Рішення № 38579621, 05.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6393/14

05.05.14

За позовом Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженої представляти її інтереси у спірних правовідносинах Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»

про стягнення 14554,15 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від прокуратури: не з’явилися

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Полтавська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважена представляти її інтереси у спірних правовідносинах Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 12378,50 грн., пені в сумі 880,75 грн., трьох процентів річних у сумі 428,40 грн. та штрафу у розмірі 866,50 грн. відповідно до договору на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою № 92-С від 17.05.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 92-С від 17.05.2010 на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою, що стало підставою для подання позову про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6393/14, призначено справу до розгляду.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 05.05.2014 не з’явилися, проте через відділ діловодства суду подали заяви про зменшення розміру позовних вимог, в яких вказали, що 22.04.2014 року відповідач погасив основну заборгованість в сумі 12387,50 грн., однак наполягають на стягненні з відповідача 428,40 грн. 3% річних, 880,75 грн. пені та 866,50,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов’язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дані дії не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяви прокурора та позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність основного боргу перед позивачем у зв’язку з його повним погашенням 22.04.2014 та подав заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу до вимог щодо стягнення пені та штрафу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.05.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

17.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (за договором – замовник) та Державною спеціалізованою протифонтанною службою «СВАРЧ» МНС (за договором – виконавець) було укладено договір № 92-С на постійне та обов'язкове обслуговування об’єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою.

Згідно із наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 20.01.2011 № 64 "Про припинення юридичної особи Державна спеціалізована протифонтанна служба "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" МНС" зі змінами, внесеними наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.02.2011 № 135 "Про внесення змін до наказу МНС від 20.01.2011 року № 64" юридичну особу Державна спеціалізована протифонтанна служба "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина" припинено шляхом її приєднання до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління МНС в Полтавській області, визнано АРЗ СП правонаступником майна, прав та обов'язків Державної спеціалізованої протифонтанної служби "Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина".

Додатковою угодою № 12 до договору № 92-С від 17.05.2010 на постійне та обов'язкове обслуговування об’єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою сторони домовилися відповідно до наказу МНС України від 10.02.2011 № 135 «Про внесення змін до наказу МНС від 20.01.2011 № 64 замінити сторону виконавця у договорі «Державна спеціалізована протифонтанна служба «СВАРЧ» МНС» на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління МНС України в Полтавській області.

Відповідно до наказу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління МНС України в Полтавській області Міністерства Надзичайних ситуацій України № 181 від 27.04.2012 перейменовано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління МНС України в Полтавській області на "Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Полтавській області".

Згідно із наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.05.2013 № 240 змінено, зокрема, найменування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 08804689) на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Відповідно до п. 2. Договору його предметом є проведення запобіжно-профілактичної діяльності на об’єктах геологорозвідки: свердловини розвідувального буріння на суші, континентальному шельфі та в межах виключної (морської) економічної зони України, що здійснюється з матою загального вивчення надр, пошуку і розвідки нафтових, газових та родовищ корисних копалин; об’єкти геологічного вивчення надр із застосуванням вибухових матеріалів; об’єкти дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, проходження та ліквідації в установленому порядку розвідувальних гірничих виробок і свердловин; об’єктах нафтогазової промисловості: об’єкти розвідки, буріння та експлуатації нафтових і газових родовищ; технологічні об’єкти підготовки газу і нафти для далекого транспортування; газонафтові промисли та підземні сховища; магістральні газопроводи, конденсатопроводи і споруди на них. Ліквідація надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об’єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості, виконання аварійно-рятувальних робіт при виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; надання додаткових платних послуг на замовлення відповідача, за договором замовника, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 № 881 "Про затвердження переліку додаткових платних послуг, які надаються аварійно-рятувальними службами".

Згідно пункту 3.4.7. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно перераховувати кошти за надані послуги згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3.

В п.п. 4.4-4.7, 4.8 договору № 92-С сторони погодили, що виконання робіт по п.п. 2.1, 2.2, 2.3 підтверджується актами виконаних робіт, затвердженими позивачем та відповідачем; акти виконаних робіт згідно із п.п. 2.1 складаються уповноваженими особами позивача і відповідача, скріплюються печатками та затверджуються керівниками; акти надсилаються відповідачу для підписання рекомендованим листом чи вручаються особисто; відповідач зобов'язаний в 3-денний термін з дня отримання актів виконаних робіт підписати їх, завірити печаткою та надіслати позивачу рекомендованим листом чи вручити працівникам служби під розписку; в разі невиконання відповідачем вимог п.п. 4.7 акти виконаних робіт, оформлені в односторонньому порядку, вважаються укладеними.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 92-С підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконання умов договору № 92-С від 17.05.2010, а саме: за травень 2012р. на суму 1263,54 грн., за липень 2012р. на суму 3943,72 грн., за грудень 2012р. на суму 2435,62 грн., за січень 2013р. на суму 2435,62 грн., за березень 2013р. на суму 2435,62 грн., за вересень 2013р. на суму 1263,54 грн.; приймально-здавальними актами №№: 4202-22 від 05.06.2012 на суму 1150,00 грн., 4402-22 від 10.10.2012 на суму 1150,00 грн.

Зазначені акти підписані обома сторонами та скріплені відбитками печатки.

Пунктом 4.9. Договору № 92-С сторони погодили, що оплата за профілактичне обслуговування об'єктів підприємства позивачем, за договором виконавцем, здійснюється відповідачем шляхом щомісячного перерахування коштів протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

У матеріалах справи наявні витяги із особового рахунку позивача, із яких вбачається здійснення відповідачем платежів за виконані позивачем роботи згідно із договором № 92-С.

Однак, як вказує позивач, останній не оплатив у повному обсязі надані послуги, згідно із зазначеними вище актами здачі-прийняття робіт, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 12378,50 грн.

Згідно п. 6.3 Договору за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за Договором. Тому прокурор заявив про стягнення з відповідача пеню в сумі 880,75 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України прокурор вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, а тому просить стягнути з нього три проценти річних в сумі 428,40 грн. за весь період прострочення з 06.06.2012 по 05.03.2014.

З посиланням на ст. 231 ГК України за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів прокурор заявив про стягнення з відповідача додатково штрафу у розмірі семи відсотків від суми боргу – 866,50 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Позивач належним чином виконав покладені на нього договором зобов'язання по постійному та обов'язковому обслуговуванню об'єктів та окремих територій, що підтверджується підписаними сторонами актами виконання умов договору № 92-С від 17.05.2010 року та приймально-здавальними актами. Зобов’язання припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, на підтвердження чого прокурором, позивачем та відповідачем надані копії банківських виписок та платіжне доручення, які свідчіть про сплату заборгованості відповідачем у повному обсязі 22.04.2014р.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 880,75 грн., штрафних санкцій у розмірі 866,50 грн. та 3% річних у розмірі 428,40 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 договору № 92-С за порушення терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання; сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним договором.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 6.3 Договору обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню в розмірі 237,61 грн. у зв’язку із застосуванням судом позовної давності та наслідків її спливу про застосування яких відповідачем подана відповідна письмова заява.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою програми "Калькулятор:Ліга:Закон" розрахунок 3% річних, доданий до позовної заяви, суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 428,40 грн. є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 866,50 грн. штрафних санкцій згідно із ст. 231 ГК України, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ЦК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема,за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із наведеної норми матеріального права вбачається, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Між сторонами у справі виник спір внаслідок часткової оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за договором № 92-С на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Договір № 92-С складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Зі змісту глави 47 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Отже, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Слід зазначити, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Викладене узгоджується із судовою практикою (постанова Верховного Суду України від 04.02.2014, постанова Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі № 28/5005/3240/2012).

Згідно із ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 866,50 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п. 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 Управління Державну службу України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є територіальним органом Державну службу України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникнення, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру.

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, на який покладено функції держави у сфері захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру, ліквідації їх наслідків.

Прокурором доведено порушення у даній справі інтересів держави, а саме державних інтересів економічного характеру, які полягають у невиконанні відповідачем своїх зобов'язань за даним договором перед Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Позивач – установа, яка заснована на державній формі власності та фінансується з державного бюджету України. Збитки, що спричиняються позивачу є збитками державі.

Витрати по сплаті судовому збору, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в доход державного бюджету, згідно вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (03049, м. Київ, вул. Фучіка, 19, код ЄДРПОУ 32523248) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, буд. 53, код ЄДРПОУ 08804689) пеню в сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. 61 коп., три проценти річних у сумі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 40 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" (03049, м. Київ, вул. Фучіка, 19, код ЄДРПОУ 32523248) в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 1637 (одну тисячу шістсот тридцять сім) грн. 47 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили – видати накази.

5.В решті позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 07.04.2014 року

Суддя О.А. Грєхова