Ухвала суду № 38579274, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/15247/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо залишення без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» (ЄДРПОУ 05761620) на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік і матеріалів до неї, визнано протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо невидачі у встановленому законодавством порядку Публічному акціонерному товариству «Дніпроазот» (ЄДРПОУ 05761620) дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство екології та природних ресурсів України просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (ЄДРПОУ 05761620) зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 18.07.1996 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №237047 (т.3, а.с.2).

Також судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» є водокористувачем та здійснював спеціальне водокористування з використанням води водних об'єктів загальнодержавного значення згідно дозволу на спеціальне водокористування №03060 строком дії з 01.07.2012 по 01.01.2013 рік.

Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» звернулось до Міністерства екології та природних ресурсів України шляхом направлення заяви про видачу дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік від 28.11.2012 року (т.1, а.с. 20). В тому числі, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, разом із заявою позивач подав до відповідача клопотання про узгодження умов та отримання дозволу на спеціальне водокористування та обґрунтування потребу у воді, погодженим Дніпропетровським обласним управлінням водних ресурсів та інші документи, за формою та обсягом, що раніше надавались до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області для отримання дозволу (т.3 а.с.8).

Листом від 07.12.2012 року № 24047/08/10-12 Міністерство екології та природних ресурсів України розглянуло лист Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» від 28.11.2012 року №2187 (вх.№28515/0/10-12 від 03.12.2012 року) щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування та повідомило, що відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом президента України від 13.11.2011 року №452/2011, міністерство не наділено повноваженнями щодо видачі, анулювання, здійснення переоформлення та видачі дублікатів документів дозвільного характеру на спеціальне водокористування. Разом з тим зазначило, що рішенням Кабінету Міністрів України від 19 листопада цього року було схвалено розроблений Мінприроди проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №321", яким зокрема передбачається, що до моменту передачі повноважень від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюватиметься територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України", враховуючи викладене відповідач залишив заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування і матеріали до неї без розгляду (т.3, а.с.17).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Водного Кодексу України №213-95-ВР ви 06.06.1995 р., Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" №2806-IV від 06.09.2005р., Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321.

Згідно зі статтею 48 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV (надалі - Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності") документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, державних адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згідно ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) (надалі - Порядок №321) передбачено, що дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів: загальнодержавного значення - Мінприроди. Дозволи видаються за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, яке повинно бути погоджене з відповідними органами.

Повноваження відповідача щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування, окрім Порядку №312, закріплені також Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів від 13.04.2011 року за №452/2011, яким визначено, що Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів надає документи дозвільного характеру у цій сфері, в тому числі у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель забезпечує нормативне-правове регулювання та надає документи дозвільного характеру.

Таким чином, відповідач згідно із законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини на момент звернення позивача був наділений повноваженнями щодо видачі дозволу.

Щодо посилання відповідача, що до Порядку №312 були внесені зміни 19 листопада 2012 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №1203 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321" відповідно до яких до 17 травня 2013 р. (включно) видача дозволів на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення та погодження дозволів на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів місцевого значення здійснюються територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, то суд зазначає, що відповідні зміни набули чинності 03.01.2013 року та як встановлено в судовому засіданні позивачем отриманий дозвіл №03180 виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області на спеціальне водокористування строком дії з 03.01.2013 року по 03.01.2014 рік.

Доводи відповідача, що листом від 07.12.2012 року №24047/08/10-12 позивачу була надана відповідь на звернення у термін не більше одного місяця відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", також є неспроможними, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою і матеріалами до неї не на підставі Закону України "Про звернення громадян", а на підставі Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та відповідно до Порядку №321 з клопотанням водокористувача на отримання відповідного дозволу.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Порядком №321 не встановлено право відповідача залишати заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування та матеріалів до неї без розгляду, а лише надано право видати дозвіл або відмовити у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу.

Таким чином, з урахуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем вчинені протиправні дії (активна поведінка) щодо залишення без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік і матеріалів до неї, оскільки в даному випадку суб'єкт владних повноважень згідно із законодавчими нормами може прийняти рішення лише щодо видачі або відмови у видачі дозволу, однак відповідач такого рішення не приймав.

В тому числі, суд зазначає, що Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру, аналогічні норми містить Порядок№321.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначає, що згідно із встановленим переліком позивачем було подано всі необхідні документи та погодження з іншими органами для вирішення порушеного у заяві (клопотанні) до відповідача питання щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування, і вказані документи - повністю відповідали встановленим до них вимогам. Тобто, позивачем були виконані всі вимоги законодавства щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, а відтак - відповідач на підставі цих документів повинен був прийняти відповідне рішення.

З урахуванням викладеного, бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо невидачі у встановленому законодавством порядку Публічному акціонерному товариству «Дніпроазот» дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік є протиправною.

Ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, у відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність прийняти рішення, яким визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо залишення без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» на отримання дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік і матеріалів до неї та протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо невидачі у встановленому законодавством порядку Публічному акціонерному товариству «Дніпроазот» дозволу на спеціальне водокористування на 2013 рік, таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко