Постанова № 38576024, 15.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р. Справа № 804/1651/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - Самойленка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМАГ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0005401502 від 26.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 891110,00 грн. (712616,00 грн. - основний платіж, 178494,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 04.09.2013р. за №794/22-1/30325166. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п.п. 135.1 - 135.5 ст. 125, п. 153.8 ст. 153, п.п. 138.1, п.п. 138.4, п.п. 138.10 ст. 138 ПК України у зв'язку із заниженням задекларованих доходів і витрат. Позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, адже відповідачем у акті перевірки не зазначено господарських операцій, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків, кі підтверджують заниження валових витрат підприємства у період, що перевірявся, що виключає обгрунтованиість рішення податкового органу про визначення грошового зобов'язання за наслдками такої перевірки. Позивачем зазначено, що до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомив, до суду від відповідача клопотання, заяви, заперечення прои позову не надходили.

Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та відповідно до положень ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі направлень від 07.08.2013р. за № 147/22-1, за № 148/17-2, за № 149/22-3, від 16.08.2013р. за № 235/22-4, виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, уповноваженими осоабами Державної податкової інспекцієї у Жовтневому районі м.Дніпропетровська згідно із п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу від 06.08.2013р. за № 166 проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.05.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2013р. за №794/22-1/30325166.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення, зокрема;

- п. 135.1, п.135.2, п.135.4, п. 135.5. ст.. 135, п. 153.8 ст. 153, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.10 ст. 138 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 719097,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012р. у сумі 137917,00 грн. за 2 квартал 2012 року у сумі 163845,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 169530,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 247805,00 грн.;

- п.п. 49.2, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України - підприємстов не надало податкову декларацію по податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року, надало несвоєчасно податкову декларацію з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005401502 від 26.09.2013р., яким за порушення положень п.п. 49.2, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 135.1, п.135.2, п.135.4, п. 135.5. ст.. 135, п. 153.8 ст. 153, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.10 ст. 138 ПК України нараховано підприємству податкове зобовязаня з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 712616,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у сумі 178494,00 гривень.

У акті перевірки, в обґрунтування порушень, відповідач посилається на наступні факти, зокрема, в акті наведено рахунки бухгалтерського обліку, на підставі даних яких зроблено висновок про заниження ТОВ "Трансмаг" доходу від операційної діяльності у 2012 році в сумі 131757780 грн. 00 коп., зокрема, рахунок 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг".

Згідно із п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 48.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 ст.135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

- дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) іші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно п.п.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 ПК України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Вимогами п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

На підставі п.138.4 та п.138.5 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються:

- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

- інші операційні витрати.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку на прибуток у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включають:

- зарплату нараховану;

- відрахування на соціальні заходи;

- матеріали придбані (а не передані у виробництво) за першою подією - оприбуткування або передоплата;

- витрати на відрядження та ін.

Валовий доход визначається за формулою:

ВД = ЗД - ПДВ - А,

де ВД - валовий доход; ЗД - загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг; ПДВ - податок на додану вартість; А - акциз.

Валові витрати як сума витрат для визначення прибутку з метою оподаткування розраховують за формулою:

ВВ = ВР + ОП + ОПП,

де ВВ - валові витрати; ВР - вартість придбаних товарів, виробничих запасів, робіт, послуг; ОП - нарахована оплата праці; ОПП - обов'язкові платежі підприємства, пов'язані з оплатою праці.

Платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покуп-них товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У випадку, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для визначення суми оподаткованого прибутку використовується формула:

По = ВД - (ВВ + УМ - ПМ) - АМ,

де По - прибуток з метою оподаткування; УМ - убуток майна; ПМ - приріст майна; АМ - амортизаційні відрахування.

Відповідно до ст.133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств є у тому числі суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Аналізуючи положення даних статей Розділу ІІІ Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Досліджуючи акт перевірки, судом встановлено, що при визначенні витрат, складовою яких є собівартість реалізованих послуг, відповідач не наводить даних рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт, послуг", які є складовими рахунку 79, собівартість реалізованих послуг за цей період складає 6521275 грн. 26 коп. Також при аналізі рахунку 79 відповідачем враховано тільки дохід, проте, мали бути враховані й витрати на придбання відчужених товарів (Дт 79 Кт 943).

Аналізуючи фінансовий результат від операцій продажу основних засобів (кореспонденція рахунків Дт 361- Кт 746 та Дт 977 -Кт 79) ДПІ визначає тільки позитивну різницю від продажу основних засобів, від'ємна різниця не знаходить свого відображення в Акті без зазначення жодної підстави для цього.

Визначаючи факт заниження витрат в частині собівартості реалізованих товарів відповідач зазначає суму 122117478 грн. 00 коп. (Додаток 12 до Акту перевірки, Дт 902 Кт 791, рахунок 902), тоді як дані ТОВ "Трансмаг" за цим рахунком складають суму 122003402,50 гривень.

Не наведено в Акті жодного мотиву щодо невизнання витрат в частині перерахунку курсової різниці (від'ємне значення) в розмірі 34453 грн. 46 коп. (Дт 945 Кт 79), тоді як у Додатку 11 до Акту перевірки було відображено отриманий дохід від курсової різниці у повному обсязі. (Дт 362 Кт 714). Витрати підприємства в частині нарахованих процентів за кредитами в розмірі 202150 грн. 60 коп. (Дт 951 Кт 79) також не було зазначено у Акті перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» було надано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Звіт про фінансові результати за 2012 рік, відповідно до якого загальний обсяг валових витрат задекларовано у розмірі 135350294,30 гривень.

Звіт про фінансові результати (НП(С)БО 1) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства та сукупний дохід.

Звіт про фінансові результати (форма № 2) відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період (квартал або рік). Звіт розкриває структуру доходів та витрат підприємства за звітний період, визначає загальну суму операційного прибутку, доходи (витрати) за іншими видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого підприємством протягом звітного періоду.

Серед основних статей звіту про фінансові результати - Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", який визначають рахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, знижок та інших вирахувань.

За статтею "Собівартість реалізованої продукції ( товарів,робіт, послуг)п відображають виробничу собівартість реалізованої продукції або собівартість реалізованих товарів. Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції та її собівартістю.

За статтею "Інші операційні доходи" відображають суми інших доходів від операційної діяльності крім доходу від реалізації продукції, зокрема дохід від операційної оренди активів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відшкодування раніше списаних активів тощо.

У статті "Інші операційні витрати" показують собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначають як алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

За статтею "Дохід від участі в капіталі" передбачено відображення доходу (збитку), отриманого від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" наводять дивіденди, проценти та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

За статтею "Фінансові витрати" відображують процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Стаття "Інші доходи" призначена для відображення доходу від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів та інших доходів, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

За статтею "Інші витрати" відображають собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів, інші витрати, які виникають у процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Прибуток (збиток) від основної діяльності, фінансові та інші доходи і витрати визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток від звичайної діяльності обчислюють як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків із прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

У статті "Надзвичайні доходи (витрати)" показують невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо) та прибутки або збитки від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

Чистий прибуток (збиток) є основним підсумком розділу І Звіту про фінансові результати. Його розраховують як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку (збитку) та податків із надзвичайного прибутку.

Розділ II Звіту розкриває структуру операційних витрат, розділ III - містить розрахунок показників прибутковості акцій.

Тобто, на момент проведення перевірки у податкового органу були документальні дані щодо загального обсягу валових витрат задекларованих позивачем у 2012 році.

При проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст.85 ПК України).

Податковим кодексом чітко визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно зі ст.83 ПК України для посадових осіб органів ДПС під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган під час проведення перевірки користувався регістрами бухгалтерського обліку, проте, судом встановлено, що відповідачем не було враховано під час проведення перевірки Звіт про фінансові результати за 2012 рік, відповідно до якого загальний обсяг валових витрат задекларовано позивачем у розмірі 135350294,30 гривень, що вплинуло на невірне визначення відповідачем обсягу об'єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у 2012 році.

Таким чином, об'єкта оподаткування складає 134642688 грн. 00 коп., в т.ч. 1 кв. 2012 р. - 26051860 грн. 00 коп., 2 кв. 2012 р. - 29984904 грн. 00 коп., З кв. 2012 р. - 26483407 грн. 00 коп., 4 кв. 2012 р. - 52122517 грн. 00 коп.

У зв'язку з цим об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств мав бути визначений податковим органомв розмірі 1853673 грн. 00 коп. (132789015 грн. 00 коп. (арк. 5 Акту) - 134642688 грн. 00 коп.), що виключає правомірність збільшення відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 891110 грн. 00 коп. (712616 грн. - основний платіж, 178494 коп. - штрафна (фінансова) санкція).

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у процесі судового розягляду справи не надано даказів на підтвердження обгрнтованості висновків акту перевірки від 04.09.2013р. за №794/22-1/30325166 щодо порушень підприємством положень п.п. 135.1 - 135.5 ст. 125, п. 153.8 ст. 153, п.п. 138.1, п.п. 138.4, п.п. 138.10 ст. 138 ПК України у зв'язку із заниженням задекларованих доходів і витрат.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку валові доходи та витрати за 2012 рік.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із податок на прибуток у 2012 році.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем положень п.п. 49.2, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 135.1, п.135.2, п.135.4, п. 135.5. ст.. 135, п. 153.8 ст. 153, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.10 ст. 138 ПК України не відповідає встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005401502 від 26.09.2013р. прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005401502 від 26.09.2013р. - скасуванню.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» підлягають документально підтверджені сплачені судові витрати у розмірі 487, 20 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового-повідомлення рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0005401502 від 26.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 891110,00 грн. (712616,00 грн. - основний платіж, 178494,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГ» (код ЄДРПОУ 30325166) судові витрати у розмірі 487, 20 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2014 року.

Суддя О.С. Луніна