Ухвала суду № 38591098, 05.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р.Справа № 623/2998/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2014р. по справі № 623/2998/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення про зобов'язання вчинити дії, а саме - постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 р. у справі № 2-а-2576/2010 про визнання протиправною бездіяльність відповідача по не виконанню приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.02.1991 року, та зобов'язання Управління ПФУ здійснити перерахунок із 04 листопада 2009 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_1 згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.02.1991 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо зміни умов пенсійного забезпечення, а також нездійснення заходів щодо виділення бюджетних коштів на виплату державної та додаткової пенсії визначеної Законом та чинним і обов'язковим до виконання судовим рішенням.

- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок і виплату належної до видачі на виконання судового рішення та відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.02.1991 року державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю по 3 групі інвалідності, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум - у розмірі: 7449,00 грн. за листопад-грудень 2009р.; 18141,50 грн. за січень-квітень 2010р.; 9899,50 грн. за листопад-грудень 2010р.; 38204,56 грн. за 2011р.; 42959,00 грн. за 2012р.; 26596,50 грн. за січень-липень 2013р., без урахування передбачених законом інших доплат, задовольнити клопотанням та прийняти постанову в цій частині позовних вимог до закінчення судового розгляду.

- стягнути з відповідача грошові кошти, а саме: недоплаченої державної та додаткової пенсії (з урахуванням виплаченої суми) на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.03.2010р. у справі №2-а-483/2010 - у розмірі: 58196,11 грн. за травень-жовтень 2010р.; 7449,00 грн. за листопад-грудень 2009р.; 18141,50 грн. за січень-квітень 2010р.; 9899,50 грн. за листопад-грудень 2010р.; 38204,56 грн. за 2011р.; 42959,00 грн. за 2012р.; 26596,50 грн. за січень-липень 2013р., без урахування передбачених законом інших доплат.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2014 року провадження у адміністративній справі №623/2998/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушеного права, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів з клопотанням про поновлення строку подання - закрито.

Роз'яснено, що зазначені вимоги підлягають вирішенню у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному ст. 267 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2014 року та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2010 року у справі №2-а-2576/2010 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року, та починаючи з 01.11.2010 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 року скасовано в частині зобов'язання УПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 зазначених державної та додаткової пенсії та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано УПФ здійснити перерахунок ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", впродовж періоду з 1 травня 2010 року по 27 квітня 2011 року та виплату заборгованості. В іншій частині постанову сулу першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2013 року постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 року змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок із 4 листопада 2009 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_1, згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (а.с. 9-11, 12, 32-33, 41-42, 56-57)

ОСОБА_1 отримано виконавчий лист №2-а-2576/2010, виданий 11.07.2011 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року, та починаючи з 01.11.2010 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.

20 липня 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Ізюмського МРУЮ Харківської області було відкрито виконавче провадження № 27711050 з виконання виконавчого листа №2-а-2576/2010, виданий 11.07.2011 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

В подальшому ОСОБА_1 отримано виконавчий лист №2-а-2576/2010, виданий 30.07.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок із 4 листопада 2009 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_1, згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

15 серпня 2013 року заступником начальника відділу ДВС Ізюмського МРУЮ Харківської області відкрито виконавче провадження № 39322686 з виконання виконавчого листа №2-а-2576/2010, виданий 30.07.2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області. (а.с. 58 оборот)

Згідно повідомлення Управління ПФУ на адресу начальника відділу ДВС Ізюмського МРУЮ Харківської області на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №2-а-2576/2010 Управління ПФУ здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановлений у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та надано розпорядження на перерахунок пенсії на виконання постанови суду (а.с. 9-10, 45 об., 60, 62).

Листами Управління ПФУ на звернення ОСОБА_1 повідомлено позивача, що їй була нарахована та виплачена державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з листопада 2009 року (а.с. 5, 6, 7, 8, 36, 37, 45, 46, 61, 64, 65-66, 67, 68).

Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшовши висновку про те, що позивачем фактично ставиться питання про невиконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, що набрало законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили. Між тим, звертаючись з даним адміністративним позовом позивачем порушено питання, щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах, порядок якого встановлений в ст. 267 КАС України.

Колегія суддів вказує на те, що положеннями статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах: судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

Згідно з ч. 9. ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. І лише у разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України.

Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Також колегія суддів зазначає, що особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того самого провадження. Нова адміністративна справа не оформлюється. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду. Цією ухвалою може одночасно призначатися судове засідання для розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За приписами ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, фактично просить зобов'язати відповідача продовжити виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів статей 14 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень. Суд першої інстанції не в праві зобов'язувати відповідача виконувати чи не виконувати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що судовим рішенням по справі №2-а-2576/2010 управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача та провести відповідні виплати без обмеження такого обов'язку кінцевою датою, тобто питання нарахування і виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій в період, у тому числі, з 04.11.2009 року, згідно з вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вже було вирішено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач, окрім вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача по невиконанню судового рішення, заявляла, зокрема, вимоги про витребування у відповідача певних письмових доказів, які на думку позивача мають значення для вирішення даної справи, а також просила суд забезпечити виконання судового рішення способами вказаних у позовній заяві.

Статтею 105 КАС України зазначено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідач-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заданої його незаконними рішенням, дією або бездіяльності; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином колегія суддів зазначає, що вимоги адміністративного позову про витребування у відповідача письмових доказів та вимоги про забезпечення виконання судового рішення способами вказаних у позовній заяві не можуть бути самостійними вимогами в розумінні положень ст. 2 та ст. 105 КАС України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про зобов'язання орган Пенсійного фонду вчинити дії щодо виконання судового рішення, а саме: постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 року у справі №2-а-2576/2010, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є подання заяви в порядку ст.267 КАС, а не звернення до суду з даним позовом. Питання невиконання рішень суду, ухвалених на користь позивача не можуть вирішуватись в рамках позовного провадження в загальному порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку ст.267 КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 з вимогами до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області підлягає закриттю, оскільки дані вимоги підлягають розгляду в порядку ст. 267 КАС України та не можуть бути вирішені судом в порядку позовного провадження.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ізюмського міськрайонного суду у Харківській області від 26.03.2014 року по справі № 623/2998/13-а відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.03.2014р. по справі № 623/2998/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.