Вирок № 38580532, 06.05.2014, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

06.05.2014

Справа № 175/1459/14-к

Вирок

Іменем України

06 травня 2014 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Тимошенко Я.О.,

за участю: прокурора Ключка М.Л.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне кримінальне провадження № 12014040440000070 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, там же зареєстрованого по АДРЕСА_2, проживаючого у тому ж населеному пункті АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, учня 2-го курсу Дніпродзержинського професійного ліцею, неодруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

09 січня 2014 року близько 20.00 години неповнолітній ОСОБА_3, не маючи посвідчення водія і права керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «Москвич-412» державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, здійснював рух зі сторони с. Благовіщенка по вул. Центральній у с. Миколаївка Дніпропетровського району Дніпропетровської області у напрямку автодороги «Знам'янка -Луганськ - Ізварино» в правому ряді руху з включеним ближнім світлом фар.

Під час руху у вказаному напрямку, знаходячись в районі будинку № 86, неповнолітній ОСОБА_3 не вибрав безпечну швидкість руху по умовах дорожньої обстановки, внаслідок чого втратив можливість контролювати рух автомобіля, виїхав на узбіччя і скоїв наїзд на дерево.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Москвич-412» державний номерний знак НОМЕР_1 неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, що супроводжувалася закритою внутрішньочерепною травмою, крововиливами у тканини середостіння і позачеревну клітковину, гемотораксом з ателектазом легень, забиттям м'яких тканин у різних частинах тіла і яка ускладнилась розвитком шоку, що призвело до смерті.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії неповнолітнього ОСОБА_3, який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил…»,

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,

- п.12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням пасажиру ОСОБА_5 смертельної травми.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочину за обставин, вказаних у обвинувальному акті визнав повністю і пояснив, що під час ДТП керував автомобілем, на передньому пасажирському сидінні якого знаходився ОСОБА_5, але обставини зіткнення з деревом не пам'ятає, так як отримав тілесні ушкодження і втратив свідомість. У вчиненому щиросердно розкаюється.

Його провина у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується доказами, дослідженими судом за клопотанням сторони захисту у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння і добровільності його позиції, суд дійшов висновку про те, що за вказаних у обвинувальному акті обставин було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3, і це кримінальне правопорушення вчинене саме ним, й суд його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть постраждалого ОСОБА_5, кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи і особу обвинуваченого: раніше не судимий і не перебував на обліку в КМДН, позитивно характеризується за місцем реєстрації та навчання, виховується з 9 років без батька, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини, вчинення злочину у неповнолітньому віці та добровільне відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст.65-67, 103 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_3, який вчинив у неповнолітньому віці з необережності злочин, віднесений ст.12 КК України до категорії тяжких, але вперше притягається до кримінальної відповідальності та щиро розкаявся у вчиненому, а також думку потерпілої ОСОБА_6, яка у своїх розписці від 22.04.2014 року і заяві від 23.04.2014 року просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, з яким примирилася і який повністю відшкодував завдану їй матеріальну і моральну шкоду, при наявності декількох пом'якшуючих обставин і відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити основне покарання з випробуванням із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України, без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, якого обвинувачений не має, вважаючи, що таке покарання буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження нових злочинів.

Однак, приймаючи до уваги, що до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року обвинувачений ОСОБА_3 вчинив у неповнолітньому віці вказаний злочин у тверезому стані, без залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, та повністю відшкодував завдану злочином шкоду, він підпадає під дію ст.1 п. «а» цього Закону і підлягає звільненню від покарання.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 293,40 грн., що підтверджується довідкою НДЕКЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.п.93).

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і піддати покаранню у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання за умови, якщо на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, навчання чи роботи, та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції за місцем свого проживання.

На підставі ст.1 п. «а» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнити неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання по амністії.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 293,40 грн. на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Дніпропетровській області

для проведення судової автотехнічної експертизи № 70/27-97 від 18.02.2014 року (одержувач платежу - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ в Дніпропетровській області).

На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко