: квітень 2004р. - травень 2005р., копіями щоквартальних декларацій з податку на прибуток підприємства за період: 2004р. - 1-е півріччя 2005р.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21.12.2006 року відмовлено Державній податковій інспекції у м.Кіровограді в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.2006 року, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді про оскарження рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 22.09.2006 року залишено без розгляду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що суми, включені ПП «Постачторгвироб» в березні 2005 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 20816,26грн. підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, податковими деклараціями, платіжними документами, а податкові накладні від імені контрагента ПП «Агроінвестсервіс» підписані особою, яка мала на це законі повноваження.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, оскільки податковий орган в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов