Постанова № 38584355, 28.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2014 року № 826/1263/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про

визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товару, стягнення з державного бюджету коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило: 1) визнати незаконними та протиправними дії відповідача 1 при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600906/2; 2) скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600906/2 від 05.11.2013; 3) Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти в загальній сумі 9175,69грн., в т.ч. ввізне мито в сумі 1764,56грн., ПДВ в сумі 7411,13грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київською міжрегіональною митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, було безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів ніж заявлений позивачем та протиправно прийнято оскаржуване в даній справі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з посиланням на правомірність рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з огляду на те, що позивачем було надано до митного органу сумнівні документи.

Відповідач 2 проти позову заперечував посилаючись на те, що від КР Митниці відповідного висновку про повернення коштів до казначейства не надходило.

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» згідно вантажно-митної декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069 подано Київській регіональній митниці Міндоходів до митного оформлення товар «патрони для ламп розжарювання, напругою 250В, не для вибухонебезпечних середовищ, не містять телерадіо приймача та/або передавача: ЕХ237 Е14 – 500шт., ЕХ218-І Е27 (ЕХ234 Е27) – 3000шт…., країна виробництва CN Торгівельна марка DELUX Виробник «Ningbo Jiangbei Elex Imp. & Exp. Co. ltd.».

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу документи, перелік яких зазначено в гр. 44 МД-2.

Однак, органом митної служби електронним листом від 05.11.2013 витребувано у позивача додаткові документи.

За результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість, без фактичного проведення процедури консультацій, Київською регіональною митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2, яким було скориговано митну вартість товару «патрони для ламп розжарювання, напругою 250В, не для вибухонебезпечних середовищ, не містять телерадіо приймача та/або передавача: ЕХ237 Е14 – 500шт., ЕХ218-І Е27 (ЕХ234 Е27) – 3000шт…., країна виробництва CN Торгівельна марка DELUX Виробник «Ningbo Jiangbei Elex Imp. & Exp. Co. ltd.» на рівні 4,2000 доларів США/одиницю.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками подання позивачем вантажної митної декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069 Київською регіональною митницею витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару, зокрема:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг;

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти;

ліцензійний або авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів;

висновки про якісні та вартісні характеристики товару;

копію митної декларації країни відправлення;

інші документи (за власним бажанням).

За результатами отримання повідомлення митниці про необхідність надання додаткових документів, позивачем, електронним повідомленням від 05.11.2013 №CB5421CE-1D27-4512-A087-503639507EA9 частково надано витребувані митним органом документи.

За наслідками подання позивачем зазначених документів, Київською міжрегіональною митницею було винесене рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2, яке обґрунтовано наступним:

- в попередній МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 зазначено вагу нетто товару 1 – 3455кг, товару 4 – 1200кг на відміну від вказаного у МД від 05.11.2013 №100250000/2013/076069.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Так, посилання митного органу на розбіжність в вазі товарів є передчасним та необґрунтованим, адже МД від 29.10.2013 №100250000/2013/758493 є попереднім повідомленням, направленим на Південну митницю, яке сповіщало митний орган про очікувану поставку на адресу позивача товару і містило дані про товар. Пізніше, як зазначає позивач, постачальник вислав пакувальний лист зі змінами, внаслідок чого остаточні дані були внесені в імпортну декларацію №100250000/2013/076069 від 05.11.2013, чого відповідачем, в порушення ч.1 ст.259 МК України до уваги не прийнято.

При цьому, згідно ч.2 ст.259 МК України попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Тобто, сама по собі попередня митна декларація є документом, який направлений на спрощення майбутньої процедури митного оформлення товару та жодним чином не може бути безумовним доказом неправомірності визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення не містить в собі викладення інших обставин неправомірного визначення позивачем митної вартості товарів, окрім розбіжності в вазі товарів за попередньою та основною МД, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації від 05.11.2013 №100250000/2013/076069 .

За посиланням відповідача, Київською регіональною митницею при визначенні митної вартості товару в оскаржуваному позивачем рішенні було застосовано другорядний метод, а саме резервний метод у зв’язку із неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2)системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Суд звертає також увагу на те, що відповідачем жодними чином не доведено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Київською регіональною митницею безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позовна вимога про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 9175,69грн. не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною з огляду на вимоги статті 301 Митного кодексу України та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 №1097/14364, якими передбачено певну процедуру повернення коштів.

Так, позивачем не надано суду доказів, що він звертався до митного органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених мита та податку на додану вартість за законодавчо визначеною процедурою і Київською міжрегіональною митницею Міндоходів йому було відмовлено у задоволенні такої заяви.

А тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідна позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленої в ухвалах від 22.01.2013 №К/9991/1320/12, №К/9991/6392/12, від 26.03.2013 К/800/13680/13.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнати незаконними та протиправними дії відповідача 1 при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, адже позивач не вказує в позові, які саме дії відповідача, на його думку, є протиправними.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці від 05.11.2013 №100250000/2013/600906/2 про коригування митної вартості товару.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. присудити на користь ТОВ «Софіт-Люкс» (код ЄДРПОУ 32591365, адреса: 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 17, корпус 93-А) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович