Ухвала суду № 38580155, 15.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 804/5210/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "В.В.С." до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242202 від 02 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "В.В.С." до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242202 від 02 квітня 2013 року - задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період з 14 березня 2013 року по 20 березня 2013 року, на підставі наказу у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 13 березня 2013 року №206 та направлення від 13 березня 2013 року №212 та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, та постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31 січня 2013 року, Білохою К.П., головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Науково-виробнича фірма "В.В.С." з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з його контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складено Акт № 649/221/20273697 від 27 березня 2013 року, в якому встановлені наступні порушення ТОВ Науково-виробнича фірма "В.В.С.": п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.6, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 415223,00 грн., у т.ч. по періодам: у лютому 2012 року - 5300,00 грн., у березні 2012 року - 13700,00 грн., у квітні 2012 року - 14200,00 грн., у травні 2012 року - 32 230, 00 грн., у червні 2012 року - 44095,00 грн., у липні 2012 року - 97465,00 грн., у серпні 2012 року - 77 600,00 грн., у вересні 2012 року - 58 260,00 грн., у жовтні 2012 року - 43829,00 грн., у листопаді 2012 року - 28544,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 415 223,00 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02.04.2013 року № 0000242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 415 223,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 103 805,75 грн., загалом на суму 519 029,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта".

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" укладено Договори поставки № 20/02 від 20.02.2012 року, № 03/09 від 03.09.2012 року та № 07/06 від 07.06.2012 року.

Згідно умов даних договорів ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" повинні передати позивачу товар, позивач у свою чергу повинен був його оплатити.

Факт поставки ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" товару позивачу за Договорами поставки № 20/02 від 20.02.2012 року, № 03/09 від 03.09.2012 року та № 07/06 від 07.06.2012 року відповідно підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач розрахувався з ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" за придбаний товар за трьома договорами, що підтверджується копіями платіжних доручень, які також знаходяться у матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" видали позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи та які оформлені у відповідності до норм законодавства України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Лігран" анульовано 21.12.2012 року, ТОВ "Супутник" анульовано 11.06.2013 року, ТОВ "Шоковіта" анульовано 11.06.2013 року, тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем та виписки податкових накладних ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" були платниками податку на додану вартість та вправі були виписувати податкові накладні.

Окрім того, судом встановлено, що товар отриманий позивачем від ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта", позивач перевозив орендованим транспортним засобом, що підтверджується копією Договору оренди автотранспорту від 03.01.2012 року № 03/01А, який укладено між позивачем та ТОВ НВП "Спецліт", копією акту приймання-передачі від 03.01.2012 року транспортного засобу в оренду, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу державний номер НОМЕР_2, копією наказу позивача про прийняття на роботу водія ОСОБА_3, штатним розкладом позивача, з якого вбачається що у штаті позивача є водій.

Факт перевезення вантажу позивачем підтверджується копіями подорожніх листів вантажного автомобіля, які знаходяться у матеріалах справи та які виписано у день складання видаткових накладних.

Враховуючи те, що позивач орендував транспортний засіб, то останній використовував його для власних потреб, зокрема, і для перевезення вантажу від ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта" за Договорами поставки № 20/02 від 20.02.2012 року, № 03/09 від 03.09.2012 року та № 07/06 від 07.06.2012 року.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Лігран", ТОВ "Супутник" та ТОВ "Шоковіта".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем не було доведено правомірність та законність висновків викладених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000242202 від 02 квітня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко