Вирок № 38592130, 07.05.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9631/13-к

Провадження №1-кп/639/57/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м.Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді - Курила В.О.,

суддів - Кісь Д.П., Макарова В.О.,

при секретарях судового засідання - Машурі Г.І., Брежнєві А.С.,

з участю: прокурора - Лакіза О.О., Сук І.В., Дурасова А.Ю.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220260000916 від 29 жовтня 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровськ, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 29.06.1999 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.3 ст.101, ст.102, ч.2 ст.106, ч.2 ст.107, 42 КК України (1960 року) до 9 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2012 року приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_3, знаходячись в кімнаті недобудованого дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході сварки із останнім, взяв кухонний ніж зі столу та маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар в область шиї ОСОБА_4, чим спричинив останньому колото-різане поранення передньої поверхні шиї в середній третині з повним порушенням цілісності правої бокової стінки перстневидного хряща (гортані), з переходом на кільця трахеї, що супроводжувалося крововиливом та виділенням повітря з рани (на видоху). Після чого була викликана бригада швидкої невідкладної допомоги та потерпілий був госпіталізований до закладу охорони здоров'я, де йому була надана медична допомога. Згідно висновку судово-медичної експертизи №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року, отримане потерпілим ОСОБА_4 тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (к/п т.1 а.с.31-33).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою провину в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що в травні 2012 року він працював на будівництві в АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 24.05.2012 року після робочого дня вони разом пішли відпочивати в кафе, де вживали алкогольні напої. В цей вечір він випив приблизно 100 гр. горілки та 0,5 літра пива. Близько 3 години ранку наступного дня вони повернулись в недобудований дачний будинок, де всі разом проживали. Під час розмови між ним та потерпілим ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого потерпілий почав наносити обвинуваченому удари правою та лівою руками по голові та по тулубу, після чого останній схопив зі столу кухонний ніж та з метою захисту від ударів, тримаючи його у лівій руці, намагався захищатись від ударів потерпілого. Обвинувачений пояснив, що він ударів ножем не наносив, однак він не зміг

1

надати пояснення, яким саме чином було спричинено ушкодження потерпілому. Зі слів ОСОБА_3, він «правша», під час конфлікту ніж тримав у лівій руці, що, на його думку, додатково свідчить про відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого. Також обвинувачений пояснив, що його дії були вчинені в стані необхідної оборони, оскільки він захищався від ударів потерпілого.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, після того як він побачив на шиї потерпілого поранення з якого текла кров, жодних дій на продовження нанесення йому тілесних ушкоджень не продовжував. З показань підсудного також встановлено, що ніж, який було вилучено при огляді місця події, є столовим кухонним ножем зі зрізаним кінцем, який ними спеціально використовувався для відкриття консервних банок. Підсудний також вказав, який саме предмет в момент конфлікту був у нього в руках, вилучений кухонний ніж чи інший предмет, він не пам'ятає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 24.05.2012 року після закінчення робочого дня він, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 розпивали спиртні напої у кафе, що розташоване в АДРЕСА_2. Після цього, ОСОБА_4 направився за місцем їх проживання, приблизно через 20 хвилин провернулись ОСОБА_3 та інші особи. В приміщенні між потерпілим та ОСОБА_3 раптово виникла сварка у зв'язку з тим, що потерпілий весь час називав обвинуваченого «козлом» за те, що останній під час відбуття покарання був помічником адміністрації установи виконання покарань. Після цього між ними почалась бійка, в ході якої він наніс ОСОБА_3 декілька ударів кулаками по тулубу. В момент бійки в руках самого потерпілого ніяких предметів не було. Конфлікт між ними відбувався приблизно 1 хвилину, під час конфлікту ОСОБА_3, тримаючи в лівій руці кухонний ніж, наніс ОСОБА_4 один удар в гортань, від якого у нього відразу почала сильно текти кров. З показань потерпілого, сам обвинувачений сильно злякався, жодних дій з продовження нанесення інших тілесних ушкоджень не вчиняв, намагався разом з іншим особами зупиняти кровотечу та надати ОСОБА_4 медичну допомогу.

Під час допиту потерпілий також пояснив, що між ним та ОСОБА_3 до цього інциденту були нормальні відносини, серйозних конфліктів не було, на даний час жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має, цивільний позов заявляти наміру не має, питання призначення обвинуваченому покарання відніс на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що в травні 2012 року він, разом з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після роботи пішли відпочивати в кафе, де всі разом вживали алкогольні напої. Повернувшись до місця їх проживання між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на побутовому підґрунті виникла сварка, в ході якої останній наніс ОСОБА_4 ножове поранення в область гортані. З показань свідка, тілесне ушкодження було нанесено столовим ножем з обрубаним кінцем. Свідок ОСОБА_5 зазначив, що момент нанесення ножового поранення особисто він не бачив, оскільки в цей час лежав на дивані. Після того, як він почув крик, підійшов до ОСОБА_4 та побачив, що у останнього сильно текла кров із горла, у зв'язку з чим вони всі разом почали надавати потерпілому необхідну медичну допомогу, а пізніше він викликав бригаду швидкої медичної допомоги.

З показань свідка, раніше між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 виникали незначні словесні конфлікти, ініціатором яких був сам потерпілий, однак бійок між ними не було. Свідок також зазначив, що після цього удару ОСОБА_3 не наносив інші тілесні ушкодження потерпілому та допомагав їм зупинити кровотечу у ОСОБА_4 Загалом свідок охарактеризував обвинуваченого позитивно, як особу, із якою не виникали жодної конфліктної ситуації.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що ввечері того дня після закінчення роботи він та інші особи, з якими він працював на будівництві, відпочивали в кафе, де вживали спиртні напої. В цей вечір ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 також були у стані алкогольного сп'яніння. Повернувшись до місця, де вони всі разом проживали свідок

2

заснув. Зранку йому стало відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбувся конфлікт, під час якого потерпілому було спричинено поранення горла. Свідок також пояснив, що моменту нанесення ножового поранення ОСОБА_4 він не бачив. З його показань, до вказаних подій, жодних конфліктів та бійок між обвинуваченим та потерпілим він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 24.05.2012 року після робочого дня, він пішов відпочивати в кафе з ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, де вони вживали алкогольні напої, кожен випив приблизно по 300-400 гр. горілки. Свідок пояснив, що пізніше вони повернулись додому, де між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 відбувся конфлікт, під час якого вони «зцепились», в руках в даних осіб ніяких предметів він не бачив, момент спричинення потерпілому поранення свідок також не бачив. З показань свідка, як пізніше було встановлено, тілесне ушкодження потерпілому було нанесено столовим кухонним ножем із відпиляним кінцем, що був вилучений співробітниками міліції при огляді місця події. Після того як потерпілому почали надавати медичну допомогу, ОСОБА_3 не вчиняв дій щодо продовження нанесення ушкоджень потерпілому. Свідок також пояснив, що до вказаного конфлікту між потерпілим та обвинуваченим були нормальні відносини, після вказаних подій обвинувачений щиро каявся у тому, що трапилось, потерпілий претензій матеріального та морального характеру до нього не мав.

Допитаний у судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_8 підтвердив раніше надані ним висновки судово-медичних експертиз №139-ВЛ/11 від 28.05.2012 року та №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року.

Під час допиту у суді експерт пояснив, що згідно висновку №139-ВЛ/11 у гр.ОСОБА_3 були виявлені легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, які утворились в результаті ударного впливу тупого твердого предмета (предметів), за винятком садна, яка утворилась від тупого твердого предмета (предметів) по механізму тертя, та могли бути отримані у строк, вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи. З показань експерта, вказані тілесні ушкодження могли бути отримані обвинуваченим від дії тупих твердих предметів (в тому числі від ударів кулаками потерпілого).

Також експерт зазначив, що під час складення висновку №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року ним було встановлено, що дані, отримані в ході відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_3, частково відповідають даним, які були отримані при судово-медичній експертизі гр.ОСОБА_4, а саме: відповідають в частині спричинення колото-різаного поранення передньої поверхні шиї в середній третині з повним порушенням цілісності правої бокової стінки перстневидного хряща (гортані), з переходом на кільця трахеї, що супроводжувалося крововиливом та виділенням повітря з рани (на видиху), рановий канал якого направлений зверху вниз, з права на ліво, з переду назад.

Експерт пояснив, що при проведенні судово-медичного дослідження ним вирішувались лише наступні питання: 1) щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; 2) їх локалізації; 3) механізм спричинення; 4) давність утворення.

З показань експерта, питання щодо сили удару неможливо було встановити з відомостей судово-медичної документації, а наявність (спрямування) умислу особи на спричинення певних тілесних ушкоджень не входить до його компетенції. На питання учасників, яким саме чином було отримано ушкодження потерпілим, а саме: від удару ножем чи внаслідок руху потерпілого в сторону обвинуваченого, який стояв з ножем в руках, експерт надати однозначну відповідь не зміг, оскільки механізм утворення вказаних тілесних ушкоджень за наведених обставин у обох випадках буде ідентичним.

Також експерт ОСОБА_8 пояснив, що наявність у потерпілого ОСОБА_4 саме колото-різаного (а не різаного) поранення, може свідчити більш за все про ударний характер дії та спричинення ушкодження. За встановленого розташування осіб та за місцем рани на шиї потерпілого, на думку експерта, більш вірогідним є той факт, що ОСОБА_3 тримав ніж в лівій руці.

З наданих експертом показань, на час проведення судово-медичних експертиз, за результатами яких були складені висновки №139-ВЛ/11 від 28.05.2012 року та №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року, у нього було достатньо судово-медичних даних для надання повних та

3

обґрунтованих висновків по справі.

Окрім показань потерпілого, вищезазначених свідків та експерта, судом були досліджені письмові докази по справі, якими також підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Фактичними даними, відображеними в протоколі огляду місця події від 25.05.2012 року підтверджується, що під час огляду в недобудованому дерев'яному будинку в АДРЕСА_2, було виявлено та вилучено столовий ніж, із нержавіючої сталі із обрубаним кінцем (матеріали кримінального провадження, далі - к/п, т.1 а.с.9).

Протоколом огляду місця події від 25.05.2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 було вилучено одяг, який був на ньому одягнутий цього дня (к/п т.1 а.с.17).

Висновком експерта №139-ВЛ/11 від 28.05.2012 року підтверджується наявність у ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: садно на спинці носу, крововилив біля правого ока, чотири крововиливи на лівій половині грудної клітини в області проекції 7, 8, 9, 10 ребер по середньо-пахвовій лінії, два крововиливи в області проекції передньої ості лівого підвздошнього гребеня, дві забиті рани слизової частини нижньої губи (к/п т.1 а.с.26-27).

Фактичними даними, відображеними у протоколі відтворення обстановки і обставин події від 26 травня 2012 року, разом із фототаблицею до нього, згідно якого підозрюваний ОСОБА_3 при вході в недобудований будинок на веранді на місці вказав, де залишив кухонний ніж з обломленим кінцем, яким він наніс удар ОСОБА_4 Також під час зазначеної слідчої дії ОСОБА_3 показав, як в ніч на 25.05.2012 року він тримав в лівій руці кухонний ніж, в цей час потерпілий ОСОБА_4 наносив йому удари по обличчю, а він відмахуючись від рук ОСОБА_4 попав ножем в горло останньому, який під час нанесення удару зробив рух тілом вперед (к/п т.1 а.с.62-66).

Висновком експерта №171-ВЛ/12 від 22.06.2012 року підтверджується, що у ОСОБА_4 встановлено колото-різане поранення передньої поверхні шиї в середній третині з повним порушенням цілісності правої бокової стінки перстневидного хряща (гортані), з переходом на кільця трахеї, що супроводжувалося крововиливом та виділенням повітря з рани (на видиху), яке відносить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, згідно п.п.2.1.1 «а», 2.1.2, 2.1.3 «і» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року. Згідно пункту 2 зазначеного висновку, дані, отримані під час відтворення обстановки та обставин події за участі підозрюваного ОСОБА_3 частково відповідають даним, отриманим при судово-медичному освідуванні потерпілого ОСОБА_4 (к/п т.1 а.с.31-33).

Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи №157 від 23.06.2012 року, наданий на дослідження ніж, що вилучений 25.05.2012 року при огляді місця події, виготовлений заводським способом та не є холодною зброєю. Згідно вказаного висновку даний предмет є столовим ножем, загальною довжиною 192 мм., довжина клинка 90 мм., товщиною в середній частині 1 мм., шириною - 15 мм., вістря клинка надломлене (к/п т.1 а.с.37-38).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України та п.8 Перехідних положень КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що у нього не було умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, а також його посилання, що ніж він взяв лише з метою свого захисту від протиправних дій потерпілого, також перевірено судом, однак суд розцінює їх як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності за вчинене.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК умисел є прямим, якщо особа

4

усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи при дослідженні доказів суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема: враховується спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, про що також зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 08.02.2005 року, 19.08.2009 року та постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року по справі №5-32кс12, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.455, ч.1 ст.458 КПК України, висновки Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

За встановлених у даній справі обставин ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 у травні 2012 року працювали разом на будівництві, між ними відбувались незначні сварки, однак явно неприязних відносин між зазначеними особами не було, конфлікт виник спонтанно, на побутовому ґрунті, кухонний ніж опинився в руках обвинуваченого випадково, удар був одиничний і завданий лівою рукою та неприцільно, поранення було нанесено потерпілому у горло. Одразу ж після завдання цього удару ОСОБА_3 не наносив потерпілому інших тілесних ушкоджень (в т.ч. і ударів ножем), після чого самим обвинуваченим та іншими особами було вжито усіх заходів, щоб відвернути настання для потерпілої шкідливих наслідків: викликано швидку медичну допомогу та потерпілого госпіталізувати до медичного закладу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство (умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).

Судовим розглядом підтверджено, що в момент конфлікту та бійки, що відбувалась між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4, в руках у останнього не було жодних предметів, якими б він міг наносити тілесні ушкодження самому обвинуваченому. У зв'язку з викладеним, дії обвинуваченого щодо нанесення потерпілому ножового поранення в область шиї фактично є суспільно - небезпечним діянням, яке вчинено поза межами стану необхідної оборони та не розцінюються судом навіть як такі, що вчинені з перевищенням меж необхідної оборони.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на положеннях ст.36 КК України, а також підтверджуються правовою позицією, викладено п.п.2, 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» №1 від 26.04.2002 року.

Оскільки ОСОБА_3 фактично вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке за об'єктивною стороною являє собою посягання на здоров'я особи, тому завдання одиничного удару предметом, що придатний заподіяти значної шкоди здоров'ю потерпілого, а також встановлена судом локалізація причиненого ушкодження, психічне ставлення винного до вчинюваної дії та її наслідків, свідчить про направленість умислу підсудного саме на спричинення потерпілому невизначеного тілесного ушкодження (в тому числі яким могло бути і тяжке тілесне ушкодження).

Колегія суддів враховує, що відповідальність за ст.121 КК України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_3 кваліфікуються судом за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_3 встановлено, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, військовозобов'язаний, має військове звання молодший сержант, одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, хронічних захворювань не має, до арешту працював неофіційно на будівництві, має постійне місце реєстрації та проживання,

5

за яким характеризується посередньо, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, а саме: за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.06.1999 року за ч.3 ст.101 КК України 1960 року (умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого), за ст.102 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), ч.2 ст.106 (умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених в частині 1 цієї статті), ч.2 ст.107 КК України (умисне дії, які виразились в нанесенні побоїв та ударів, які носили характер мордування) (к/п т.1 а.с.77-83, 128-139).

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про неможливість виправлення підсудного ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, оскільки він є особою, яка має не зняту на непогашену судимість за злочини, вчинені проти здоров'я особи (в тому числі, які призвели до смерті малолітнього потерпілого), а тому суд не знаходить підстав для призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього при призначенні покарання положень ст.ст.69, 75 КК України.

Оскільки ОСОБА_3 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілим не заявлявся.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) по справі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору УДДУ з ПВП України в Харківській області.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання час попереднього утримання ОСОБА_3 під вартою з моменту фактичного затримання з 25.05.2012 року, з розрахунку день попереднього утримання під вартою за день позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати починаючи з 25 травня 2012 року (к/п т.1 а.с.55-57, 72-74).

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженні судово-криміналістичну експертизу у сумі 1430,59 грн. (одна тисяча чотириста тридцять гривень 59 коп.), перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (к/п т.1 а.с.39).

Речові докази по кримінальному провадженню, які згідно квитанції №1066 від 21.06.2012 року зберігаються в камері зберігання речових доказів Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області, а саме: 1) столовий ніж із нержавіючої сталі, вістря клинка якого надломлене

6

- після набрання вироком законної сили знищити; 2) футболку синього кольору з написом «Europe plus», шорти спортивні чорного кольору з синіми вставками з логотипом «Umbro» - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 як законному власнику, а у випадку відмови у отриманні знищити (к/п т.1 а.с.19, 21, 22).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя Курило В.О.

Судді Кісь Д.П.

Макаров В.О.