Вирок № 38592943, 08.05.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12815/13-к

Провадження № 1-кп/369/12/14

В И Р О К

іменем України

08.05.2014 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Комендат М.Р.

за участю прокурора Козиря Є.І., Циба Р.Я.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013100200003020 за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олесько Буського району Львівської області, українки, громадянки України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, спеціаліста І категорії Департаменту оперативно-технічного забезпечення Служби безпеки України, старшого лейтенанта, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

29.04.2013 року приблизно о 7 годині 10 хвилин водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4 та рухаючись на ньому по автодорозі М-05 «Київ-Одеса» 16км.+615м. в напрямку м. Києва в межах Києво-Святошинського району Київської області, під'їжджаючи до пішохідного переходу поблизу зупинки громадського транспорту «Чабани-2», по якому рухався пішохід ОСОБА_6 справа на ліво, та перед яким зупинився автомобіль марки ВАЗ 21213, д/н НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_7, котрий пропускав вищевказаного пішохода, в порушення вимог пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), пп. «д» п. 2.3 (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), п. 18.4 (якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, здійснила наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_6, внаслідок чого останньому було заподіяно чисельні тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_6 останній помер у Київській міській клінічній лікарні № 17.

Відповідно до висновку комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи № 89/К/672/А від 02.09-09.10.2013 року ОСОБА_6 заподіяно сполучену травму тіла: садна на обличчі справа і зліва, на носі, садна на грудях зліва і справа, садна на кистях, на правому коліні і правій гомілці, обширне велике осадження на спині по центру зліва, забійна рана в тім'яній ділянці, забої легень, розрив правої легені, переломи лівих 10 і 11 ребер, правих 6-12 ребер, перелом хребта на рівні 10-11 грудних хребців з ушкодженням спинного мозку, розрив селезінки, печінки, брижі тонкої кишки, сечового міхура, розриви з'єднань тазу, переломи його кісток, масивний великий крововилив у м'які тканини тазу, в калитку і за очеревинну клітковину, переломи правої і лівої малої гомілкових кісток, перелом лівої плечової кістки. Смерть ОСОБА_6 настала від сполучної травми тіла з переломами кісток, ушкодження внутрішніх органів і м'яких тканин, що призвело до розвитку крововтрати і шоку. Усі виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 тілесні ушкодження спричиненні тупими предметами, їх характер та локалізація, вказують на те, що всі вони могли утворитись внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні транспортного засобу, що рухався, із пішоходом.

Згідно висновку інженерно-технічної експертизи за видом експертної спеціальності «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди» від 12.11.2013 № 904А, ОСОБА_5 29.04.2013 порушила вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, та у вищевказаній дорожній обстановці мала технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_6

Також, згідно з висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 22.08.2013 № 587А, встановлено, що несправностей в гальмівній системі, рульовому керуванні та елементах підвіски автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

Сукупність допущених водієм ОСОБА_5 грубих порушень вимог пунктів 2.3 (б), (д), 18.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - смертю ОСОБА_6.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнала, суду показала, що має 18 років водійського стажу, 29.04.2013 року їхала на роботу по автодорозі сполученням «Київ-Одеса» у напрямку м. Києва, за нею на автомобілі марки «Porsche Cayenne» рухався її чоловік - ОСОБА_8, якого вона бачила в дзеркалі заднього виду. Під'їжджаючи до смт. Чабани, рухалась по лівій смузі на швидкості близько 50 км/год., перед нею в середній смузі рухалась вантажівка, та раптово на відстані 17-20 метрів від пішохідного переходу вона побачила чоловіка, котрий перебігав перед нею дорогу, скориставшись екстреним гальмуванням ОСОБА_5 намагалась уникнути зіткнення, однак не змогла через щільний автомобільний потік, а тому стався наїзд. Під час досудового розслідування відшкодувала на користь потерпілих витрати на поховання у розмірі 20000 грн. У пред'явленому їй обвинуваченні просила виправдати, у випадку визнання її винною просила застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році».

Допитані судом потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду показали, що вони є відповідно дружиною та сином загиблого в ДТП ОСОБА_6 Вони не були очевидцями ДТП, яка сталось 29.04.2013 року. У зв'язку з тим, що вони понесли втрати, пов'язані з похованням ОСОБА_6, а також, враховуючи, що смертю останнього їм завдані душевні страждання та вони втратили годувальника сім'ї, звернулись з позовом про стягнення з ОСОБА_5 та страхової компанії, в якій була застрахована її цивільно-правова відповідальність - ПрАТ СК «Інтер-Поліс», майновох та моральної шкоди. При призначенні покарання потерпілі вважали, що ОСОБА_5 заслуговує на суворе покарання у виді позбавлення волі.

Не зважаючи на такі пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_7, який суду показав, що 29.04.2013 року він на своєму автомобілі «Нива» повертався з дачі у м. Фастові. Рухався по автодорозі сполученням «Київ-Одеса» в напрямку м. Києва, зі швидкістю близько 60 км/год., в середній смузі. Під'їжджаючи до смт. Чабани він побачив чоловіка віком близько 40 років, який стояв на пішохідному переході та уважно стежив за автомобілями, ОСОБА_7 зупинився, щоб пропустити даного чоловіка, після чого останній почав прискорений рух в напрямку справа на ліво по пішохідному переходу, під час цього на великий швидкості, рухаючись по лівій смузі, з'явився автомобіль, який збив невідомого чоловіка, від удару той підлетів вгору, а потім впав на капот автомобіля, що його збив. Після чого даний автомобіль продовжив свій рух та у ОСОБА_7 навіть склалось враження, що він намагається втекти з місця ДТП, однак через 50 метрів автомобіль зупинився. Збитий чоловік опинився позаду даного автомобіля, по всій дорозі була розсипана цибуля, котра була в пакетах у потерпілого. ОСОБА_7 опинився в стані сильного шоку від побаченого, а тому з місця ДТП поїхав додому. Побачене не давало йому спокою та він в подальшому звернувся до правоохоронних органів, де заявив, що став очевидцем ДТП;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який суду показав, що в кінці квітня 2013 року їхав на маршрутному таксі з м. Біла Церква, близько 7:10 години маршрутка зупинилась на зупинці громадського транспорту «Чабани-2» в смт. Чабани та він побачив чоловіка, який сидів на металевому відбійнику під знаком пішохідного переходу, вийшовши з маршрутки, почув звук вибуху, а коли обернувся, то побачив в крайній лівій смузі червоний автомобіль та людину в повітрі, після чого даний чоловік впав на автомобіль, що його збив, а потім на асфальт за автомобілем, в інших смугах перед пішохідним переходом побачив автомобілі, що стояли. Після зупинки червоного автомобіля, з нього вийшла жінка, котра розмовляла по телефону, в судовому засіданні вказав на обвинувачену ОСОБА_5 як ту, кого бачив на місці ДТП;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який суду показав, що проживає біля дороги сполученням «Київ-Одеса», 29.04.2013 року був свідком наслідків ДТП, спостерігав з зупинки громадського транспорту, бачив на лівій смузі червону іномарку, біля якої знаходилась жінка, на асфальті були відсутні сліди гальмування. Через 10-15 хвилин, як ОСОБА_10 знаходився на місці ДТП приїхав чорний позашляховик, з якого вийшов чорнявий чоловік та підійшов до вищевказаної жінки і обійняв її. Зазначив, що по всій дорозі була розсипана цибуля;

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка суду показала, що станом на 29.04.2013 року вона працювала диспетчером у маршрутному таксі, вона не була очевидцем наїзду на пішохода, проїжджаючи в маршрутці вона бачила червоний автомобіль, котрий стояв в лівій смузі, до якого під'їхав чорний позашляховик та з якого вийшов чоловік, по всій дорозі була розсипана цибуля та лушпиння;

- показаннями свідка ОСОБА_12 - інспектор ДПС ДАІ Києво-Святошинського РВ, який суду показав, що як співробітник ДАІ виїжджав 29.04.2013 року на оформлення ДТП. Зауважив, що автомобіль, котрий скоїв наїзд, стояв у лівій смузі в напрямку м. Києва. Всі дані водія зафіксував та в управління ДАІ повідомив, що водій є працівником СБУ. Через хвилин 10 після приїзду його екіпажу, приїхав чорний автомобіль марки «Porsche Cayenne», який зупинився біля зупинки та з нього вийшов чоловік. На місці ДТП пробув близько 20 хвилин, оскільки закінчилась його зміна та його змінив другий екіпаж ДАІ;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який суду показав, що безпосереднім свідком ДТП, котре сталося 29.04.2013 року, не був, прибув на місце пригоди вже після наїзду та бачив червоний автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», за ним автомобіль працівників ДАІ та чорний позашляховик. Також бачив жінку, котра перебувала поруч з працівниками ДАІ;

- витягом з кримінального провадження № 12013100200003020 від 29.04.2013 року (том 2 а.с. 1); даними з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми місця пригоди та ілюстративної таблиці від 29.04.2013 року, в яких відображено на момент ДТП погодні умови, розташування осипу скла, плям бурого кольору, розкиданої цибулі, знаходження дорожніх знаків, а також автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4 (том 2 а.с. 6-13); протоколом огляду транспортного засобу марки від 29.04.2013 року «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, в якому зафіксовані пошкодження, які автомобіль отримав під час ДТП (том 2 а.с. 14-15); протоколом огляду місця події від 04.06.2013 року, відповідно якого під час огляду виявлено та вилучено автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, передній бампер, передній капот та дах до даного автомобіля (том 2 а.с. 63-65); актом № 628 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу м. Вишневе, вул. Київська, 2а, від 04.06.2013 року, відповідно якого був оглянутий та затриманий автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, який в результаті ДТП отримав ушкодження (том 2 а.с. 67);

- висновком експерта № 1357 від 30.04-16.05.2013 року, відповідно якого при експертизі трупа ОСОБА_6 виявлено сполучну травму тіла: садна на обличчі справа і зліва, на носі, садна на грудях зліва і справа, садна на кистях, на правому коліні і правій гомілці, обширне велике осадження на спині по центру і зліва, забійна рана в тім'яній ділянці, забої легень, розрив правої легені, переломи лівих 10 і 11 ребер, правих 6-12 ребер, перелом хребта на рівні 10 і 11 грудних хребців з ушкодженням спинного мозку, розрив селезінки, печінки, брижі, тонкої кишки, сечового міхура, розриви з'єднань тазу, переломи його кісток, масивний великий крововилив у м'які тканини тазу, в калитку і заочеревинну клітковину, переломи правої і лівої малої гомілкових кісток, перелом лівої плечової кістки, всі ушкодження виникли від дії тупих предметів і могли утворитись в результаті зіткнення автомобіля з пішоходом, сполучна травма тіла у ОСОБА_6 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, смерть ОСОБА_6 настала від сполучної травми тіла з переломами кісток, ушкодженням внутрішніх органів і м'яких тканин, що призвело до розвитку крововтрати і шоку, в крові трупа ОСОБА_6 знайдено етиловий спирт у концентрації 0,74 проміле, що за життя звичайно відповідає легкому алкогольному сп'янінню (том 2 а.с.186-190);

- даними, отриманими під час проведення слідчого експерименту від 16.07.2013 року з фототаблицями, під час якого свідок ОСОБА_7 показав та відтворив обставини ДТП, яка сталась на автомобільній ділянці 16км.+615м. автодороги М-05 «Київ-Одеса» в межах Києво-Святошинського району Київської області, які підтверджують показання свідка ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження (том 3 а.с. 79-87);

- висновком експерта від 22.08.2013 № 587А, згідно якого система робочого гальма автомобіля «Mitsubishi Lancer 1.6», д/н НОМЕР_4 на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено, рульове керування на момент огляду знаходиться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено, елементи підвіски знаходяться в працездатному стані, несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено (том 3 а.с. 147-149);

- висновком експерта від 02.09-09.10.2013 № 89/К/672А, згідно підсумкам якої при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6, 1966 р.н. («Висновок експерта» № 1357 від 30.04-16.05.13 р., лікар судово-медичний експерт ОСОБА_14), були виявлені такі тілесні ушкодження: садна на обличчі справа і зліва, на носі, садна на грудях зліва і справа, садна на кистях, на правому коліні і правій гомілці, обширне велике осадження на спині по центру і зліва, забійна рана в тім'яній ділянці, забої легень, розрив правої легені, переломи лівих 10 і 11 ребер, правих 6-12 ребер, перелом хребта на рівні 10 і 11 грудних хребців з ушкодженням спинного мозку, розрив селезінки, печінки, брижі тонкої кишки, сечового міхура, розриви з'єднань тазу, переломи його кісток, масивний великий крововилив у м'які тканини тазу, в калитку і за очеревинну клітковину, переломи правої і лівої малої гомілкових кісток, перелом лівої плечової кістки, згідно з даними розтину трупа ОСОБА_6 та наданої медичної документації на його ім'я, смерть постраждалого настала від сполучної травми тіла з переломами кісток, ушкодженням внутрішніх органів і м'яких тканин, що призвело до розвитку крововтрати і шоку, усі виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 тілесні ушкодження спричинені тупими предметами, їх характер та локалізація, з урахуванням відомих обставин отримання травми, вказують на те, що всі вони могли утворитися внаслідок ДТП при зіткненні транспортного засобу, що рухався, із пішоходом, з послідуючим падінням останнього на дорожнє покриття, приймаючи до уваги характер та локалізацію виявлених на трупі ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, з урахуванням пошкоджень на кузові транспортного засобу, який, згідно до матеріалів справи, скоїв наїзд на постраждалого, слід вважати, що у момент первинного контакту із автомобілем «Mitsubishi Lancer 1.6», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_6 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла, найбільш ймовірно з опорою на обидві нижні кінцівки (тобто стоячи), та повернутий до транспортного засобу задньою половиною тіла, первинний контакт стався між задньою поверхнею обох гомілок постраждалого на рівні переломів малогомілкових кісток та переднім бампером автомобіля в зоні його пошкоджень, на це в першу чергу можуть вказувати характер переломів малогомілкових кісток («…Ліва мала гомілкова кістка зламана, перелом косий, сягає головки кістки, з осколками по задній поверхні, права мала гомілкова кістка аналогічно зламана в зоні головки…» - виникнення осколків відмічається в місці прикладання травмуючої сили), кісток тазу та хребта (могли виникнути при подальшому закиданні тіла постраждалого з ударом задньою частиною тулубу об капот та лобове скло), після первинного контакту із транспортним засобом закидання тіла постраждалого на капот та лобове скло транспортного засобу із виникненням інших виявлених на корпусі автомобіля пошкоджень, та падіння постраждалого на дорожнє покриття (том 4 а.с. 42-49);

- висновком експерта від 12.11.2013 № 904А, при заданих вихідних даних зазначених у постанові про призначення інженерно-технічної експертизи, технічна можливість уникнути наїзду на пішохода автомобілем «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, полягала у виконанні водієм вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України, при виконанні вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, на що у нього не було перешкод технічного характеру (том 4 а.с. 64-65);

- даними з протоколів проведення слідчого експерименту від 02.11.2013 року з фототаблицями, згідно яким свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 показали та відтворили обставини ДТП, яка сталось 29.04.2013 на автомобільній ділянці 16км.+615м. автодороги М-05 «Київ-Одеса» в межах Києво-Святошинського району Київської області (том 4 а.с. 96-102, 108-114).

Також під час судового розгляду кримінального провадження були допитані:

свідок ОСОБА_8, який суду показав, що є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_5, 29.04.2013 року близько 7 ранку виїхали разом з дружиною з дачі, та рухались у напрямку м. Києва по автодорозі сполученням «Київ-Одеса», ОСОБА_8 їхав безпосередньо за дружиною на відстані близько 5-10 метрів, рухались в лівій смузі, рух автомобілів був щільний, під'їжджаючи до смт. Чабани перед автомобілем дружини в лівій смузі рухався бензовоз, в середній лісовоз. При наближенні до пішохідного переходу автомобілів, які б зупинились перед ним не було, та за метрів 50 до нього, ОСОБА_8 побачив силует чоловіка в крайній лівій смузі, який зненацька з'явився на дорозі, вибіг та зупинився, після чого його дружина застосувала екстрене гальмування проте не змогла уникнути зіткнення, проте сам момент наїзду він не бачив, адже з метою уникнення зіткнення з автомобілем дружини, перестроївся в середню смугу та продовжив свій рух, оскільки через щільний потік не зміг зупинитись та вирішив розвернутись на в'їзді у м. Київ. Розвернувшись, він під'їхав до місця ДТП, де був відсутній близько 10-15 хвилин. Після чого разом з дружиною викликали працівників ДАІ та швидку медичну допомогу. Також повідомив, що потерпілим ОСОБА_6 намагались матеріально допомогти, в результаті чого передали їм матеріальну компенсації в розмірі 20000 грн. Що стосується автомобіля дружини, який отримав ушкодження в наслідок ДТП, повідомив, що дозвіл на його ремонт надав йому слідчий ОСОБА_26. Також ОСОБА_8 суду повідомив, що телефон ОСОБА_15 йому дав слідчий ОСОБА_26, в подальшому ОСОБА_8 спілкувався з ОСОБА_15 та просив пригадати обставини ДТП за участю його дружини;

свідок ОСОБА_15, яка суду показала, що їхала на своєму автомобілі 29.04.2013 року близько 7 ранку, по автодорозі «Київ-Одеса», рух був щільний, рухаючись у лівій смузі в смт. Чабани перед нею рухався чорний позашляховик, червоний автомобіль та бензовоз з цистерною, під'їжджаючи до пішохідного переходу за 35-40 метрів, ОСОБА_15 побачила силует чоловіка, котрий перебував на дорозі, зауважила, що ніякі автомобілі перед пішохідним переходом не зупинялися. Зазначила, що самого моменту наїзду на пішохода не бачила. Своїх анкетних даних, а також номеру телефону правоохоронним органам не повідомляла та не заявляла себе як про очевидця ДТП; їй зателефонував слідчий та провів в один з днів між 1 та 5 травня 2013 року її допит за місцем проживання. Коли вона підписувала протокол допиту, то на бланку, в місці, де повинна бути зазначена дата його складання, графа не була заповненою; на запитання щодо дати слідчий повідомив, що дату він поставить в подальшому сам. 29.05.2013 року, як це вказано у протоколі її допиту, вона не могла бути допитаною, оскільки з 24.05.2013 року виїхала на відпочинок до м. Алушта. Також підтвердила суду, що вона дійсно спілкувалась з ОСОБА_8;

свідок ОСОБА_16, який суду показав, що загиблий ОСОБА_6 був його дядьком та він не був очевидцем ДТП, що сталось 29.04.2013 року;

свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суду показали, що вони є відповідно сестрою та чоловіком сестри загиблого в ДТП ОСОБА_6, котрий ранком 29.04.2013 року вийшов з їхнього дому та пішов у напрямку зупинки маршрутного таксі, перебував в нормальному стані, вранці алкогольних напоїв не вживав. Очевидцями ДТП не були;

свідок ОСОБА_19 - лікар швидкої медичної допомоги, яка суду показала, що 29.04.2013 року, як лікар швидкої медичної допомоги виїжджала на місце ДТП, котре трапилось біля смт. Чабани. Стан збитого чоловіка був важкий, він лежав на спині між автомобілем червоного кольору та відбійником, проте під час огляду був в свідомості та назвав себе. Також повідомила, що водієм автомобіля, котрий здійснив наїзд на пішохода, була жінка, проте вона не спілкувалась з нею. З приводу запису на звороті карти виїзду швидкої медичної допомоги (том 2 а.с. 129 зворот) в графі «скарги» - «переходив шосе в недозволеному місці» зазначила, що такий запис зробила, оскільки потерпілий лежав за межами пішохідного переходу;

свідки ОСОБА_20 - інспектор ДПС групи ДПС відділення ДАІ Києво-Святошинського РВ та ОСОБА_21 - інспектор ДПС ДАІ Києво-Святошинського РВ, які суду показали, що в складі другого екіпажу ДАІ вони виїжджали на місце ДТП 29.04.2013 року, проте подробиці того дня не пам'ятають, так як пройшло багато часу.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд визнає, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 дали суду правдиві послідовні покази, які узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження.

Показання обвинуваченої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 - чоловіка обвинуваченої суд вважає неправдивими та розцінює їх як лінію захисту обвинуваченої та спробою її чоловіка допомогти обвинуваченій уникнути покарання за вчинене, оскільки покази ОСОБА_5 спростовуються показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також висновками проведених у справі експертиз, покази свідка ОСОБА_8 спростовуються показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, які бачили, що чоловік на місце ДТП приїхав значно пізніше, ніж як на це вказує ОСОБА_8, а також даними, отриманими з роздруківок телефонних з'єднань номеру мобільного зв'язку НОМЕР_6, власником якого є ОСОБА_8, який на момент ДТП знаходився в районі смт. Борова Фастівського району Київської області, та в подальшому рухався до місця ДТП через смт. Калинівка та смт. Глеваха Васильківського району Київської області (том 3 а.с. 161-170).

Дані, здобуті під час проведення слідчого експерименту від 16.07.2013 року за участю ОСОБА_5 (том 3 а.с. 69-78) судом не приймаються до уваги з тих же підстав, з яких суд визнає неправдими показання обвинуваченої ОСОБА_5 в суді.

Дані з рапорту від 29.04.2013 року слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_22, складеному в день ДТП, в якому він повідомляє обставини дорожньо-транспортної пригоди - наїзд на пішохода, котрий перетинав проїзну частину автодороги з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля за межами пішохідного переходу (том 2 а.с. 5), є відомостями, здобутими з пояснень ОСОБА_5 після ДТП, які спростовуються показами свідка ОСОБА_7 - очевидця ДТП, висновком експерта від 12.11.2013 № 904А, а тому вказаний рапорт визнається судом неналежним доказом, який не може бути використаний на підтвердження невинуватості ОСОБА_5 в пред'явленому їй обвинуваченні.

Висновок № 149-13 судової автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12013100200003020 від 29.04.2013 року (том 5 а.с. 6-9), проведеної за заявою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 суд на підставі ч. 1 ст. 86, ч. 5 ст. 101 КПК України визнає недопустимим доказом, отриманим з порушенням порядку, встановленому КПК України, оскільки вихідні дані для проведення експертизи надавались захисником та, згідно його заяви (том 5 а.с. 4), вихідними даними є пояснення водія ОСОБА_5, які суд визнав неправдивим, та дані, здобуті 16.07.2013 року під час проведення за її участю слідчого експерименту, які з цих же підстав судом не приймаються до уваги.

Показання свідка ОСОБА_15 на підставі ст. 86 КПК України суд визнає недопустимим доказом, оскільки він був отриманий з порушенням порядку залучення свідка, оскільки з досліджених судом документів вбачається, що на виконання окремого доручення за вих. № 7263 від 30.04.2013 року слідчого Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_22 (том 2 а.с. 90), яке було отримано для виконання 08.05.2013 року працівником ВДАІ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України ОСОБА_23, до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України рапорт начальника ВДАІ ОСОБА_24 з зазначенням анкетних даних очевидця ДТП ОСОБА_15 надійшов лише 28.05.2013 року (том 28 а.с.88). З приводу допущених слідчим ОСОБА_26 порушень, які мали місце під час досудового розслідування кримінального провадження судом було повідомлено прокурору для прийняття рішення (том 1 а.с. 126).

Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, судом не приймаються до уваги, оскільки вони не впливають на суть пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, оцінивши всі докази в сукупності, суд визнає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю та кваліфікує її дії за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості та наслідки вчиненого нею діяння, характеризуючі дані її особи, ставлення до вчиненого, думку потерпілих.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує, що злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжких злочинів, ОСОБА_5 раніше не судима (том 2 а.с. 193), працевлаштована, за місцем роботи характеризується позитивно (том 2 а.с. 149), одружена, має постійне місце проживання та реєстрації (том 5 а.с. 13), обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено, а тому, з урахуванням встановлених судом обставин справи, ставлення обвинуваченої до вчиненого, думки потерпілих, вважає за доцільне призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, з призначенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки приходить до переконання, що саме така міра покарання буде достатньою для перевиховання і виправлення обвинуваченої ОСОБА_5

Заявлені у справі цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпіла ОСОБА_1 пред'явила цивільний позов, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 83066,60 грн. матеріальної шкоди (яка складається з 1062,60 грн. витрат на послуги моргу, 45000 грн. позичених грошей для проведення поминальних обідів, похорон та інших пов'язаних заходів, 37004 грн. коштів, витрачених на замовлення виготовлення надгробного пам'ятника та робіт, пов'язаних з його доставкою, встановленням та облаштуванням) та 410000 грн. моральної шкоди, оскільки внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_6 всі обставини нормального життя сім'ї ОСОБА_6 змінились в негативну сторону, потерпіла перенесла величезні душевні страждання, пов'язані з втратою чоловіка, який був єдиним годувальником родини (том 1 а.с. 19-23). В подальшому, потерпіла змінила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 69302,60 грн. матеріальної шкоди та 310000 грн. моральної шкоди, з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 13764 грн. витрат як максимальний розмір відшкодуванням страховиком на поховання та на спорудження нагробного пам'ятника та 100000 грн. моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 (том 1 а.с. 163-168).

Потерпілий ОСОБА_2 пред'явив цивільний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 300000 грн. завданої моральної шкоди, оскільки потерпілий зазнав величезного душевного болю та моральних страждань з втратою батька, який помер від травм, отриманих в ДТП (том 1 а.с. 24-27). В подальшому, потерпілий ОСОБА_2 змінив позовні вимоги та просив стягнути з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 100000 грн. завданої моральної шкоди та з ОСОБА_5 200000 грн. завданої моральної шкоди (том 1 а.с. 171-174).

Прокурор в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 подав позовну заяву про стягнення з ОСОБА_5 665,28 грн. на користь вказаного медичного закладу, які пов'язані з лікуванням потерпілого від кримінального правопорушення (том 1 а.с. 28-31).

Так, враховуючи надані потерпілими та їх представником суду документи на підтвердження завданої майнової шкоди, суд вважає доведеними

позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення на її користь з обвинуваченої ОСОБА_5 23240 грн. витрат, пов'язаних з виготовленням надгробного пам'ятника (37004 грн. - 13746 грн. (ліміт відповідальності страхової компанії)), оскільки ці вимоги підтверджуються оплаченим товарним чеком № 149 від 07.02.2014 року (том 1 а.с. 115); 6320 грн. витрат на поховання, так як ці вимоги підтверджуються копією накладної № 56 від 01.05.2013 року на 6320 грн. (том 4 а.с. 243 зворот)); 1062 грн. витрат, пов'язаних з наданням послуг МОРГу № 1, які підтверджуються копією фіскального чеку № 5682 від 30.04.2013 року (том 4 а.с. 244)); 2864,06 грн. витрат на продукти, які підтверджуються копією чеків на 1837,13 грн. та 1026,93 грн.(том 4 а.с. 243)), а разом 33486,06 грн. майнової шкоди, та з урахуванням проведеного добровільного відшкодування у сумі 20000 грн. (том 1 а.с. 200 зворот, том 2 а.с. 44), визнає такими, що підлягають стягненню 13486,06 грн. завданої майнової шкоди;

а також позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на її користь ОСОБА_1 13764 грн. майнової шкоди, що становить частину витрат, пов'язаних з похованням.

В решті позовних вимог про стягнення майнової шкоди суд відмовляє за недоведеністю, оскільки позичені та кредитні кошти не є майновою шкодою, завданою внаслідок кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5, яка підлягає відшкодуванню в порядку ч. 1 ст. 182 КПК України.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь потерпілих ОСОБА_1 моральної шкоди суд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, ч. 5 ст. 128 КПК України залишає без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору, від сплати якого при пред'явленні вимог про стягнення моральної шкоди у кримінальному провадженні не звільняються.

Заявлений прокурором в кримінальному провадженні позов в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17 підлягають задоволенню у відповідності ст. 1206 ЦК України, оскільки ОСОБА_5, як особа, що вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, які підтверджені документально - довідкою № 69 від 19.07.2013 року з Київської міської клінічної лікарні № 17 про розмір витрат на лікування ОСОБА_6 в сумі 665,28 грн. (том 2 а.с. 192).

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від покарання за вчинене кримінальне правопорушення суд виходить з положень пункту «в» частини 1 Закону України «Про застосування амністії у 2014 році» від 08.04.2014 року, яким передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за тяжкі злочини з необережності, яким є злочин за ч. 2 ст. 286 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом (19.04.2014 року) мають дітей, яким не виповнилось 18 років, та положеннями пункту «є» статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року з наступними змінами і доповненнями, відповідно до якого амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду, крім випадків індивідуальної амністії.

Оскільки на день постановлення вироку ОСОБА_5, яка згідно даних кримінального провадження є матір'ю ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_5, не відшкодувала завдані вчиненим нею кримінальним правопорушення збитки, які вважаються судом доведеними, а також не надала документів на підтвердження того, що вона має дитину, якій не виповнилось 18 років, відносно якої вона не позбавлена батьківських прав, у застосуванні амністії суд відмовляє.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.

Накладений арешт на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4 та на ? частину будинку АДРЕСА_3, накладений в забезпечення позову ухвалою суду від 06.02.2014 року, підлягає залишенню без змін, у зв'язку з необхідністю забезпечення відшкодування сум, присуджених до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127-129, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

Застосований ухвалою від 14.01.2014 року та продовжений ухвалою від 07.04.2014 року до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави в розмірі 50 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 60900 грн. з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення завданої майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирвська, 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь потерпілої ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олесько Буського району Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 13486,06 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 06 коп.) грн. завданої майнової шкоди.

В решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_5 310000 грн. моральної шкоди, з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 100000 грн. моральної шкоди, потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 100000 грн. завданої моральної шкоди та з ОСОБА_5 200000 грн. завданої моральної шкоди - залишити без розгляду.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олесько Буського району Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 20, р/р № 35423005001329 в ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 03319759, призначення платежу: за лікування) 665,28 коп. (шістсот шістдесят п'ять грн. 28 коп.) грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого ОСОБА_6

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олесько Буського району Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави, витрати, пов'язані з проведенням експертиз в кримінальному провадженні № 12013100200003020 у розмірі 1564,80 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири гривні 80 коп.)

Речовий доказ у справі - автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4, який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5, - залишити на її відповідальному зберіганні.

Арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2014 року, на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_4 та на ? частину будинку АДРЕСА_3, - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, потерпілим, їх представнику, представнику цивільного співвідповідача, захиснику та обвинуваченій.

Суддя Омельченко М.М.