Постанова № 38586654, 07.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2062/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,

за участю представників сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач №1 або Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьк, ДПІ), Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі - Відповідач №2) про визнання протиправними дій щодо складання вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року, скасування державної реєстрації Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала наступним.

13.12.2013 року позивачем отримано вимогу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк № Ф-970/970 від 15.11.2013 року про стягнення з неї недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7259,27 грн.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Луганській області від 15.01.2014 року № 548/12-32-10-04/22 та Міністерства доході і зборів України від 26.02.2014 року № 1223/Б/99-99-10-01-07-15 скаргу ОСОБА_1 на вимогу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк № Ф-970/970 від 15.11.2013 року залишено без задоволення.

На думку позивача, Відповідач №1 не мав правоздатності та дієздатності як юридична особа публічного права, вчиняти дії по винесенню вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року. Крім того, позивач вважав, що державна реєстрація Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби проведена на підставі нечинних документів та з чисельними порушення вимог чинного законодавства України.

На підставі викладеного у позові позивач просила суд визнати протиправними дій Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби щодо складання вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року, скасувати державну реєстрацію Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві заявила клопотання про розгляд адміністративної справи за її відсутності.

Представник відповідача №1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, та письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 29-33).

Представник відповідача №2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі (а.с. 57).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

ДПІ є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Держаної казначейської служби України.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи. ДПІ зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 4 грудня 1990 року під номером 1 383 145 0000 003027, ідентифікаційний код юридичної особи 21823651. Місцезнаходження ДПІ - Україна, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72 (а.с. 42-55).

06 березня 2012 року ДПІ була реорганізована згідно Наказу №148 від 27.10.2011 року «Про реорганізацію ДПІ в м. Сєвєродонецьку» у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", на виконання наказу ДПС України від 21.10.2011 року № 82 "Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" , наказу ДПА в Луганській області від 26.10.2011 року № 472 та для забезпечення ефективної організації роботи ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності із ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій ч бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що фізична особа має право звернутися до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо цієї фізичної особи.

Отже, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогами про визнання незаконно створеною юридичну особу публічного права Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьк.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що свідчили б про наявність порушень його прав як фізичної особи з боку відповідачів при створенні та реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Таких порушень прав позивача не встановлено і у судовому засіданні при розгляді адміністративної справи.

Отже, відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів позивача при створенні та реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк щодо складання вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року, суд також не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Позивач як платник внесків зареєстрована в управлінні ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 09.09.2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, система оподаткування у 2011 році - фіксований податок, у 2012 році - загальна система, у 2013 році - єдиний податок.

Згідно картки особового рахунку платника по єдиному соціальному внеску у 2011 році сплачено авансовий платіж в сумі 333,12 грн., 06.02.2013 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 наданий звіт за 2012 рік по загальній системі оподаткування з сумою отриманого чистого доходу 0,00 грн. За 2013 рік єдиний соціальний внесок не сплачений (а.с. 35-39).

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в 2011 році, мінімальний розмір єдиного внеску складає 4010,30 грн. 3 урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в 2013 році, мінімальний розмір єдиного внеску за І квартал 2013 року дорівнює 1194,03 грн. (а.с. 40).

Станом на 30.04.2013 року страхові внески позивачем сплачені частково (18.05.2011 року - 333,12 грн.), тому суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 надіслано вимогу про сплату недоїмки за № Ф/10/1061 від 03.05.2013 року на загальну суму боргу 4871,21 грн. (а.с.5). З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в 2013 році, мінімальний розмір єдиного внеску за ІІ квартал 2013 року дорівнює 1194,03 грн.

Станом на 30.09.2013 року за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску рахується борг в сумі 6065,24 грн. Вказані обставини підтверджуються карткою особового рахунку платника за період з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року, карткою особового рахунку платника за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, карткою річного звіту за 2012 рік від 06.02.2013 року, карткою повідомленням про нарахування єдиного внеску за 2011 рік від 28.02.2013 року, карткою повідомленням про нарахування єдиного внеску за І квартал 2013 року від 30.04.2013 року, карткою повідомленням про нарахування єдиного внеску за II квартал 2013 року від 22.07.2013 року (а.с. 35-41).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач № 1 при винесенні вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7259,27 грн., серед іншого, керувався Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

А тому, судом не вбачається неправомірності дій відповідача щодо вимагання сплати страхових внесків, оскільки положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", закріпили обов'язок страхувальників та роботодавців щодо сплати страхових внесків. Отже, вимога щодо сплати страхових внесків є їх обов'язком, а не правом.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо складання вимоги № Ф-970/970 від 15.11.2013 року, скасування державної реєстрації Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя А.А. Лагутін