Рішення № 38590667, 20.01.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17863/13-ц

2/357/595/14

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дубановська І. Д. ,

при секретарі - Приймак Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дії джерела підвищеної небезпеки та стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дії джерела підвищеної небезпеки та стягнення страхового відшкодування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 січня 2013 року о 12 годині 10 хвилин відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Біла Церква по проспекту К.Володимира не врахував дорожню обстановку, не вірно вибрав безпечну швидкість руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Постановою Білоцерківського міцськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до висновку №30 експертного авто товарознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля ГАЗ 32213 д.н.з. НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту, складає 8 166,61 грн. Крім того, за вказаний висновок сплачено кошти в сумі 470,00 грн. В наслідок пошкодження власного майна, позивач зазнав душевних страждань, які полягають в постійному підвищенні тиску, почало мучити безсоння, страждання, пов'язані з неможливістю тимчасово користуватися власним майном. Відтак позивач оцінює завдану йому моральну шкоду, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди в сумі 10 000 грн. Враховуючи що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля яким керував ОСОБА_2 застрахована в ПАТ СК «Інтер-Поліс», то позивач просить суд стягнути з ПАТ СК «Інтер-Поліс» - 7 166,61 грн., а з відповідача ОСОБА_2 - 1 000,00 грн. франшизи та 10 000,00 моральної шкоди. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 470,00 грн. витрат на відшкодування вартості експертного авто товарознавчого дослідження, 67,40 грн. в рахунок оплати вартості поштового зв'язку.

В судове засідання позивач не з'явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4, що діє згідно довіреності від 15.08.2011 року в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. Суду пояснив, що він поніс моральні страждання та залишився без транспорту, який купив у позивача. Вважає, що йому мають відшкодувати витрати на ремонт пошкодженого транспортного засобу та сплатити кошти за моральні страждання.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Федоренко В.С., що діє згідно довіреності від 15 січня 2014 року, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що позивачем не доведено моральних страждань, а сума матеріальної шкоди не підтверджена достатніми належними та допустимими доказами.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з*ясувавши обставини по справі дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2, 3 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 cm.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Як вбачається з копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2013 року ОСОБА_2, визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. В результаті ДТП, яке мало місце 05.01.2013 року о 12 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 не вірно вибрав швидкість руху, що призвело до заносу, виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.

Власником автомобіля «ГАЗ» НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

На підтвердження завданих матеріальних збитків позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні посилаються на висновок № 30 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля ГАЗ 32213 д/н НОМЕР_2.

Відповідно до ст.66 ЦПК України, висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином вище вказаний висновок не береться до уваги судом саме як експертний висновок.

Виконавець вказаного звіту не попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, що ставить під сумнів його об'єктивність під час проведення вказаної оцінки. За таких обставин, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ Висновок №30 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля ГАЗ 32213 д/н НОМЕР_2.

Разом з тим, будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених матеріальних збитків позивачем та його представником суду не надано, як і не пояснено чому відшкодування має проводитись на користь представника позивача.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Позивач в позовній заяві вважає, що завдана матеріальна шкода повинна відшкодовуватись йому як власнику пошкодженого транспортного засобу ГАЗ д.н.з. НОМЕР_2., разом з тим, в судовому засіданні його представник наполягав на тому, що саме йому має відшкодовуватись заподіяна шкода, оскільки вказаним автомобілем володіє саме він і постраждалою стороною є саме він, а не позивач.

Встановивши, відповідно до ст.215 ЦПК України, обставини порушеного права ОСОБА_1 та визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає за неможливе задовольнити його позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди оскільки визначивши правову норму яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, суд не має в наявності доказів на підтвердження застосування визначених нормативно-правових актів.

Враховуючи що висновак автотоварознавчого дослідження не взято судом до уваги то не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування витрат на його проведення.

Представник позивача не зміг пояснити, що саме позивач розуміє під витратами поштового зв'язку, не пояснив з чого саме складається сума на їх відшкодовування 67,40 грн., тому в даній частині заявлені вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.1161 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оцінюючи моральну шкоду в 10 000 грн. позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні не пояснили суду з чого саме вони виходили визначаючи саме таку суму. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оцінивши які суд мав би можливість встановити наявність чи відсутність моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 та визначити її дійсний розмір.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вимоги ст.79, 88 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95р., п. 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 13, 75, 60,79, 88, 179, 209, 212-215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дії джерела підвищеної небезпеки та стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Уразі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка Ті оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя І. Д. Дубановська