Рішення № 38576710, 06.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/6288/13-ц Провадження № 22-ц/795/797/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кантур А. М. Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Шевченка В.М., Хромець Н.С.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника апелянта ОСОБА_5, представника позивача Трепаченка А.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

В грудні 2013 року КП «Прилукитепловодопостачання» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги в сумі 39341 грн. 84 коп. та судових витрат.

Свої позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ОСОБА_7 отримує комунальні послуги, зокрема послуги з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення в нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності. Відповідачка не оплачує надані їй послуги та станом на 22 серпня 2013 року за нею виникла заборгованість в сумі 39341 грн. 84 коп.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року задоволено позов КП «Прилукитепловодопостачання», стягнуто з ОСОБА_7 39341 грн. 84 коп. заборгованості за комунальні послуги, а також 393 грн. 42 коп. витрат по судовому збору.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, а також просила застосувати позовну давність до вимог КП «Прилуки-тепловодопостачання».

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального законодавства, зокрема невірно визначена підсудність справи. Також апелянт зазначає, що порушено й матеріальне право, зокрема вона не підписувала договір з позивачем на надання послуг теплопостачання, а у вказаному нежитловому приміщенні, в якому ці послуги зі слів позивача надавались та споживались, відсутні навіть труби для його опалення, відповідачка не підписувала також договір про надання послуг з водовідведення. Крім того, апелянт наполягає, що комунальні послуги має сплачувати орендар, на підставі самостійно укладеного договору з організаціями, які надають такі послуги, вказує, що дане приміщення передала в оренду ТОВ «Прифарм» з 2009 року по 2013 року (період, за який позивач просить стягнути заборгованість) і приміщення знаходилось в оренді, що підтверджується договорами від 01 січня 2009 року та від 29 грудня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали господарської справи № 19/59 за 2009 рік та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Прилукитепловодопостачання» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою надані позивачем послуги з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення не оплачуються та в силу п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду Чернігівської області.

Судом встановлено, що за будинком АДРЕСА_1 існує заборгованість з теплопостачання та водовідведення за період з 01.01.2009 року по 22.08.2013 року в сумі 69341 грн. 84 коп. (а.с.5-8). Власником даного будинку є ОСОБА_7 (а.с.67).

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року плата за використовування теплової та електричної енергії, газу та водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартир, наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З копії договору купівлі-продажу від 07 листопада 2006 року вбачається, що ОСОБА_7 купила нежиле приміщення з підвалом загальною площею 688,4 кв.м. (а.с.66).

Також з матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2009 року Господарський суд Чернігівської області виніс рішення про стягнення з ТОВ ФФ «Прифарм» на користь КП «Прилукитепловодопостачання» заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 635 грн. 48 коп. на опалювану площу 4,7 кв.м (враховуючи зменшення позовних вимог).

В рішенні зазначено та не потребує додаткового доказування, що між позивачем та ТОВ ФФ «Прифарм» існує договір про постачання теплової енергії, а в додатку №1 до договору зазначено, що теплова енергія постачається на адресу АДРЕСА_1, опалювальна площа 189,5 кв.м,

З матеріалів справи №19/59 господарського суду Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року продала частину куплених приміщень ВАТ «АКБ «Престиж», що на даний час перейменовано в ВАТ «ЕрстеБанк», загалом банком придбано саме нежилі приміщення опалюваною площею 184,8 кв.м. (а.с.70 справа №19/59 2009 року господарського суду Чернігівської області).

З 01 січня 2009 року іншу частину приміщення площею 92,2 кв.м. ОСОБА_7 передала в оренду ТОВ ФФ «Прифарм» на два роки (а.с.25-26). В подальшому договір оренди житлового приміщення площею 98,5 кв.м. повторно уклався 29 грудня 2011 року, також на два роки до 22 грудня 2014 року (а.с.50-51).

Копією договору про постачання теплової енергії від 16 лютого 2004 року укладеного між КП «Прилукитепловодопостачання» та ТОВ ФФ «Прифарм» та копією додатку до даного договору вбачається, що опалювана площа буд.АДРЕСА_1 складає 189,5 кв.м.

Між ПАТ «ЕрстеБанк» та КП «Прилукитепловодопостачання» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01 березня 2011 року, проте позивачем не вказано та незрозуміло, якою залишається опалювана площа даного приміщення, а в подальшому банк встановив автономне опалення.

Згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши всі надані матеріали справи неможливо встановити, яка саме опалювальна площа залишилась у власності ОСОБА_7, оскільки позивач не надав даних про її розміри, представником позивачем не зазначено по яким тарифам він нараховував оплату послуг, оскільки нежилі приміщення продані ПАТ «ЕрстеБанк», а у власності відповідача залишається частина нежилого приміщення та підвальне приміщення, не надано доказів щодо факту надання послуг саме ОСОБА_7, доводи ж відповідача, що її приміщення не опалюється не спростовані доводами представника позивача.

Тобто, матеріалами даної справи не підтверджено боргу ОСОБА_7, з додержанням вимог ст.60 ЦПК України.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки місцевого суду, а з матеріалів справи вбачається, що наявні підстави для скасування судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п. 2,4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Прилукитепло-водопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: