Рішення № 38581525, 23.01.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17162/13-ц

2/357/433/14

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 січня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дубановська І. Д. ,

при секретарі - Приймак Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрссиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Укрсиббанк» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 17.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11359468000. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2 Договору банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 24 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 116503 грн. 20 коп., а останній зобов'язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користуванням кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі. Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. ОСОБА_2, всупереч умов договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором, 17.06.2008р. між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 211746. Крім того між банком та ОСОБА_4 також було укладено договір поруки №2117743. Відповідно до вище вказаних договорів поруки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язуються відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з договору. Відповідальність поручителів є солідарною. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 09.09.2013 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором №11359468000 від 17.06.2008р. в розмірі 302 931,53 грн. 53 коп., з яких: 179 357,01 грн. - заборгованість за кредитом; 101 393,36 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 10 855,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованість за кредитом; 11 325,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам. Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вищевказану суму утвореної заборгованості та витрати на сплату судового збору в розмірі 3029,32 грн.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ОСОБА_6, що діє згідно довіреності №243 від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на доводи аналогічні наведеним у позовній заяві наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, свої інтереси доручив представляти представнику.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, що діє згідно довіреності від 18.01.2014 року заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає, що банк мав надіслати його довірителю досудову вимогу однак цього зроблено не було. Крім того, на його думку, розрахунок заборгованості який міститься в матеріалах справи не об'єктивний, а пеня нарахована з порушенням вимог закону.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідач ОСОБА_4, судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, 17.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11359468000. Даний факт підтверджується копією вказаного договору. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2 Договору банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 24 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 116503 грн. 20 коп., а останній зобов'язувався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користуванням кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі.

17.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 211746 відповідно до якого поручитель, тобто ОСОБА_3, зобов'язується перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникла з кредитного договору № 11359468000 від 17.06.2008 року.

17.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 також укладено договір поруки № 211743 відповідно до якого поручитель, тобто ОСОБА_4, зобов'язується перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникла з кредитного договору № 11359468000 від 17.06.2008 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, станом на 09.09.2013 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором №11359468000 від 17.06.2008р. в розмірі 302 931,53 грн. 53 коп.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не може погодитись з позицію представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, про не можливість прийняття розрахунку заборгованості наданої позивачем як доказу судом, оскільки вказана заборгованість містить вичерпну інформацію про арифметичні розрахунки заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором. Крім того, не зважаючи на відсутність документу, що підтверджує факт отримання грошей позивальником, суд належно та в повному обсязі оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку про обов'язок ОСОБА_2 повернути кредит. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач ОСОБА_2 здійснював погашення після отримання кредитних коштів у 2008 році та кілька проплат у 2009 році. Можна дійти висновку, що відповідачем ОСОБА_2 отримано кредитні кошти від банку згідно кредитного договору №11359468000 від 17.06.2008р., та здійснено перше погашення кредиту 14.07.2008 року, тобто ще навіть до дати яка визначена графіком погашення кредитом, який є невід'ємною частиною договору. За таких обставин факт договірних відносин між позивачем та ОСОБА_2 не викликає сумнівів. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 знав про свої зобов'язання перед позивачем, вчиняв дії спрямовані на їх виконання. ОСОБА_2 мав об'єктивну можливість ознайомитись з сумою наявної заборгованості шляхом звернення до позивача, висловити свої зауваження банку щодо суми нарахованої заборгованості або вчинити будь-які інші дії з метою досудового врегулювання спору.

В судовому засіданні не підтвердився факт надсилання відповідачам досудової вимоги, разом з тим, зібрані по справі докази свідчать про беззаперечне порушення зобов'язань відповідачами перед банком, тому відсутність надіслання досудової вимоги на думку суду, не звільняє відповідачів від належного виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи додаток до генеральної ліцензії №75 від 05.10.2013 року, розрахунки заборгованості в іноземній валюті які містяться в матеріалах справи не суперечать вимогам закону, я тому приймаються судом як належні докази.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази суд вважає їх належними та такими, що доводять факт не виконання своїх обов'язків відповідачами.

В той же час, відповідачами не надано суду жодних доказів, оцінивши які суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову.

Згідно положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушенні зазначених норм закону та умов договору відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконують.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідачі свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконували.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права чи інтересу може бути, зокрема, визнання правочину не дійсним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, в діях відповідача ОСОБА_2 вбачається одностороння відмова від зобов'язання, що не звільняє останню від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦПК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Жоден з відповідачів не надав суду докази, які б стверджували, що вони не погоджуються з заборгованістю яка виникла виникла у ОСОБА_2 перед банком, що свідчить про визнання останніми боргу наведеного в розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2, 3 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1,2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.614 ЦПК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт не належного виконання зобов'язань ОСОБА_2 доведено належними доказами. Разом з тим, відповідачі не надали жодного доказу своєї не винуватості, як це передбачено вище наведеною нормою закону.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового слідства, а отже позов підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 79, 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача сплачені ним судові витрати,а саме судовий збір у сумі 3029,32 грн.

На підставі викладеного й керуючись п.12, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 554,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 61050, м.Харків, проспект Московський, буд.60, МФО 351005, а/с 33, м.Київ-68, 02068 заборгованість за кредитним договором № 11359468000 від 17 червня 2008 року станом на 09 вересня 2013 року в сумі 302931,53 грн. (триста дві тисячі дев*ятьсот тридцять одна грн. 53 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 61050, м.Харків, проспект Московський, буд.60, МФО 351005, а/с 33, м.Київ-68, 02068 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3029, 32 грн. (три тисячі двадцять дев*ять грн. 32 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя І. Д. Дубановська