Ухвала суду № 38580098, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 року

справа № 2а/0470/11320/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екобест" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Екобест" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми “Р” №0003481530 від 04 вересня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Екобест" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми “Р” №0003481530 від 04 вересня 2012 року - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Приватне підприємство "Екобест" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, актом камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку від 15.08.2012 року за №246/1530/35419316 встановлено порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю (земельний податок) п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

04 вересня 2012 року Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області, на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку №246/1530/35419316 від 15.08.2012 року, з урахуванням заперечень на акт перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення №0003481530, відповідно до якого визначена сума податкового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 170 гривень на підставі п.120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту камеральної перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено правомірність та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України передбачається, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, за вимогами Податкового кодексу України власник будівлі (споруди) сплачує земельний податок незалежно від оформлення/реєстрації прав на землю.

У відповідності до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податковим кодексом України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності тягне за собою накладення штрафу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 05 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "ЛІДЕР" був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, будинок 19а в цілому, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за номером 4435497. Нерухоме майно передано згідно акту прийому-передачі від 05.05.2011 року. Зазначене нерухоме майно зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2011 року №9736849, що не спростовано сторонами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви так і з доводів апеляційної скарги, позивач, посилаючись на положення статей 125, 126 Земельного Кодексу України, свої вимоги обґрунтовує тим, що він не є платником податку за землю, оскільки не є ні землекористувачем, ні власником земельної ділянки, також не має жодних правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку.

Однак, колегія суддів зазначає, що положення статей 125, 126 Земельного Кодексу України, на які посилається позивач, регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку як на окремий об’єкт, а тому колегія суддів вважає, що зазначені норми не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки є загальними.

Отже, виходячи з вищенаведених норм законодавства та надаючи аналіз даним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі набуття права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі подається податкова декларація.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, з урахуванням доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення №0003481530 від 04.09.2012 року, з огляду на це, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є цілком необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екобест" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко