Рішення № 38579814, 06.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2014 року Справа № 913/1600/13

Провадження № 30/913/1600/13

За позовом Міського комунального підприємства "Артемівськ-Сервіс", місто Артемівськ Перевальського району Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Луганськ

про стягнення 29 800 грн. 00 коп.

Суддя-головуючий - Голенко І.П., судді - Мінська Т.М., Яресько Б.В.

Секретар судового засідання: Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: Процай І.П., директор, відповідно до розпорядження № 51/к від 19.12.2003; Аветисян Р.М., згідно з договором від 14.03.2013;

від відповідача: Стеценко В.В., довіреність б/н від 16.10.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Міське комунальне підприємство "Артемівськ-Сервіс" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Алчевського відділення № 580 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення з відповідача незаконно перерахованих грошових коштів в сумі 29800 грн. 00 коп. за договором № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування від 17.12.2002.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2013 через мережу інтернет (з ІР-адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне доручення № 3 і з рахунку МКП "Артемівськ-Сервіс" № 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29800 грн. 00 коп. на р/р 26203301239119 АТ "ОТП Банк", МФО 300528, отримувач - ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_1, з призначенням платежу: "Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою № 184 від 16.01.2013". Вказане платіжне доручення було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису НОМЕР_2 та НОМЕР_4, власником яких є Процай І.П. Платіжне доручення було прийнято банком до виконання та виконано. МКП "Артемівськ-Сервіс" стверджує, що зазначене платіжне доручення ним не складалось та не підписувалось, що свідчить про несанкціоноване використання електронного підпису клієнта. Проте, банк не застосував жодних заходів безпеки, не заблокував перерахування коштів, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства.

Відповідач за листом від 18.06.2013 (а. с. 49-50, т. 1) проти позову заперечував та, зокрема, зазначав, що 17 грудня 2002 року між Міським комунальним підприємством "Артемівськ-Сервіс", в особі директора Процай Ірини Павлівни, та ПАТ "Укрсоцбанк" в особі начальника Алчевського відділення Бойко Н.П. був укладений Договір № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування (у національній та наземній валютах), відповідно до якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок № 26001581653120 у гривнях та зобов'язався надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування. 18 липня 2011 року Клієнт звертався до Банку з заявою на встановлення строків перегенерації ключа, при цьому з Правилами інформаційної безпеки для клієнта ПАТ "Укрсоцбанк" останній був ознайомлений та зобов'язався їх виконувати. Клієнту був зрозумілий ризик несанкціонованого доступу до системи дистанційного обслуговування у разі невиконання та/або збільшення періодичності перегенерації ключів на значний термін, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, на звернення клієнта до банку (лист від 17.01.2013) останнім зроблено перевірку, згідно якої встановлено, що перерахування коштів з розрахункового рахунку МКП "Артемівськ-Сервіс" було здійснено згідно платіжного доручення № 3, яке було сформовано з використанням дійсних ключів електронно-цифрового підпису № НОМЕР_2 та НОМЕР_4, власником яких є Процай І.П.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013 у справі № 913/1600/13 (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору та витрати з оплати послуг адвоката покладено на позивача.

Рішення було мотивовано тим, що позивачем не було надано доказів безпідставного списання банком суми коштів або порушення розпорядження клієнта. Окрім цього, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права як стягнення з банку перерахованих за дорученням клієнта грошових коштів ні чинним законодавством, ні договором не передбачений.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі № 913/1600/13 рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі № 913/1600/13 касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Артемівськ-Сервіс" задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013 у справі № 913/1600/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо того, що відповідач, приймаючи електронний платіжний документ до виконання та встановивши, що він надійшов не з комп'ютера позивача, належним чином на таку обставину не відреагував та не заблокував операцію по списанню коштів до встановлення дійсності електронного документа та проставленого на ньому електронного підпису. Не було надано також належної правової оцінки доводам відповідача про те, що МКП "Артемівськ-Сервіс" не замовляв послугу "ІР-фільтр", тобто доступ до системи "Клієнт-Банк" позивача не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів ЕЦП доступ був можливий з будь-якої іншої ІР-адреси.

Крім того, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили чи був у ПАТ "Укрсоцбанк" в особі відособленого Алчевського відділення № 580 ПАТ "Укрсоцбанк" обов'язок щодо визначення конкретних ІР-адрес позивача та які дії у зв'язку з цим ним мали бути вчинені, що виключає можливість визначення чи була законною операція по списанню з рахунку позивача коштів в сумі 29 800, 00 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ від 28.01.2014 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду згідно ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 913/1600/13 передано на розгляд судді Голенко І.П.

Позивач листом № 3 від 10.02.2014 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач листом б/н від 10.02.2014 заперечив проти позовних вимог та зазначив про те, що перерахування коштів за дорученням клієнта, надісланого до обслуговуючого банку за допомогою системи «клієнт - банк» можливе з будь-якої ІР-адреси за умови використання клієнтом свого електронного цифрового підпису. Позивач не замовляв послугу «ІР-фільтр», тобто доступ до системи «Клієнт - Банк» не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів ЕЦП доступ був можливий з будь-якої іншої ІР-адреси, що вбачається з наданого банком акту виконаних робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-банк» (а. с. 50, т. 2). Генерування власного цифрового підпису, його зберігання і використання, а також обмеження виконання операцій з інших ІР-адрес, здійснюється саме позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між сторонами у справі 17.12.2002 укладено договір № 580/107 на розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку, визначеному в тарифах на основні послуги з розрахунково-касового обслуговування (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1.9 договору банк зобов'язався виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку, яке оформлюється у вигляді розпорядження на списання коштів, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

18.07.2011 директором позивача Процай І.П. було підписано та подано позивачу заяву на встановлення строків перегенерації, за якою засвідчено про ознайомлення з Правилами інформаційної безпеки для Клієнта АКБ "Укрсоцбанк".

В той же день між сторонами договору був підписаний акт виконання робіт по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт-Банк», за яким зазначено, що банк виконав певні роботи по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів, а клієнт прийняв виконані банком роботи (послуги) в електронній системі платежів. Роботи виконані в повному обсязі та сторони взаємних претензій не мають.

При цьому, у доданому позивачем акті відсутні будь-які відмітки щодо фактичного надання банком послуг (а. с. 15, т. 1). В той же час, у наданому відповідачем акту позначено лише одна послуга - «проведення активації та підключення до системи «Інтернет-Клієнт-Банк» (а. с. 50, т. 2).

17.01.2013 через мережу Інтернет (з IP-адреси 95.141.32.198) було сформоване платіжне доручення № 3 і з рахунку МКП "Артемівськ-Сервіс" № 26005000110356 були переведені кошти в сумі 29 800, 00 грн. на p/р 26203301239119 АТ "ОТП Банк", МФО 300528, отримувач ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_1, з призначенням платежу: "Оплата винагороди за розробку ПО згідно з угодою 184 від 16.01.13 р." В подальшому вказана сума грошових коштів була знята ОСОБА_6 через банкомат Укргазбанк в м. Харків (а. с. 18, т. 1).

Вказане платіжне доручення було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису НОМЕР_2 та НОМЕР_4, власником яких є Процай І.П. Платіжне доручення було прийнято банком до виконання та виконано.

Згідно з листом позивача № 13 від 17.05.2013 договір між позивачем та ОСОБА_6 № 184 від 16.01.2013 не укладався (а. с. 35. т. 1).

МКП "Артемівськ-Сервіс" стверджує, що зазначене платіжне доручення ним не складалось та не підписувалось, що свідчить про несанкціоноване використання електронного підпису клієнта. Проте банк не застосував жодних заходів безпеки, не заблокував перерахування коштів, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач подавав відповідачу заяву про повернення знятих не санкціоновано грошових коштів.

Позивач 18.01.2013 звертався до Перевальського РВ УМВС України в Луганській області із заявою про порушення кримінальної справи. За фактом зняття коштів було порушено кримінальне провадження №12013030520000154.

Згідно відповіді Головного управління МВС України в Харківській області №45/п-76 заяву щодо вжиття заходів до невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами МКП «Артемівськ-Сервіс» розглянуто, та для прийняття рішення згідно чинного законодавства направлено до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, по якому відкрито кримінальне провадження та зареєстровано в ЄРДР №12013220470002333 за ознаками ч.1 ст.190 КК України. На цей час кримінальне провадження триває.

У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не повернув грошові кошти позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 29800,00 грн. в порядку ст. ст. 1066, 1071, 1073 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в України» (далі за текстом - Закон) загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу (п. 14.1. Закону).

Користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунка користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача (п. 14.5. Закону).

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України (п. 17.2 Закону).

Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ (п. 18.1. Закону).

Пунктом 18.3 статті 18 Закону визначено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.

Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ (п. 18.4. Закону).

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 зазначеного закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів (п. 32.1. Закону).

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (п. 32.3. Закону).

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п. 32.3.1. Закону).

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнту, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та як стверджує відповідач, банком була дотримана процедура перевірки електронного цифрового підпису та встановлено, що платіжне доручення № 3 від 17.01.2013 було сформоване з використанням ключів електронно-цифрового підпису НОМЕР_2 та НОМЕР_4, власником яких є Процай І.П., доступу до якого обслуговуючий позивача банк не має, а відповідальність за його збереження від третіх осіб несе його власник, тобто позивач.

Позивачем документально не доведено те, що платіжне доручення № 3 від 17.01.2013 не відповідає нормам чинного законодавства.

Доводи позивача про те, що банк виконав певні роботи по впровадженню та обслуговуванню електронної системи платежів «Клієнт - Банк», зокрема, серед інших послуг було проведено «встановлення фільтра по ІР-адресам в системі «Інтернет-Клієнт - Банк», про що свідчить наданий позивачем акт (а.с. 15, т.1), спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 (Порядок обслуговування рахунку клієнта за допомогою електронної системи) Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків клієнтів роздрібного (мікро- та малого) бізнесу, відкритих в ПАТ «Укрсоцбанк», які є загальнодоступними у мережі Інтернет, до додаткових послуг, які можуть надаватись клієнту - користувачу системи «Інтернет - Клієнт - Банк» за його заявою, належать також такі послуги - «ІР-фільтр» - дозволяє обмежити вхід до ІКБ тільки з визначених ІР-адрес або групи адрес (в тому числі доступ тільки з використанням модемного підключення на банківські номери або з локальних робочих місць у відділеннях Банку).

З наведеного вбачається, що для встановлення фільтра по ІР-адресам в системі «Інтернет-Клієнт - Банк» позивач повинен був надати позивачу заяву, у якій чітко вказати свої конкретні ІР-адреса, та лише після цього банк встановлює відповідні обмеження і, відповідно, з моменту подання відповідачу зазначеної вище заяви у банку виникає обов'язок щодо визначення конкретної ІР-адреси позивача під час виконання розпоряджень клієнта.

Як свідчать матеріали справи, позивачем взагалі не подавалась відповідачу заява з визначеною ІР-адресою або групою визначених ІР-адрес. Відповідні докази не надані до матеріалів справи ні позивачем, ні відповідачем.

За таких обставин, у відповідача не виникло обов'язку щодо визначення конкретних ІР-адрес позивача під час виконання розпорядження клієнта (у даному випадку платіжного доручення № 3 від 17.01.2013).

Крім того, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (п.14.12. Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, юридичною адресою позивача є м. Артемівськ Луганської області, вул. 9 Мая, буд. 20 (а. с. 83, т. 2). В той же час, згідно з договором оренди приміщення б/н від 01.10.2010, який укладений між МКП «Артемівськ-Сервіс», в особі директора Процай Ірини Павлівни, та фізичною особою ОСОБА_8, підприємство позивача орендує приміщення з усім майном, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ «Лугалінк» на виконання ухвали суду надало лист № 67 від 17.04.2014 (а. с. 63, т. 2), у якому товариство зазначило про те, що позивач - МКП «Артемівськ - Сервіс» не є абонентом компанії провайдера - ТОВ «Лугалінк».

Позивачем у наданих 06.05.2013 поясненнях також зазначено про те, що договірні відносини між позивачем та компанією провайдера відсутні; що абонентом провайдера ТОВ «Лугалінк» є фізична особа Процай Ірина Павлівна, а оплату за послуги інтернету здійснює МКП «Артемівськ - Сервіс» (а. с. 71, т. 2).

З наведеного вище вбачається, що використовуючи орендовану квартиру для здійснення підприємством позивача своєї діяльності, не виключає можливість використання електронних цифрових ключів, власницею яких є директор МКП «Артемівськ-Сервіс» Процай І.П., особами, які не мали на це право або повноважень. Тобто позивачем належними та допустимими доказами не доведено дотримання правил інформаційної безпеки для клієнта банку, зокрема, щодо обмеження доступу до комп'ютера сторонніх осіб, не тримання особистих (таємних) ключів на жорстких дисках комп'ютера (тільки на змінних носіях) тощо.

Крім того, на виконання ухвали суду позивачем не було надано доказів постійної або динамічної ІР-адреси позивача та інформацію щодо діапазону зазначених ІР-адрес.

На підставі викладеного вище та враховуючи те, що суд оцінює докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що банком було виконано розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з рахунку позивача з дотриманням вимог чинного законодавства України. Тому відсутні підстави вважати, що кошти з рахунку позивача були перераховані безпідставно.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката покладаються на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору та витрати щодо оплати послуг адвоката покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.05.2014

Головуючий суддя І.П. Голенко

Суддя Т.М. Мінська

Суддя Б.В. Яресько