Постанова № 38587282, 22.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 804/4379/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 18 березня 2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» отримало постанову Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області про стягнення виконавчого збору, серед яких, зокрема була постанова від 03.01.2013 року (ВП № 11192490) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 60,32 грн. Оскільки, органом ДВС порушено норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в частині неврахування приписів щодо заборони для застосування до підприємств, установ, організацій штрафних санкцій в період дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач також зазначив, що на момент винесення оскаржуваної постанови зобов'язання ПАТ «Дніпропетровськгаз» було частково виконано, що підтверджується простим векселем № 65305299367223 на суму 1 727 554 грн., виданим позивачем 24 грудня 1999 року ТОВ «Атомпромкомплекс», який в подальшому було передано ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». 04 березня 2004 року відповідно до договору про уступку права вимоги № (1/03)/УГВ 2301/32-04 від 04.03.2004 року ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» передало, а ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» прийняла на себе право вимоги до ВАТ «Дніпропетровськгаз» заборгованості по простому векселю № 65305299367223 на суму 1 727 554 грн. Згідно п.3.1 вищевказаного договору новий кредитор повинен здійснити на користь кредитора компенсацію за відступлене право вимоги в сумі, що встановлена в п.2.2 даного договору наступним чином: в сумі 1 304 100 грн. - на протязі трьох днів з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін; в сумі 423 454 грн. - на протязі трьох місяців з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін. Відповідно до протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004 року ТОВ «Компанія ЯППІ Лімітед» та ВАТ «Дніпропетровськгаз» прийшли до згоди про залік взаємних однорідних вимог на суму 1304100 грн. Таким чином, в бухгалтерії ПАТ «Дніпропетровськгаз» обліковується заборгованість по виконавчому напису № 3796 від 14.08.2002 року в сумі 423 454 грн.

За таких обставин, позивач з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати протиправними дії Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню №11192490;

-скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню №11192490;

-стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 2, п/р 26005232289001 в ПАТ КБ «Надра», м.Київ, МФО 380764, ЄДРПОУ 03340920, ІПН 033409204026).

Представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що надала суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечувала проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, 18.03.2014 року на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» надійшов супровідний лист Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 18.03.2014 року № 7994/11 з постановами про стягнення виконавчого збору, серед яких, зокрема, була спірна постанова від 03.01.2013 року (ВП №11192490) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 60,32 грн.

З постанови від 03.01.2013 року (ВП №11192490), вбачається, що дане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису № 3796 приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу, виданого 14.08.2002 року щодо стягнення з ВАТ «Дніпропетровськгаз» на користь ДП «Укргазвидобування» суми 1 729 254 грн., прийнято постанову про стягнення з боржника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (правонаступник ВАТ «Дніпропетровськгаз») витрат на проведення виконавчих дій у сумі 60,32 грн., винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Черновою Л.В.

Позивач пов'язує порушення своїх прав з діями державного виконавця з винесенням постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню №11192490.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.25 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року по справі № Б24/235/05 було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз» та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваної постанови діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Дніпропетровськгаз».

Суд вважає що, винесення в період дії мораторію постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, яка є пов'язаною з примусовим виконанням виконавчого напису, є протиправним, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-ХІІ, введення мораторію позбавляє, зокрема, органи ДВС здійснювати будь-які заходи, направлені на притягнення боржників в рамках виконавчого провадження, до фінансової відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Так, протягом дії мораторію Закон передбачає загальну заборону на нарахування штрафних санкцій протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Разом із цим, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

За таких обставин, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом є підставою для зупинення виконавчого провадження, але ж ніяк не підставою для нарахування та застосування штрафних санкцій.

Позивач в позовній заяві вказує, що на момент подання позову зазначена сума заборгованості в примусовому порядку не стягувалася, жодних дій щодо її стягнення Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ здійснено не було. Доказів зворотнього відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій виникають виключно у випадку примусового виконання рішення.

Згідно із ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

2. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Кошти виконавчого провадження складаються з:

- авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

- стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

- інших надходжень, що не суперечать законодавству.

4. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

5. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору та витрат на примусове виконання є фактичне примусове виконання рішення державним виконавцем.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню № 11192490 та скасувати постанову від 03.01.2013 року по даному виконавчому провадженню, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню № 11192490.

Скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.01.2013 року по виконавчому провадженню № 11192490.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.