Ухвала суду № 38593780, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/37804/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року

по справі №826/1583/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-Одеса» (надалі - ТОВ «Озон-Одеса»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому ставить питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 29.12.2012р. №00007115571.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 березня 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 29.12.2012р. №00007115571.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Озон-Одеса» в частині декларування р. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за жовтень 2012 року, про що складено акт від 07.12.2012р. №253/15-575/34794659.

За висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.4.2.6, п.п.4.6.3, п.п.4.6.4, п.п.4.6.5, п.п.4.6.6 п.4.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011р. №1492. А саме, вказано на безпідставність декларування податку на додану вартість в рядку 22 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, що призвело до завищення значення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р.

Тобто, на думку контролюючого органу, оскільки відповідно до п.43.3 ст.43, п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 688361,00грн., яке виникло: у вересні 2007р. у розмірі 1185,00грн.; жовтні 2007р. - 262855,00грн., листопаді 2007р. - 65925,00грн., грудні 2007р. - 192,00грн., лютому 2008р. - 139411,00 грн., березні 2008р. - 145968,00грн., квітні 2008р. - 5321,00грн., червні 2008р. - 67018,00грн., жовтні 2008р. - 14,00грн., листопаді 2008р. - 43,00грн., січні 2009р. - 85,00грн., за період з лютого 2009р. по вересень 2009р. - по 43,00грн., тому позивач позбавлений права на використання зазначеного від'ємного значення.

На підставі зазначених висновків було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00007115571, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартістю.

Так, відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Наведене свідчить про те, що положення зазначених статей розповсюджуються на суми коштів, які платник податків повинен сплатити до бюджету. При цьому, необхідною умовою для застосування вказаних норм є подання платником податків відповідної заяви, з дня якої починається відлік 1095 денного строку.

Водночас, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що положення ст.102.5 ПК України не регулюють порядок формування від'ємного значення податку на додану вартість. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Обмеження щодо бюджетного відшкодування передбачені положеннями п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Між тим, як вбачається з акту перевірки, порушення порядку формування від'ємного значення, окрім пропущення строку, органом державної податкової служби не встановлено, а отже, податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення ПДВ за перевірений період є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов