Вирок № 38577906, 11.12.2013, Вергунський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Луганська)

435/13035/13-к

В И Р О К

іменем України

11 грудня 2013 року місто Луганськ

Жовтневий районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Дідоренко А.Е.,

при секретарі - Болотовій І.В.,

за участю прокурорів Бабенко В.П., Михайлюка А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження № 12012030030008139 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, громадянина України, не одруженого, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст.. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

01.11.2013 року, приблизно о 22.15 год., ОСОБА_1, знаходячись біля кіоску «Шаурма», розташованого по вул.. Буьоного м. Луганська, напроти Восточного ринку, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_2, яка сиділа на сходах біля зазначеного кіоску та розмовляла по мобільному телефону фірми виробника «Donod». Свій другій мобільний телефон фірми виробника «Samsung» модель С 3530, ОСОБА_2 тримала у своїй лівій руці. У цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Так, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, підійшов до потерпілої ОСОБА_2, яка продовжувала розмовляти по телефону, та схватив своєю правою рукою за верхню частину мобільного телефону фірми «Samsung» модель С 3530, якій знаходився у лівій руці потерпілої, після чого почав викручувати кисть її руки, якою вона тримала телефон, завдаючи фізичний біль. Однак потерпіла продовжувала чинити опір та не відпускала мобільний телефон, а у зв'язку з спричиненням їй фізичного болю, почала голосно кричати. Почувши крик потерпілої, ОСОБА_1, з метою пригнічення волі потерпілої до опору, наніс їй один удар внутрішньою стороною кулака правої руки у ліву частину обличчя ОСОБА_2, у область верхньої шелепи. Оскільки потерпіла не припиняла кричати, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що своїми криками потерпіла може привернути увагу сторонніх осіб, виконавши усі дії яки вважав необхідними, не довів свій злочинний намір до кінця та зник з місця вчинення злочину.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши що дійсно 01.11.2013 року, приблизно о 22.15 год. він, знаходячись біля кіоску «Шаурма», розташованого по вул.. Буьоного м. Луганська, напроти Восточного ринку, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_2, яка сиділа на сходах біля зазначеного кіоску та розмовляла по мобільному телефону, а другій мобільний телефон фірми виробника «Samsung» тримала у своїй лівій руці. Він підійшов до потерпілої і хотів познайомитися, але вона його образила, та він схватив своєю правою рукою за верхню частину мобільного телефону фірми «Samsung», якій знаходився у лівій руці потерпілої та почав викручувати кисть її руки, якою вона тримала телефон, після чого вона стала кричати та він наніс їй один удар внутрішньою стороною кулака правої руки у ліву частину обличчя. Оскільки потерпіла не припиняла кричати, він зник з місця вчинення злочину.

У вчиненому він щиро кається, просить суворо його не наказувати, фактичні обставини не оспорює. Також пояснює, що матеріальну шкоду потерпілої він відшкодував у повному обсязі.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують його як особу.

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжкім, дані про особу винного, який не має судимості у силу ст.. 89 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, має інвалідність. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, повне відшкодування шкоди, інвалідність; обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Беручі до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства із застосуванням до обраного відносно нього покарання у вигляді позбавлення волі ст.75 КК України.

Витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ч.3 ст. 349, ч.2 ст.197, ст.ст. 373-376 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, поклавши на нього обов'язки, а самє: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи в строки, встановлені цим органом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області (банк УДКСУ в м. Луганськ, ГУДКСУ в Луганській області, ЕДРПОУ 25574305, МФО 804013, р/к 25574305, по коду 00-10626) витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 342 гривень 30 копійок.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1, обраний у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляції через Жовтневий районний суд м.Луганська протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя