Ухвала суду № 38590059, 24.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10090/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко М. В.Номер провадження 22-ц/788/852/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 37

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Собини О. І.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Перша Сумська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції Сумської області, Комунальне підприємство «Сумижитло» Сумської міської ради, про визнання права власності на частку у нерухомому майні у порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод у користуванні житлом, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/12 частин нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі їй ключів від вхідних дверей зазначеного житла.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що права позивачки на спадкування майна відповідачем не порушені, оскільки він не заперечує проти оформлення нею спадщини за заповітом, але в нотаріуса, а не в судовому порядку, так як спір між ними з цього приводу фактично відсутній. Також відповідач посилається на відсутність з його сторони якихось перешкод у здійсненні позивачкою свого права щодо оформлення спадщини, вказавши при цьому і на ті обставини, що суд вийшов за межі уточнених позовних вимог, вирішивши зазначене питання, так як в уточненому позові про таку вимогу не йшлося. Крім того, відповідач посилається і на інші факти зловживання своїми правами з боку позивачки, зазначаючи, що її права та інтереси не потребують захисту. Що стосується зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачці у користуванні спірною квартирою шляхом передачі їй ключів від вхідних дверей спірного жилого приміщення, то відповідач зазначає, що він також є власником цієї квартири і погодиться передати позивачці ключі від квартири при умові, якщо вона сплатить вартість виготовлення дублікатів ключів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_4 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05 березня 1997 року була зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - батьками відповідача ОСОБА_3, які доводилися свекрами позивачки ОСОБА_4 (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 і після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, яка складалась з 5/12 частин квартири АДРЕСА_1, успадкована відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 вересня 2003 року ОСОБА_3, відповідачем по справі, та ОСОБА_10, дочкою померлого, в рівних частинах кожним, тобто по 5/24 частини вказаної квартири (а.с.29, 30, 32).

Відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 10 грудня 2008 року ОСОБА_8 заповіла усю належну їй частку квартири АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_4 (а.с.7, 84).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина на все належне їй майно, із заявами про прийняття якої до нотаріальної контори звернулись відповідач ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_4 (а.с.31, 78, 79, 83).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним (а.с.10-12).

Постановою державного нотаріуса Третьої Сумської державної нотаріальної контори Ляшенко А.І. від 04 листопада 2013 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що нею не було надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, право власності на яке підлягає реєстрації (а.с.49, 86).

Задовольняючи позов і визнаючи за позивачкою право власності на 7/12 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 має право на спадкування за заповітом саме на такий розмір частки у спірній квартирі, виходячи з того, що заповідач ОСОБА_8 була співвласником цього спірного жилого приміщення у рівному розмірі з померлим чоловіком, тобто у розмірі 1/2 його частини, а також її обов'язкова частка, як непрацездатної вдови, у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_9 становила 1/12 частину, що разом складає 7/12 частин (1/2 частина + 1/12 частин) спірної квартири.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачці у користуванні належним їй спадковим майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність таких перешкод, враховуючи, що відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції фактично їх визнав, навівши свою аргументацію стосовно такої його поведінки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Виходячи з вимог ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Положеннями ч.ч.1, 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як визначено ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до Третьої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто в строк, встановлений ч.1 ст.1269 ЦК України, що свідчить про вчинення нею дій стосовно прийняття спадщини у вигляді частини спірної квартири, яка належить їй від дня смерті заповідача (а.с.7, 79, 83).

Однак нотаріус постановою від 04 листопада 2013 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що спадкоємець ОСОБА_4, на її вимогу, не надала оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З цього приводу відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував, що вказані документи знаходяться саме у нього.

Таким чином, враховуючи, що позивач фактично прийняла належне їй спадкове майно, що складається із 7/12 частин квартири АДРЕСА_1, розмір якого судом першої інстанції визначений правильно, тому висновок суду про те, що позивачка набула право власності на 7/12 частин спірного нерухомого майна у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 є законним і обґрунтованим.

Більше того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти набуття позивачкою права власності на 7/12 частин у спірному нерухомому майні в порядку спадкування за заповітом, а також не оскаржує сам розмір частки позивачки у цьому майні, посилаючись лише на те, що нею не була дотримана процедура нотаріального оформлення права на спадщину.

Однак, до вказаних доводів апеляційної скарги колегія суддів ставиться критично, враховуючи, що матеріалами справи доведено, що позивачка у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Третьої Сумської державної нотаріальної контори від 04 листопада 2013 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з невиконанням вимог нотаріуса стосовно надання оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, чому, як вбачається з матеріалів справи, посприяв відповідач.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не довела, що з боку відповідача їй чинились перешкоди в користуванні спадковим майном, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки й сам відповідач не заперечує таких обставин, пояснивши, що він замінив замок на вхідних дверях до спірної квартири, а ключів позивачці не надав.

Отже, враховуючи, що позивач не може вільно користуватись належною їй часткою спірного нерухомого майна, тому законним і обґрунтованим є рішення суду про зобов'язання відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні належною їй часткою квартири шляхом передачі їй ключів від вхідних дверей до цього жилого приміщення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивачка відповідно до своєї уточненої позовної заяви залишила лише одну вимогу про визнання за нею права власності на 7/12 часток квартири, однак суд розглянув і вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, так як із поданої 16 січня 2014 року ОСОБА_4 заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що вона уточнила свої позовні вимоги лише в частині щодо визнання права власності на частку у спірному нерухомому майні. Заяв про відмову від частини позовних вимог чи про залишення їх без розгляду, поданих від імені позивачки, матеріали справи не містять, а протилежного відповідачем не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо неповної сплати позивачкою суми судового збору при зверненні до суду з даним позовом, а також про згоду відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачкою спірною квартирою за умови, якщо вона сплатить вартість дублікатів ключів від вхідних дверей, висновків місцевого суду щодо задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі обставини, які слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Оскільки відповідач при подачі апеляційної скарги неповністю сплатив судовий збір, про що зазначено в ухвалі суду від 11 квітня 2014 року, тому з нього на користь держави необхідно стягнути недоплачену суму судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в розмірі 113,60 грн.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 113 грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -