Постанова № 38579811, 06.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 року Справа № 904/8103/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О.,

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Гарькавий А.Г представник, довіреність № 14-293юр від 02.12.13;

від відповідача: Лосєв Д.В. представник, довіреність № 52-16/47 від 23.01.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року по справі № 904/8103/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про визнання правочину недійсним

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року по справі № 904/8103/13 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено повністю, визнано недійсним правочин, оформлений заявою Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг № 5006 від 10.07.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 89702,86 грн., з посиланням на те, що не зважаючи на неузгодженість між сторонами істотної умови договору - ціни транспортування, за обставин закінчення 01.10.2012 року строку дії Договору від 25.01.2011 року № 331/230а, відповідач продовжував транспортувати коксо-доменну суміш та виставляти рахунки, але вже за іншою ціною, яка не була погоджена сторонами.

Умови Договору № 331/230а не передбачали зміну ціни в односторонньому порядку, а додаткова угода №6 до Договору № 331/230а не була погоджена сторонами.

Також суд посилається в оскаржуваному рішенні на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року у справі № 904/8102/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року, яким у задоволенні зустрічного позову Відкритому акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг про визнання вчиненним правочину щодо змін до Договору на транспортування коксо-доменної суміші № 331/230а від 25.01.2011 року в редакції додаткової угоди №6 від 01.10.2012 року - відмовлено.

Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року по справі № 904/8103/13, до суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, просить його скасувати, посилаючись на те, що зміст правочину щодо внесення змін до Договору № 331/230а від 25.01.2011 року зафіксований у кількох документах, якими обмінялись сторони, тому правочин щодо продовження строку дії Договору № 331/230а від 25.01.2011 року до 01.10.2013 року вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

Крім того, зазначає скаржник, в період з 01.10.2012 року по липень 2013 року включно, Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг отримувало від Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг послуги по транспортуванню коксо-доменної суміші, що підтверджується актами за зазначений період в яких вказано, що вони складені відповідно до Договору № 331/230а від 25.01.2011 року.

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, посилаючись на те, що сторони всупереч частини 8 статті 181 Господарського кодексу України не досягли згоди по всім істотним умовам Договору ( ціна в договорі, у відповідності до статті 180 Господарського кодексу України), то такий договір вважається неукладеним, що в силу статті 626 Цивільного кодексу України та статей 173,174 Господарського кодексу України не породжує договірних зобов'язань, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області не підлягає скасуванню з наступних підстав.

23.12.2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 156S11/408д від 23.12.2010 року (а.с. 10-15 том 1).

За умовами Договору № 156S11/408д від 23.12.2010 року позивач зобов'язався здійснити постачання та транспортування коксо-доменної суміші, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого обсягу коксо-доменної суміші та витрати по її транспортуванню.

За результатом виконаних зобов'язань за Договором № 156S11/408д від 23.12.2010 року позивач виставив відповідачу на оплату рахунки - фактури № 9000502250 від 26.04.2013 року на суму 1 185 900,00 грн., № 9000515823 від 30.05.2013 року на суму 336 072,00 грн. (а.с. 20-21 том 1).

Відповідач не розрахувався з позивачем, внаслідок чого має грошове зобов'язання за Договором № 156S11/408д від 23.12.2010 року на вказану суму.

25.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 331/230а (далі - Договір) (а.с. 22-26 том 1).

Згідно з пунктом 1.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати транспортування коксо-доменної суміші, а позивач - сплачувати вартість послуг за транспортування.

Пунктом 5.1. Договору було обумовлено ціну транспортування за 1000 м3 - 2,75 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 8.1. Договору встановлений строк його дії - до 31.12.2011 року, який продовжувався додатковими угодами до договору № 3 від 29.12.2011 року, № 4 від 30.03.2012 року, № 5 від 01.05.2012 року.

Пунктом 1 додаткової угоди № 5 від 01.05.2012 року продовжено строк дії Договору по 01.10.2012 року (а.с. 31 том 1).

Згідно з частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і обов'язки відповідно до договору. Частиною сьомою статті 180 Господарського кодекс України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідач листом № 52-43/7542 від 29.10.2012 року направив на адресу позивача проект додаткової угоди № 6 від 01.10.2012 року до договору № 331/230а (а.с. 93, 94 том 1), який не був узгоджений позивачем, оскільки окрім пропозиції продовжити дію договору містив суттєву зміну ціни транспортування коксо - доменної суміші шляхом її підвищення з 2,75 грн. без ПДВ до 36,06 грн. без ПДВ за транспортування 1000 м 3 та був повернутий відповідачу листом № 03-8787 від 14.12.2012 року (а.с. 33 том 1).

Крім того, позивач листами вих. № 03-8787 від 14.12.2012 року, № 03-8867 від 17.12.2012 року надіслав свій проект додаткової угоди № 6 до договору № 331/230а, в якому запропонував свою ціну транспортування та які відповідачем також були залишені неузгодженими (а.с. 33-34 том 1).

Не зважаючи на неузгодженість між сторонами істотних умов договору, таких як ціна транспортування, за обставин закінчення 01.10.2012 року строку дії договору № 331/230а від 25.01.2011 року, відповідач продовжував транспортувати коксо-доменну суміш та виставляв рахунки за таке транспортування, але вже за іншою ціною, яка не була погоджена сторонами.

Виставлені відповідачем рахунки №№ 3109 від 31.10.2012 року, 3393 від 30.11.2012 року, 3658 від 31.12.2012 року, 222 від 31.01.2013 року, 503 від 28.02.2013 року, 768 від 31.03.2013 року, 1240 від 30.04.2013 року, 1559 від 31.05.2013 року, 1912 від 27.06.2013 року не були сплачені позивачем, оскільки позивач вважає їх недійсними, про що повідомляв відповідача листом вих. № 3212-10159 від 05.06.2013 року (а.с. 37 том 1).

Частиною другою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Умовами договору № 331/230а зміна ціни сторонами в односторонньому порядку не передбачена, а додаткова угода № 6 від 01.10.2012 року до Договору так і не була погоджена сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року у справі № 904/8102/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року, у задоволенні зустрічного позову Відкритому акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання вчиненим правочину-Додаткової угоди № 6 від 01.10.2012 року щодо внесення змін до договору на транспортування коксо-доменної суміші № 331/230а від 25.01.2011 року було відмовлено.

У серпні 2013 року відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу позивача - Публічого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" була направлена заява № 5006 від 10.07.2013 року про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 89 702,86 грн. за договорами № 156S11/408д від 23.12.2010 року, № 331/230а від 25.01.2011 року (а.с. 8-9 том 1). На підставі зазначеної заяви відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з статтями 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи скаржника про продовження дії Договору № 331/230а від 25.01.2011 року за умовами додаткової угоди № 6, і продовження дії Договору відповідно до актів виконаних робіт, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами продовження дії Договору за новою ціною, по якій здійснено відповідачем взаємозалік.

З огляду на викладене, і на вищезазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року по справі № 904/8102/13, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року, неузгодженість сторонами умов надання послуг по транспортуванню коксо-доменної суміші ( ціни Договору) відповідачем позивачу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року.

Підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року по справі № 904/8103/13, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року по справі № 904/8103/13- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.05.2014 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.О.Вечірко