Рішення № 38588621, 08.05.2014, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/797/14-ц

2/379/194/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2014 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Бабоїд О.М.,

за участю секретаря: Різник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і позивач пояснив суду, що 16 липня 2013 року, приблизно о 8 годині 30 хвилин він, перебуваючи за кермом автомобіля "NISSAN" д/з НОМЕР_1, яким керує на підставі доручення, рухався в с. Лісовичі Таращанського району з швидкістю близько 40 км/год по вул. Перемоги. В належному йому автомобілі на пасажирських сидіннях знаходилися пасажири: брати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Рухаючись по вул. Перемоги в с. Лісовичі на своїй полосі руху він побачив автомобіль "Дачія Логан", який стояв справа. Він, відповідно до вимог ПДР, які регламентують об'їзд перешкоди, включив лівий показчик повороту і почав об'їжджати автомобіль «Дачія Логан». В цей момент водій автомобіля «Дачія Логан» раптово без ввімкнення поворотів став здійснювати маневр - розворот (в порушення ст. 10.4 ПДР), перегородив шлях для його автомобіля внаслідок чого сталося ДТП.

Після ДТП він та пасажири вийшли з автомобіля. З автомобіля «Дачія Логан» також вийшов водій, ним виявився відповідач ОСОБА_2, який визнав свою вину у вчиненні ДТП та зобов'язався відшкодувати матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, про що написав розписку.

Через деякий час на місце ДТП прибули працівники ВДАІ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які у водія ОСОБА_2 з'ясували обставини ДТП. Відповідач по справі ОСОБА_2 в присутності працівників ВДАІ підтвердив свою винуватість у ДТП та власноручно написав розписку про відшкодування завданих збитків.

Причиною ДТП є порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого його автомобіль NISSAN державний номер НОМЕР_1 отримав пошкодження передньої правої частини автомобіля, а саме: розбито капот та бампер, праву фару та підфарник, праве крило, решітку радіатора та інше. Автомобіль був пошкоджений і рухатися не міг, а тому він викликав евакуатор, яким автомобіль було доставлено на СТО ПП ОСОБА_7. Під час погрузки на евакуатор ОСОБА_7 змушений був розгинати погнуте крило, оскільки колесо заклинило, а з радіатора текла вода. Під час транспортування автомобіля на СТО ОСОБА_7 заїхав до рехтувальника і вирішив з ним питання щодо рехтування автомобіля і його вартості. Після доставки автомобіля на СТО ПП ОСОБА_7, останнім було оглянуто автомобіль, встановлено пошкодження, вартість запчастин необхідних для ремонту та вартість робіт. Вартість ремонту автомобіля була приблизно встановлена в 1500 дол США.

Про це він повідомив відповідача, який погодився оплатити ремонт лише в межах 800 дол США. З чим він не погодився. На неодноразові прохання надати кошти для ремонту автомобіля відповідач відмовлявся.

З метою встановлення дійсної вартості завданих збитків він звернувся до ТОВ "Експерт - центр ТАНДЕМ" , яким проведено експертну оцінку вартості відновлення його автомобіля «NISSAN», пошкодженого внаслідок ДТП 16.07.2013 року з вини відповідача.

За результатами експертної оцінки встановлено, що на ремонт автомобіля потрібно витратити 1470,49 доларів США, оскільки запчастини на його імпортний автомобіль поставляються із-за кордону і їх ціна встановлюється з урахуванням курсу валюти. Вартість запчастин на момент проведення оцінки складала 11749,21 грн по курсу НБУ 7,99 грн/дол.

На поточний момент відповідач повинен відшкодувати йому матеріальну шкоду в сумі 17057,68 грн, оскільки курс долара змінився. (1470, 49 дол США х 11,60 грн/дол по курсу НБУ).

Отже, протиправними діями ОСОБА_2 йому було завдано матеріальної шкоди, у відповідності до висновку ТОВ "Експерт - центр ТАНДЕМ" з урахуванням інфляції на загальну суму 17057,68 гривень.

Відповідач відмовляється у добровільному порядку відшкодувати йому завдану шкоду, тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортом.

Вважає, що протиправні дії відповідача спричинили йому не лише матеріальну, але і моральну шкоду, яка для нього полягає у психічних переживаннях, які він переніс під час ДТП, після ДТП він перебував в стресовому стані. Також після ДТП суттєво порушився налагоджений ритм його життя, оскільки у зв'язку з відсутністю автомобіля він змушений постійно прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Відсутність автомобіля створює йому додаткові труднощі. Він витрачає додатковий час для проведення експертного дослідження, стягнення з відповідача шкоди, у зв'язку з необхідністю вирішувати питання відшкодування шкоди в судовому порядку. Крім того, його переживання поглиблює та обставина, що відповідач не бажає в добровільному порядку відшкодувати йому завдану шкоду. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 17000 грн.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала.

Отже, відповідач повинен відшкодувати йому крім матеріальної шкоди також моральну шкоду.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 17057,68 грн спричиненої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди та 17000 грн спричиненої йому дорожньо-транспортною пригодою моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

Відповідач в судових засіданнях участі не приймав. Проте виступив у са3удових дебатах, де своєї вини у вчиненні ДТП не визнав. Написання розписки пояснив тим, що хотів щоб у позивача був якийсь залог, що він дійсно відшкодує збитки. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача позов визнав частково: визнав факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху в зв'язку з чим позивачу заподіяно матеріальну шкоду шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП. Не згоден з розміром матеріальної шкоди і заперечує проти відшкодування моральної шкоди.

При цьому суду пояснив, що 16.07.2013 року в с. Лісовичі Таращанського району Київської області на вул.. Перемоги сталася ДТП за участю позивача та відповідача з вини останнього, який керуючи автомобілем «Дачія Логан», що належить йому на праві власності, починаючи рух та виконуючи маневр розвороту, порушив п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху: не пересвідчився в безпечності маневру, не пропустив автомобіль, який рухався по своїй смузі руху, внаслідок чого сталася ДТП. При виїзді працівників ДАІ на місце ДТП протокол не складався, оскільки відповідач визнав свою вину і дав розписку позивачу про відшкодування ним матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля потерпілого. Збитки відповідач не відшкодував, оскільки не змогли зійтися в сумі. Стверджує, що була домовленість між позивачем та відповідачем щодо відшкодування шкоди в розмірі спочатку 200 дол США, а потім 800 дол США, але той не погодився. Доказів на підтвердження цього у нього немає. Згоден на відшкодування лише тих запчастин, які вказані в розписці.

Оск5ільки відповідач визнав вину та дав розписку про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, протокол про адміністративне правопорушення працівниками ДАІ не складався. З цих же причин представник страхової компанії не викликався і питання відшкодування матеріальної шкоди страховою компанією не ставилося.

Відповідач погоджується відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі не більше 6000 грн.

Моральну шкоду не визнає, оскільки вважає, що позивач не довів суду заподіяння йому психічних переживань, а також невикористання автомобіля в зв'язку з пошкодженням не є виною відповідача, а позивача, який не погодився з розміром відшкодування шкоди.

На даний момент ні страхова компанія, ні він не відшкодували позивачу суму нанесеного збитку.

Крім того, вважає, що основним доказом на який спирається позивач по вказаним вимогам є звіт (аварійний сертифікат) №34833185 16.06.2013 01.03.2014 згідно якого майнова шкода завдана власнику ТЗ з урахуванням ПДВ станом на дату оцінки становить 11 749,21 грн. Інших доказів в ході судового процесу, які б підтверджували реальну вартість матеріальних збитків завданих ТЗ Позивача в залі судового засідання надано не було. Оцінюючи отримані вході судового засідання докази в їх сукупності та наявності, а також беручи до уваги вищевказаний звіт з доданими до нього фото таблицями та покази свідків, які були допитані в залі судового засідання, він дійшов висновку, що звіт (висновок про вартість) був виготовлений з порушенням ряду Законів України зокрема: ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів (в редакції затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.07.2009 року №1335/5/1159; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 року під №724/16740). Враховуючи викладені вище обставини Звіт висновок про вартість, є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію, щодо реальних пошкоджень наявних після ДТП, що він бачить з доданих до Звіту фототаблиць та нинішньому стані транспортного засобу, який взагалі не придатний для його експлуатації, а тому вважає, що сам Звіт, висновок про вартість є недопустимим доказом, оскільки в ньому відображена недостовірна інформація, щодо дати складання звіту, огляду транспортного засобу, укладання договору з замовником та ін.

Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд встановив, що 16 липня 2013 року, приблизно о 8 годині 30 хвилин позивач, ОСОБА_1, перебуваючи за кермом автомобіля "NISSAN" д/з НОМЕР_1, яким керував на підставі довіреності, рухався в с. Лісовичі Таращанського району по вул. Перемоги. В належному йому автомобілі на пасажирських сидіннях знаходилися пасажири брати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Рухаючись по вул. Перемоги в с. Лісовичі по своїй смузі руху позивач побачив автомобіль "Дачія Логан", який стояв на його смузі руху. Він, відповідно до вимог ПДР, які регламентують об'їзд перешкоди, включив лівий показчик повороту, почав об'їжджати автомобіль «Дачія Логан». В момент об'їзду водій автомобіля «Дачія Логан», яким виявився ОСОБА_2, без ввімкнення показчика повороту, раптово розпочав рух автомобіля та здійснив маневр - розворот: перегородив шлях для автомобіля позивача, внаслідок чого сталася ДТП.

Оскільки водій автомобіля «Дачія Логан» ОСОБА_2. визнав свою вину у вчиненні ДТП та написав розписку про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ним внаслідок ДТП, сторони не стали викликати працівників ДАІ та представників страхових компаній.

Проте, через деякий час на місце ДТП прибули працівники ВДАІ Таращанського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які поверталися з чергування і, побачивши ДТП, зупинилися. На момент їх зупинки водій автомобіля «Дачія Логан» ОСОБА_2 писав розписку про добровільне відшкодування матеріальних збитків водію автомобіля «Ніссан». Вияснивши, що потерпілих немає і питання щодо причин ДТП та відшкодування матеріальних збитків учасниками ДТП вирішено в добровільному порядку, працівники ВДАІ на прохання сторін не стали встановлювати причини ДТП та винуватців, складати протокол про адміністративне правопорушення та залишили місце ДТП. В результаті чого жодних постанов чи інших рішень щодо притягнення ОСОБА_2 до належної відповідальності у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди не було винесено.

Але, в матеріалах справи мається власноручно написана розписка відповідачем, в якій останній повністю визнає свою вину у вчиненні ДТП, яка сталася 16.07.2013 року та зобов'язується відшкодувати матеріальні збитки громадянину ОСОБА_1 щодо ремонту його автомобіля «Ніссан» д.з. НОМЕР_1.

Відповідач не заперечує той факт, що розписка була написана ним власноручно, але не згоден з обставинами ДТП та розміром збитків.

В даному випадку, власноручно написана розписка відповідачем повністю доказує вину останнього.

Суд, дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки і з вини якого сталася все ж таки дорожньо-транспортна пригода, є відповідальним за заподіяння позивачу, матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із частини 2 вищевказаної статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

З пояснень сторін та показань свідків встановлено, що внаслідок ДТП автомобіль позивача NISSAN державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження передньої правої частини автомобіля, а саме: розбито капот та бампер, праву фару та підфарник, праве крило, решітку радіатора та інше, що стверджується також розпискою відповідача.

Із показань свідків встановлено, що автомобіль NISSAN державний номер НОМЕР_1 в зв'язку з отриманими технічними пошкодженнями не міг рухатись своїм ходом і був транспортований евакуатором на площадку СТО ПП ОСОБА_7 в м. Тараща, де останній провів технічний огляд автомобіля, встановив наявність пошкоджених запчастин автомобіля, їх вартість.

Зі слів свідка ОСОБА_7 вартість ремонту автомобіля приблизно складала 1500 дол США. При огляді автомобіля було встановлено його пошкодження, які співпадають з пошкодженнями, вказаними у Калькуляції оцінки експерта. Цей автомобіль до цього часу знаходиться на території СТО, територія під охороною і стороннім особам доступу немає. Вважає, що і на даний момент вартість автомобіля складає не менше 1500 дол США за новим курсом.

З метою встановлення дійсної вартості завданих збитків позивач звернувся до ТОВ "Експерт - центр ТАНДЕМ", останнє провело експертну оцінку вартості відновлення його автомобіля «NISSAN», які отримані внаслідок ДТП з вини відповідача. За результатами експертної оцінки вартість ремонту автомобіля станом на 03.03.2014 року складає 1470,49 доларів США, оскільки запчастини на імпортний автомобіль позивача поставляються із-за кордону і їх ціна встановлюється з урахуванням курсу валюти. Вартість запчастин на момент проведення оцінки складала 11749,21 грн по курсу НБУ 7,99 грн/дол.

На даний момент вартість ремонту в зв'язку із зміною курсу долара складає . (1470, 49 дол США х 11,60 грн/дол по курсу НБУ)=17057,68 грн.

Про час і місце проведення огляду та оцінки матеріальної шкоди відповідач був належно повідомлений телеграмою, яку він своєчасно отримав. Проте, на огляд він не з'явився. Про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача з визначеною матеріальною шкодою не згоден, оскільки вважає, що вартість ремонту завищена. Вважає, що основним доказом на котрий спирається Позивач по вказаним вимогам є звіт (аварійний сертифікат) №34833185 16.06.2013 01.03.2014 згідно якого майнова шкода завдана власнику ТЗ з урахуванням ПДВ станом на дату оцінки становить 11 749,21 грн. Інших доказів в ході судового процесу, які б підтверджували реальну вартість матеріальних збитків завданих ТЗ Позивача в залі судового засідання надано не було. Оцінюючи отримані вході судового засідання докази в їх сукупності та наявності, а також беручи до уваги вищевказаний звіт з доданими до нього фото таблицями та покази свідків, які були допитані в залі судового засідання, він дійшов висновку, що звіт (висновок про вартість) був виготовлений з порушенням ряду Законів України зокрема: ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів (в редакції затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.07.2009 року №1335/5/1159; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 року під №724/16740). В зв'язку з цим вважає його неналежним доказом, оскільки він не містить інформацію, щодо реальних пошкоджень наявних після ДТП, що він бачить з доданих до Звіту фототаблиць та нинішньому стані транспортного засобу, який взагалі не придатний для його експлуатації, а тому вважає, що сам Звіт, висновок про вартість є недопустимим доказом, оскільки в ньому відображена недостовірна інформація, щодо дати складання звіту, огляду транспортного засобу, укладання договору з замовником та ін.

Проте, не надав суду доказів на спростування цього Звіту та не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Отже, протиправними діями ОСОБА_2 позивачу було завдано матеріальної шкоди, у відповідності до висновку ТОВ "Експерт - центр ТАНДЕМ" на загальну суму 17057,68 гривень.

Відповідач є власником автомобіля, тобто на правовій основі володів транспортним засобом, а тому саме він має нести майнову відповідальність за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

На момент розгляду справи автомобіль позивача не відремонтований.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу майнову шкоду в повному обсязі, а саме в розмірі 17057,68 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, є «... витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права...».

Так, відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що належне позивачу майно було пошкоджене діями відповідача та з його вини, отже позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки моральна шкода позивача виразилася в перенесенні страждань і переживань через неможливість використовувати автомобіль за призначенням.

Завдана позивачу моральна шкода виражається ще й в тому, що позивач пережив стрес, були порушені його нормальні життєві зв'язки. Позивач тривалий час не має можливості користуватися вказаним транспортним засобом, що ускладнює його умови життя, вимагає додаткових зусиль та матеріальних затрат, що призвело до тяжких моральних страждань.

Відмова відповідача добровільно відшкодувати спричинену шкоду ще більше посилила переживання позивача, що також призвело до моральних страждань.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує положення ст. 23 ч. З ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", конкретні обставини даної справи, вимоги розумності і справедливості та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених: ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказане доведене в судовому засіданні поясненням сторін, показаннями свідків, матеріалами справи, вивченими в судовому засіданні.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 62, 88, 130, 174, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ЗУ «Про судовий збір», суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 17057,68 грн (сімнадцять тисяч п'ятдесят сім гривень 68 коп), моральну шкоду в розмірі 5000 грн та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 413,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 73,60 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:О.М. Бабоїд