Рішення № 38583084, 07.05.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1849/14 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В. Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення;

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_5 про припинення договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який уточнював під час розгляду справи.

В обґрунтування позову зазначав, що 19.07.2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладений кредитний договір на суму 60 000 доларів США зі сплатою 11,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 19.07.2017 року.

На порушення умов кредитного договору ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання не виконує, з січня 2009 року фактично припинила погашати кредит і сплачувати відсотки, внаслідок чого станом на 12.11.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 136 214. 57 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 088 763, 02 грн., із яких: 56 511, 42 доларів США - заборгованість за кредитом; 31 917, 23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом: 5400 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом: 35869,72 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов Договору: 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина); 6 484, 92 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 19.07.2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передана двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку боржник взяті на себе зобов'язання не виконує, Банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів та здійсненням всіх необхідних дій для вчинення правочину та виселити відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки.

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив визнати припиненим договір іпотеки з підстав, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України. В обґрунтування своїх доводів зазначав, що судовим рішенням у серпні 2010 року з боржника стягнута вся сума заборгованості. З позовом до майнового поручителя Банк звернувся через два роки, тоді як, на його думку, майнова іпотека вже припинила свою дію.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPA2GA00000042 від 19.07.2007 року, в розмірі 93 828, 65 Доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.11.2012 року складає 749690 (сімсот сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто ) грн. 91 коп., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 67.80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPA2GA00000042 від 19.07.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій. необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219 грн. В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині виселення ОСОБА_4-, ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині зменшення заборгованості за кредитом, а також у відмові у виселенні ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та задовольнити позов.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.08.2013 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "Приватбанк" :

квартиру, загальною площею 67,08 кв.м, житловою площею 33,2 кв.м, розташовану у АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 8 лютого 1996 року, зареєстрованому на Запорізькій товарній біржі „Титан-Інвест" за №Н-893б, та в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 10 квітня 1996 року за № 237, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № ZPA2GA00000042 від 19 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_5 і ЗАТ "Приватбанк", яка станом на 12.11.2012 року, складає 119977,80 доларів США., що за курсом НБУ становить 894 702,62 грн., із яких: 56 511, 42 доларів США - заборгованість за кредитом; 31 917, 23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5400 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом: 18 149,15 доларів США - пені за період з 20.11 2011 по 20.11.2012 року, що за курсом НБУ становить 145 011, 71 грн. Застосовано процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст. 38 Закону України "Про іпотеку" шляхом укладення ПАТ КБ "Приватбанк" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій оскаржуваній частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 рішення апеляційного суду від 20 серпня 2013 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у первісному позові про відмову у виселенні скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася. Судові повістки направлені відповідачу повернулися з відміткою пошти про повернення через сплив строку зберігання.

Вказані обставини потягли застосування ч. 3 ст. 76 ЦПК України, якою передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

В порядку вказаної норми процесуального права судові повістки про виклик відповідача у судове засідання 07 травня 2014 року вручені відповідній житлово-експлуатаційній організації (КП «Основаніє») та виконавчому органу місцевого самоврядування (Виконавяий комітет міської ради), що підтверджено поштовими повідомленнями, долученими до справи (а.с.233-234).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у первісному позові про відмову у виселенні та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки рішення суду переглядається в частині відмови у первісному позові про відмову у виселенні, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в частині відмови у первісному позові про відмову у виселенні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в частині відмови у виселенні зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» в частині виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що вимогу про виселення з житлового приміщення, що є предметом іпотеки Банк відповідачам не направляв, а тому в силу ч.3 ст.109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» не можуть бути виселені одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк» частково та звертаючи стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, суд дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором станом на 12.11.2012 року заборгованість позичальника перед банком становить 1088763,02 грн.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Із системного аналізу положень ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» випливає, що всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги у тому разі, якщо іпотекодержатель прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За таких обставин, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вимоги закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Така позиція узгоджується з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться п п.43 постанови Пленуму № 5 від 30.03.2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Ухвалене рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду та виселення підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

При вирішенні спору спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та залишив поза увагою, що 09 жовтня 2012 ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 досудову вимогу про погашення заборгованості та про виселення із спірної квартири протягом тридцяти днів, яка відповідачами не виконана (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, в іпотечній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 та її неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41).

Враховуючи наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про їх виселення та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» та виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, як убачається із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; виселення; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Отже, виходячи з того, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Враховуючи, що позивачем пред'явлені вимоги про виселення осіб з іпотечної квартири, колегія суддів не вбачає підстав для зняття з реєстраційного обліку вказаних осіб, оскільки, орган МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб позивачем не визначений, до участі у справі не залучений та при розгляді справи участі не приймав. Наявність рішення суду про виселення осіб з іпотечної квартири є підставою для зняття цих осіб з реєстраційного обліку.

Крім того, орган, який здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації позивачем не визначений, до участі у справі не залучений. В порушення вимог ст.57-60 ЦПК України, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що цей орган будь-яким чином порушив права та обов'язки позивача, а в силу ст. 3 ЦПК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про виселення скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про виселення та зняття з реєстраційного обліку вказаних осіб задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1.

В частині зняття з реєстраційного обліку вказаних осіб відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: