Постанова № 38584817, 28.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року 810/440/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс" до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валпекс» (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Ірпінської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2013 №0001372204 (далі – оскаржуване рішення).

В позовній заяві позивач спростовує висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за господарськими правовідносинами з ТОВ "ФІХ "Віойл" у зв?язку з якими було винесено оскаржуване рішення, що вважаю достатньою підствою для скасування оскаржуваного рішення, і просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення. До судового засідання, призначеного ухвалою суду від 3.04.2014, на 28.04.2014 представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Як слідує з клопотання представника відповідача від 28.04.2014, відповідач проти позову заперечує, однак в судове засідання не з?явився, письмових пояснень щодо заявленого позову чи будь-яких докуменів в обгрунтування своїх заперечень не подав. Натомність подав до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з необхідністю додаткового часу ддля підготовки до судовового засідання. При цьому предстаник відповідача не довів підставність свого колопотання. Зважаючи на строк розгляду справи, передбачений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), беручи до уваги, що відповідач був поінформований про час та місце судового засідання та отримав копію позовної заяви з додатками вже 7.04.2014 і мав необхідний та допустимий процесуальним законом час надати суду належні докази заперечення на позов, та також те, що позивач не обгрунтував своє клопотання про відкладення розгляду справи, - суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання представника відповідача та вважає дії відповідача по нез?явленню в судове засідання та ненаданні суду доказів обгрунтованості заперечення на позов порушенням норми ч.2 ст.71 КАС України та ігноруванням свого обов?язку добросовісного користування процесуальними правами.

Зважаючи на клопотання представника позивача та на підставі ч.1 та ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 КАС України, суд відповідно до протокольної ухвали перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за наслідками якої було складено акт від 09.09.2013 №983/22-4/30190121 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Валпекс" (код за ЄДРПОУ 30190121) з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "ФІХ "Віойл" (код за ЄДРПОУ 37247619) за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року" (далі - Акт перевірки).

З Акта перевірки слідує, що позивачем за період з 01.10.2010 по 30.04.2011 було допущено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 370 772 грн. Зазначена сума податкового кредиту була сформована позивачем за наслідком госпорських операцій з ТОВ "ФІХ "Віойл".

Так між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл" було укладено договір поставки від 01.11.2010 (далі - Договір поставки).

В порядку виконання Договору поставки між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл" в листопаді 2010 року було оформлено видаткові накладні за номерами: 2, 3, 11, 21, 29, 37, 47, 48, 56, 66, 73, 115, а також ТОВ "ФІХ "Віойл" виписано для позивача податкові накладні за номерами: 2, 3, 11, 21, 29, 37, 47, 48, 56, 66, 73, 115, - на загальну суму 2 224 632,65 грн., з яких сума ПДВ складає 370 372,13 грн.

Суми ПДВ по цим податковим накладним позивач включив до податкового кредиту відповідних періодів та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ поданих позивачем за грудень 2010 року, лютий 2011 року та за березень 2011 року.

Зі змісту Акта перевірки слідує, що відповідачем пре перевірці було встановлено факт визнання недійсними судом установчих документів контрагента позивача - ТОВ "ФІХ "Віойл", а також - обставини, з яких слідує, що це товариство не могло виконувати Договір поставки, і, відповідно, які можуть свідчити про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл". Зокрема, в Акті перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цього контрагента з третіми особами (акт ДПІ у м. Вінниці від 10.03.2011 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ФІХ Віойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2010р. по 31.12.2010р.").

Однак в судове засідання, документів, які б підтверджували достовірність висновків, викладених в Акті перевірки відповідач не подав. А тому суд, виходячи з поняття доказів в адміністративній справі, визначеного в статті 69 КАС України, не бере до уваги обставини, які можуть свідчити про безтоварність господарської операції, а відтак і про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Однак саме на підставі висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено відповідачем оскаржуване рішення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Натомність, в позовній заяві позивач стверджує про дійсність господарської операції між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл", надаючи суду копії подакових та видаткових накладних, які булаи також і предметом перевірки відповідачем при складенні Акта перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Уповноважений представник відповідача заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір, укладений позивачем з контрагентом – ТОВ "ФІХ Віойл", за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач також вважає нікчемними. Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та права на включення сум по таких господарських операціях до валових витрат, у зв’язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток. Донарахування податкових зобов’язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) Договору поставки, викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов’язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання Договору поставки, оскільки виконання вказаного договору, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та включив до валових витрат суми по господарських взаємовідносинах за Договором поставки, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.09.2013 №0001372204.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» сплачений судовий збір у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.