Постанова № 38575986, 30.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд,

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 квітня 2014 р. №820/5756/14

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю: представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Діакон" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000812201 від 20.03.2014р. на загальну суму 48318,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Вважає, що у зв’язку із наведеним, винесенні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій податкового органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.02.2014р. фахівцями відповідача, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, відповідно до наказу №139 від 27.01.2014р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Діакон" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Афінас-11" код ЄДРПОУ 37363847, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. (а.с.9-20) "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Діакон", код ЄДРПОУ 36985724 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Афінас-11" код ЄДРПОУ 37363847, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року " (далі за текстом – акт №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р.)

Згідно висновків акту перевірки №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем положень податкового законодавства:

1) ст.187 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов’язання на загальну суму 11297,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у сумі 3223,00 грн., за липень 2011 року у сумі 3684,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 2705,00 грн., за січень 2012 року у сумі 1685,00 грн.;

2) п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 58847,00 грн.;

3)п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, внаслідок формування сум податкового кредиту від здійснення діяльності з ТОВ "Афінас-11" (код 37363847) занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 48317,00 грн.

Підставою для таких висновків відповідача (стор.5 акту) став Акт ДПІ у Київському районі м.Харкова №455/233/37363847 від 14.09.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ "Афінас-11", код ЄДРПОУ 37363847 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Спарта 10", код ЄДРПОУ 37365247, за період 01.06.2011 року по 30.06.2011 року".

Інших обставин здійснення господарської діяльності та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, відповідачем в акті перевірки №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. не вказано.

На підставі висновків акту перевірки №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000812201 від 20.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 48318,00 грн., в тому числі за основним платежем – 48317,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1,00 грн.

Суд зазначає, що контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено помилку, а саме переплутані суми платежів за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо встановлених податковим органом порушень ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду, вбачається наступне.

Між позивачем та ТОВ "Афінас-11" 02.06.2011 р. було укладено договір постачання №01/06-11 відповідно до якого постачальник - ТОВ " Афінас-11", зобов’язується поставити і передати у власність покупцю - ТОВ "Діакон", предмети, матеріали для проведення господарських робіт, відповідно до Специфікації (Додаток №1), а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов договору №01/06-11 від 02.06.2011р. позивачем надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, довіреності на транспортування ТМЦ, товарно-транспортні накладні та виписки з особового рахунку позивача (а.с.21-89,98-107).

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, та про необґрунтованість висновків Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

В акті перевірки №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. відповідач посилається на висновок іншого акту Акт ДПІ у Київському районі м.Харкова №455/233/37363847 від 14.09.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ "Афінас-11", код ЄДРПОУ 37363847 з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Спарта 10", код ЄДРПОУ 37365247, за період 01.06.2011 року по 30.06.2011 року". Інших обставин господарської діяльності та мотивів на підставі яких відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом у акті перевірки позивача не зазначено.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов’язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об’єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Як слідує з акту перевірки №427/20-30-22-01/36985724 від 12.02.2014р., контролюючий орган посилається на відсутність документів, які б підтверджували факт транспортування ТМЦ від ТОВ "Афінас-11" до позивача. Однак суд зазначає, що вказані посилання відповідача були спростовані у судовому засіданні, а тому вони є необґрунтованими.

Усі інші первинні документи як позивача, так і його контрагента щодо здійснення господарських операцій відповідачем досліджувались, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у червні 2011 року.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб’єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

При вирішенні даного спору, суд враховує судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Афінас-11" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Діакон" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000812201 від 20.03.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Діакон" (код ЄДРПОУ 36985724, адреса місцезнаходження:61045, м.Харків, пров.Кузнецький, 1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 183,00 грн. (сто вісімдесят три гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08.05.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.