Постанова № 38586700, 30.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/581/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представника позивача Ямпольського Г.В.,

представника відповідача Головіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 16.01.2014,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 16.01.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну ТОВ «ВАГЕР», за результатами якої 24.12.2013 було складено акт №266/22-01/21756498 від 24.12.2013. У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем було завищено від'ємне значення за січень 2012 в розмірі 18 095 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 62890 грн. за період з лютого по травень 2012 року включно. На підставі акту перевірки ДПІ у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 №0000022201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 80985,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20246,25 грн. Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з наступних підстав.

По-перше, до перевірки були надані договори з контрагентами МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВІЦА», ТОВ Фірма «Стімул ЛТД», рахунки на оплату товарів, видаткові та податкові накладні, а також документи, які підтверджують оплату придбаних товарів, які містять усі необхідні реквізити для відображення у бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій. За умовами наданих до перевірки документів доставкою товарів займалися зазначені вище постачальники. Видаткові накладні на поставку товарів містять усі необхідні реквізити первинних документів, що не спростовано інспекцією в акті перевірки, а тому такі видаткові накладні є достатньою підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського та податкового обліку.

По-друге, в акті перевірки зазначено, що відсутність проектно-кошторисної документації свідчить про те, що придбані у МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВІЦА», ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» будівельні матеріали не були та не могли бути використані у будівництві. На думку позивача таке твердження є безпідставним, оскільки ТОВ «ВАТЕР» має ліцензію на здійснення певних будівельних робіт, терміном дії з 23.12.2011 по 23.12.2016 та працівників будівельних спеціальностей у штаті підприємства середньою кількістю 12 осіб. На проведення будівельних робіт з капітального ремонту виробничих будівель укладена договірна ціна (загальних та локальний кошторис), підсумкові відомості ресурсів до локальних кошторисів, а також звіти про використання матеріалів в будівництві у співставленні с виробничими нормами. Тобто, на ТОВ «ВАТЕР» укладені усі необхідні кошторисні документи, необхідні та достатні для виконання будівельних робіт, а також документи, які підтверджують використання будівельних матеріалів за видами та кількістю, які співпадають з первинними документами на придбання будівельних матеріалів.

По-третє, як зазначено в акті перевірки основним постачальником МПП «ВКФ «Агалія» було ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані», основний вид діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, торгівля. МПП «ВКФ «Агалія» придбало пиво у ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані». На думку позивача, відповідач, при складанні висновків в акті перевірки щодо неможливості поставки МПП «ВКФ «Агалія» будівельних матеріалів, припускається помилки, адже придбання МПП «ВКФ «Агалія» пива або інших товарів не виключає можливості продажу ним будівельних матеріалів позивачу. Тому декілька не пов'язаних між собою неправдивих суджень доводять відповідача до неправомірних висновків про безтоварність низки господарських операцій позивача та порушення ним податкового законодавства.

На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю серед контрагентів ТОВ «Вагер» підприємств з сумнівною податковою репутацією та наявністю всіх необхідних документів, що підтверджують поставку товарів, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 16.01.2014 протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 по справі №812/46/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014, позовні вимоги ТОВ «ВАТЕР» до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу №362 від 16.12.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГЕР» та визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої було складено акт № 266/22-01/21756498 від 24.12.2013 були задоволені в повному обсязі. Тобто, на думку представника позивача, перевірка, за результатами якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була визнана незаконною. Просив суд задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 16.01.2014.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позов, надав письмові заперечення та пояснив, що висновки акта позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАГЕР» №266/22-01/21756498 від 24.12.2013 базувались не лише на відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних від МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВКФ «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» і співставленні податкового кредиту. Для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГЕР» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.11.1993 за № 13821050018002213, має основі види діяльності за КВЕД-2010 - 11.07 виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод відповідно до довідки з ЄДРРПОУ (т.1 а.с.220), є платником податку та знаходиться на податковому обліку в ДПІ Артемівського району.

Відповідачем, ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер», з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 по взаємовідносинам з МПП «Виробниче-комерційна фірма «Агалія», МПП «Виробниче-комерційна фірма «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД», за результатами якої складено Акт від 24.12.2013 № 266/22-01/21756498. Зазначеним актом встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 80 985 грн.

23 січня 2014 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/46/14 були задоволені позовні вимоги ТОВ «ВАТЕР» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, визнаний протиправним та скасований наказ Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області № 362 від 16 грудня 2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГЕР» та визнані протиправними дії відповідача, пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за зазначеним наказом. (т.1 а.с.227-231).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року постанова Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/46/14 залишена без змін (т.1 а.с. 238).

На підставі Акту перевірки інспекцією було складено та надіслано на адресу ТОВ «ВАГЕР» податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 № 0000022201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 80 985,00грн. та застосовані штрафні санкції 20 246,25грн. (т.1 а.с. 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки правомірність прийняття рішення про проведення перевірки та законність дій відповідача при проведенні перевірки вже була предметом розгляду в судах і з цього питання мається судове рішення, яке набрало законної сили, то предметом зазначеного судового розгляду є законність винесення податкового повідомлення рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум по взаємовідносинам з контрагентами: МПП «Виробниче-комерційна фірма «Агалія», МПП «Виробниче-комерційна фірма «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» за період з 01.01.2012 по 31.05.2012.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та його контрагентами МПП «Виробниче-комерційна фірма «Агалія», МПП «Виробниче-комерційна фірма «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» були укладені договори поставок будівельних матеріалів, а саме договір № 12/12 від 12.12.11, укладений між позивачем та МПП «Виробниче-комерційна фірма «Агалія», договір № 2/05 від 05.02.12, укладений із поставщиком МПП «Виробниче-комерційна фірма «Віца» , договір №117 від 17.01.12, укладений з ТОВ Фірма «Стімул ЛТД», відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за поставлений товар відповідно до накладних (т.1 а.с. 194-197).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем були надані видаткові накладні на отримання від поставщиків різноманітних будівельних матеріалів, податкові накладні, рахунок-фактури, (т.1 а.с. 145-182), банківські виписки (т.1 а.с. 190-193), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.198-219) а також документи, підтверджуючі використання будівельних матеріалів у господарських потребах позивача (звіти про використання будівельних матеріалів, акти приймання виконаних робіт) (т.1 а.с.51-144).

Товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку зазначених у накладних товарів, позивачем надано не було. Їх відсутність представник позивача пояснив тим, що доставка товарів здійснювалась за рахунок і силами поставщиків. На вимогу суду не було надано інших документів, які б підтвердили яким чином здійснювалась поставка товару, його походження та якість.

Натомість відповідачем ДПІ у Артемівському районі у судовому засіданні були надані акти перевірок ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська по взаємовідносинам постачальників, які укладали угоди по ланцюгу постачання та декларували рух товарів, придбаних ТОВ «Вагер»:

- акт № 207/22/30279576 від 02.07.12 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП ВКФ «Агалія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані» за січень - травень 2012 р.»,

- акт № 209/22/13388336 від 02.07.12 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані» за січень - травень 2012 р.»,

- акт № 208/22/23479258 від 02.07.12 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП ПКФ «Віца» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані» за січень - травень 2012 р.» (т.2 а.с.16-39).

Зазначеними актами встановлено, що придбаний даними підприємствами товар (пиво в асортименті) реалізовувався в адресу суб'єктів господарювання, основний вид діяльності яких жодним чином не пов'язаний з реалізацією продуктів харчування та напоїв, серед яких ТОВ «Вагер», основний вид діяльності якого - виробництво мінеральних вод.

Однак, як вбачається із документів, які надав позивач ТОВ «Вагер» по взаємовідносинам з МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВКФ «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, номенклатура придбаного товару від даних постачальників - не пиво, а будівельні матеріали, які використано підприємством для капітального ремонту та реконструкції власних виробничих приміщень власними силами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що номенклатура придбаного товару ТОВ «Вагер» не відповідає номенклатурі реалізованого товару на адресу контрагентів-постачальників платника.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що проведеними ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська зустрічними звірками по господарським відносинам з МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВКФ «Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» встановлена відсутність транспортних засобів у зазначених суб'єктів господарювання, тобто зазначені підприємства не мають можливості здійснювати транспортування придбаного та реалізованого товару власними силами. Встановлено також що у них відсутні основні засоби та наявна мінімальна чисельність працівників, на цих підприємствах, крім того встановлено, що посадовими особами даних юридичних осіб були одні і ті ж громадяни. Так, ОСОБА_5, в перевіряємому періоді був головою ліквідаційної комісії МПП ВКФ «Агалія» та МПП ВКФ «Віца» та ТОВ «Фірма «Стімул ЛТД», засновником МПП ВКФ «Віца» та ТОВ «Фірма «Стімул ЛТД», керівником ТОВ «Фірма «Стімул ЛТД». ОСОБА_6 на момент здійснення поставок була головним бухгалтером МПП ВКФ «Віца» та ТОВ «Фірма «Стімул ЛТД».

Суд також приймає до уваги той факт, що відповідно до зустрічних звірок основним постачальником МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВКФ«Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» є ТОВ «Дістрібюшн Вікторі Компані», основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, торгівля пивом, а не будівельними матеріалами, які по ланцюгу постачання отримано ТОВ «Вагер».

Оцінивши надані докази відповідно до положень статті 86 КАС України окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд прийшов до висновку, що позивач ТОВ «Вагер» не довів реальність придбання товару у МПП «ВКФ «Агалія», МПП «ВКФ«Віца» та ТОВ Фірма «Стімул ЛТД» і як наслідок правомірність віднесення сум по правочинам із зазначеними суб'єктами господарювання до податкового кредиту.

Для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

У зв'язку з вищевказаним, суд вважає висновки акта перевірки ТОВ «Вагер» від 24.12.2013 №266/22-01/21756498 про заниження ПДВ на загальну суму 80 985 грн. обґрунтованими та доведеною наявність з боку позивача порушень вимог пунктів 198.1, 198.2,198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність судового рішення, яким визнаний незаконним наказ про проведення перевірки № 362 від 16 грудня 2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГЕР» та визнання протиправними дії відповідача, які пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки за зазначеним наказом, оскільки дії відповідача щодо порядку проведення перевірки не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та не спростовують певні порушення суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

Певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинене ним порушення.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення рішення №0000022201 від 16.01.2014, прийняте на підставі акту перевірки № 266/22-01/21756498 від 24.12.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 80 985,00грн. та застосовані штрафні санкції 20 246,25грн. прийнято обґрунтовано та законно, підстави для його скасування відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 16.01.2014 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05 травня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва