Ухвала суду № 38593799, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/27342/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

по справі №2а/0570/16707/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» (надалі - ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+»)

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У грудні 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про: визнання неправомірними дій ДПІ у м.Краматорську Донецької області щодо ненадання відповіді на звернення підприємства; визнання протиправною відмову в прийнятті до Єдиного реєстру податкових накладних електронних податкових накладних за період з 10.09.2012 по 04.03.2013; зобов'язання відповідача надати до суду та позивачеві оригінал або належним чином засвідчену копію договору про визнання електронних документів №88, укладеного між ДПІ у м. Краматорськ та ТОВ «ДІСЛАВ»; зобов'язання відповідача забезпечити прийняття електронних документів (податкових накладних та інших звітних податкових документів) позивача в електронному вигляді в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2013р. здійснено заміну позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» у зв'язку зі зміною назви.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013р., позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Краматорську Донецької області у вигляді ненадання відповіді на звернення ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» від 19.09.2012, 21.09.2012, 27.09.2012, 03.10.2012, 17.10.2012, 02.11.2012, 27.11.2012, 08.01.2013. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Краматорську Донецької області щодо відмови ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+» у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних: №9 від 05.09.2012, №14 від 13.09.2012, №10 від 06.09.2012, №11 від 06.09.2012, №17 від 19.09.2012, №4 від 09.10.2012, №8 від 16.10.2012, №18 від 23.11.2012, №4 від 09.11.2012, №7 від 14.11.2012, №2 від 10.12.2012, №9 від 20.12.2012, №11 від 26.12.2012, №18 від 29.12.2012 та зобов'язано ДПІ у м.Краматорську Донецької області прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані електронні податкові накладні ТОВ «ВКФ «ДІСЛАВ+». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, підприємство позивача зареєстровано як юридична особа 05.11.1999 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 30644687, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.02.2013р. Відповідно до вказаної виписки, місцезнаходженням юридичної особи є вулиця Горького, будинок 18 у м. Краматорську Донецької області, 84307. Як вбачається зі Статуту позивача в новій редакції від 25.12.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДІСЛАВ+» є правонаступником всього майна, усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ».

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Краматорську Донецької області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідно довідкою про взяття на облік платника податку та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

08.09.2008р. між ДПІ у м.Краматорську Донецької області та позивачем підписано Договір №88 про визнання електронних документів, на підставі якого позивач надсилає до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді.

Судами установлено, що відповідно до умов цього договору, позивач надсилав контролюючому органу в електронному вигляді податкові накладні: №9 від 05.09.2012, №14 від 13.09.2012, №10 від 06.09.2012, №11 від 06.09.2012, №17 від 19.09.2012, №4 від 09.10.2012, №8 від 16.10.2012, №18 від 23.11.2012, №4 від 09.11.2012, №7 від 14.11.2012, №2 від 10.12.2012, №9 від 20.12.2012, №11 від 26.12.2012, №18 від 29.12.2012 для їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, вказані податкові накладні не були прийняті податковим органом, про що позивачеві були надіслані квитанції із відміткою про виявлені помилки, а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних встановлені статтею 201 Податкового кодексу України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246.

Так, п.п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України обумовлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Наведені вище положення Кодексу свідчать про те, що на платника податку-продавця товарів/послуг покладено обов'язок надати покупцеві податкову накладну за наслідками господарської операції з поставки таких товарів/послуг, а також зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом надсилання її податковому органу. Підтвердженням реєстрації податкової накладної у вказаному Реєстрі є квитанція. При цьому, у випадку неприйняття податкової накладної у разі порушення вимог, встановлених п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 ПК України, податковий орган також надсилає квитанцію продавцю із зазначенням причини неприйняття. У такому разі покупець товарів/послуг не буде мати права на віднесення сум ПДВ по такій податковій накладній до податкового кредиту, в той час як продавець не звільняється від обов'язку включення суми ПДВ по цій податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, встановлено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку №1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Пунктом 9 Порядку №1246 передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Крім того, відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233, (далі - Інструкція № 233), при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися встановленого цим пунктом порядку. Зокрема, підпунктом 7.6 цього пункту передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як установлено судами попередніх інстанцій, в квитанціях, наданих позивачеві контролюючим органом, причиною неприйняття звітності зазначено: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що не передбачено п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 ПК України, а також п. 9 Порядку №1246 та п.п.7.6 п. 7 розділу ІІІ Інструкції №233. Також будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку платника податку-продавця товарів/послуг перевіряти відповідність інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про своє місцезнаходження, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, позивач повідомив відповідача про зміну своєї юридичної адреси.

Так, до 04.09.2012р. місцезнаходженням (юридичною адресою) позивача, який на той час мав назву ТОВ «ДІСЛАВ», було: вул. Двірцева, 57-158 у м. Краматорську Донецької області. Однак, з 04.09.2012р. підприємство змінило місцезнаходження на: вул.Горького, буд. 18 у м. Краматорську Донецької області, 84307, про що повідомило орган реєстрації та відповідача. Зазначені обставини підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.02.2012р., довідкою Управління статистики у місті Краматорську від 18.09.2012р., Статутом позивача в редакції від 31.08.2012р., довідкою про взяття на облік платника податків від 05.09.2012р. та Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 19.09.2012р.

За таких обставин, оскільки відповідачем була видана позивачу нова довідка про взяття на облік платника податків від 05.09.2012р. та Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 19.09.2012р., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач з 05.09.2012 був належним чином повідомлений про зміну місцезнаходження (юридичної адреси) позивача. Спірні податкові накладні біли видані покупцям позивача та надіслані позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних у період з 05.09.2012р. по 29.12.2012р., тобто після того, як відповідач був повідомлений про зміну місцезнаходження (юридичної адреси) позивача та видачі нової довідки про взяття про облік платника податків. Проте, відповідач при неприйнятті податкових накладних від позивача зазначені зміни до уваги не взяв, що потягло негативні наслідки як для позивача як продавця товарів/послуг, так і для його контрагентів-покупців.

Приймаючи до уваги, що механізм взаємодії між податковими органами на різних рівнях врегульований відповідними нормативними актами з питань діяльності податкових органів, а будь-які недоліки або неврегульованість такого механізму не повинні впливати на можливість виконання платником податків-продавцем товарів/послуг обов'язку надавати покупцеві та надсилати для реєстрації у Реєстрі податкових накладних за наслідками вчинюваних ним господарських операцій, а також те, що обов'язок податкового органу прийняти електронну звітність від підприємства закріплена у договорі про визнання електронних документів, посилання відповідача на неможливість на районному рівні контролювати ці питання, не спростовує висновків судів попередніх інстанції щодо протиправності відповідача стосовно неприйняття зазначених вище податкових накладних позивача.

Щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» слід зазначити наступне.

З матеріалів справи убачається, і це не заперечується сторонами, що позивач направив на адресу відповідача наступні письмові звернення: від 19.09.2012р. №1/1909, від 21.09.2012р. №3/2109, від 27.09.2012 №1/2709, від 03.10.2012р. №1/031012, від 17.10.2012р. №3/1710-12, від 02.11.2012р. №/0211-12, від 27.11.2012р. №1/2711-12, від 08.01.2013р. №1/0801-13, в яких просив з'ясувати та роз'яснити ситуацію з приводу відмови у прийнятті податкових накладних.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Отже, позивач, реалізуючи своє право на звернення, встановлене вищевказаними вимогами законодавства, звернувся до відповідача з листами стосовно порушень, допущених відповідачем, під час прийняття податкових накладних та внесенні їх до Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, з питання з'ясування причин неприйняття податкових накладних та надання відповідних роз'яснень з цього приводу.

Натомість, відповідей на вказані звернення підприємство не отримало, чим з боку відповідача допущено протиправну бездіяльність.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов