Рішення № 38575513, 06.05.2014, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/1273/14-ц

2/247/356/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Торезький міський суд Донецької області в складі :

головуючого-судді Гнатюка О.М.

при секретарі Зайцевій Я.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що наказом за № 13/к від 4 лютого 2008 року він був прийнятий на роботу в ш/у «Лутугіно» ДП «Торезантрацит» в якості гірничого майстра на підземні роботи. Під час роботи на підприємстві відповідача неодноразово переводився на різні посади, наказом за № 17/к від 27 січня 2014 року звільнений за станом здоров'я на підстав ст.38 КЗпП України. До цього він також працював на підприємствах вугільної промисловості ДП «Торезантрацит» більше 21 рік. Але він звільнився з власним бажанням з підприємства через важкий стан здоров'я. Оскільки внаслідок погіршення стану здоров'я він став все частіше проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу професійного захворювання. В листопаді 2013 року був направлений в ОКБПЗ м. Донецька для обстеження, встановлене професійне захворювання, встановлено вперше. 20 січня2014 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за № 3, позивач був направлений на МСЕК. Згідно з висновком МСЕК від 28 січня 2014 року при первинному огляді йому була визначена втрата працездатності в розмірі 30% безстроково. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я він постійно перебував і продовжує перебувати на амбулаторному лікуванні, періодично на стаціонарному, йому було рекомендовано: медикаментозне та санаторно-курортне лікування, протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, газами, несприятливими метеоумовами, протипоказана фізична праця. Через отримане профзахворювання його життя повністю змінилося, він постійно відчуває фізичні та моральні страждання, у нього все частіше проявляються ознаки набутих захворювань, що і змусило звільнитися з підприємства відповідача, у зв'язку з чим ним втрачені моральні і життєві зв'язки. Тому має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки протягом більше 21 року працював на підприємствах вугільної промисловості, з важкими підземними умовами праці, з підвищеною концентрацією породно-вугільного пилу, з несприятливим мікрокліматом, з різкими перепадами температури і протягами, з підвищеною вологістю повітря. Моральну шкоду оцінює в сумі 10 000грн. Просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позивач у судове засідання підтримав позовні вимоги повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Пояснив, що через отримане професійне захворювання він тривалий час проходив лікування: з серпня 2013 року по січень 2014 року. У зв'язку із професійним захворюванням він не може працювати в підземних умовах, в контакті з пилом, газами, несприятливими метеоумовами, протипоказана фізична праця. Це змінило його життя, побут. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає, просив справу розглянути у його відсутність, при винесення рішення по справі врахувати надані письмові заперечення (а.с.33-36).

В письмових запереченнях представник відповідача вказав, що заявлені позовні вимоги не визнають через те, що позивач з 21 року праці на підприємствах вугільної промисловості 15 років працював на підприємствах, що не входили до складу ДП «Торезантрацит» ( шахта «Червона зірка», ТОВ «Вуглесервіс») . Шкода не підтверджується документами про тривалий характер захворювання, знаходженні на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з трудовою книжкою (а.с. 3-6)позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем під землею, в тому числі:

З 30 червня 1986 року по 7 серпня 1989 року електрослюсарем підземним на шахті «Червона зірка» ВО «Торезантрацит»,

З 7 серпня 1989 року по 17 жовтня 1989 року підземним учнем гірноробочого шахти «Червона зірка» ВО «Торезантрацит»,

З 17 жовтня 1989 року по 1 травня 1994 року гірноробочим очисного забою шахти «Червона зірка» ВО «Торезантрацит»,

З 1 травня 1994 року по 24 січня 1995 року підземним помічником начальника видобувної дільниці шахти «Червона зірка» ВО «Торезантрацит», 1 січня 1995 року шахта «Червона зірка» ВО «Торезантрацит» перейменована на шахтоуправління «Донецьке» ВО «Торезантрацит»,

З 24 січня 1995 року по 17 травня 1995 року підземним заступником начальника видобувної дільниці шахтоуправління «Донецьке» ВО «Торезантрацит»,

З 17 травня 1995 року по 30 травня 1996 року підземним помічником начальника видобувної дільниці шахтоуправління «Донецьке» ВО «Торезантрацит»,

З 30 травня 1996 року по 30 серпня 1997 року підземним начальником видобувної дільниці, 1 серпня 1997 року шахтоуправління «Донецька» ВО «Торезантрацит» перейменоване на шахтоуправління «Донецька» ВО «Сніжнеантрацит»,

З 30 серпня 1997 року по 12 лютого 1998 року підземним начальником видобувної дільниці шахтоуправління «Донецька» ВО «Сніжнеантрацит»,

З 12 лютого 1998 року по 14 червня 1998 року підземним заступником начальника видобувної дільниці шахтоуправління «Донецька» ВО «Сніжнеантрацит», 23 лютого 1998 року шахтоуправління «Донецька» ВО «Сніжнеантрацит»,

З 1 лютого 1999 року по 20 лютого 1999 року гірничим майстром ДВАТ «шахти ім.. Л.І. Лутугіна» ДХК «Торезантрацит»,

З 20 лютого 1999 року по 14 листопада 1999 року в.о. помічника начальника дільниці ДВАТ «шахти ім. Л.І. Лутугіна» ДХК «Торезантрацит»,

З 4 лютого 2005 року по 18 липня 2005 року підземним гірноробочим очисного забою на шахті «Терра» ТОВ «Вуглересурс»,

З 18 липня 2005 року по 22 січня 2008 року підземним гірничим майстром очисного забою на шахті «Терра» ТОВ «Вуглересурс»,

З 4 лютого 2008 року по 1 вересня 2008 року гірничим майстром ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 1 вересня 2008 року по 31 грудня 2010 року заступником начальника дільниці ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 31 грудня 2010 року по 1 лютого 2011 року помічником начальника дільниці ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 1 лютого 2011 року по 2 березня 2011 року гірничим майстром ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 2 березня 2011 року по 31 жовтня 2011 року заступником начальника дільниці ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 31 жовтня 2011 року по 12 березня 2013 року помічником начальника дільниці ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит»,

З 12 березня 2013 року по 27 січня 2014 року гірничим майстром ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит».

Згідно з довідкою до акту огляду у МСЕК від 28 січня 2014 року ОСОБА_1 вперше встановлена третя група інвалідності по професійному захворюванню строком до 1 лютого 2016 року; у висновку про умови та характер праці вказано: протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, газами, несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця, рекомендовано «Д» нагляд по місту проживання (а.с.7).

Згідно з довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомогти від 28 січня 2014 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності, вказана ступінь втрати професійної працездатності - 30% з 28 січня 2014 року до 1 лютого 2016 року; вказана потреба у додаткових видах допомоги: медикаментозне, санаторно-курортне лікування (а.с.8).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії КЛПУ "ОКЛП" від 10 січня 2014 року ОСОБА_1 встановлений основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг, легенева недостатність першого-другого ступеня, захворювання професійне встановлено вперше. Протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з пилом, газами, несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця (а.с.9).

20 січня 2014 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 3 по формі П-4, в якому вказано, що проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг, легенева недостатність першого-другого ступеня, захворювання професійне встановлено вперше. Професійне захворювання виникло в зв'язку з недосконалістю технологічних процесів виїмки та транспортування гірської маси, низької ефективності пилеподавлення. Причина виникнення професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію (до 10%): середній 60-80 мг/м-3, максимальний - 40-120 мг/м-3, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація): підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони: +18+20 С; рівень вологості та рухомості повітря: 80-85%, 1,2 - 2,5 м/с, рівень шуму: до 80-85 дБА; рівень загальної та локальної вібрації: 114-115 дБ; рівень фізичного перевантаження: важкість праці 3 клас 1-2 ступінь. Вказані заходи, які необхідно здійснити директору шахти з метою ліквідації та запобігання професійним захворюванням (а.с.10).

Згідно з виписками з історій хвороб (а.с.11-20) ОСОБА_1 він знаходився на лікуванні:

з 23 серпня 2013 року по 16 вересня 2013 року ДТС Амбулаторії №2 КЗ ЦПМСД м. Тореза з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень,

з 16 вересня 2013 року по 1 жовтня 2013 року в пульмонологічному відділені КЛПУ ДОКТМО з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії, загострення,

з 31 жовтня 2013 року по 14 листопада 2013 року в КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг, легенева недостатність першого-другого ступеня, захворювання професійне вперше. Протипоказана робота у підземних умовах, у контакті з пилом, газами, несприятливих метеоумовах, тяжка фізична праця, підлягає скеруванню на МСЕК; рекомендовано спостереження терапевта;

з 27 грудня 2013 року по 2 січня 2014 року знаходився на лікуванні у ДТС Амбулаторії №2 КЗ ЦПМСД м. Тореза з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології в активній стадії, дифузний пневмосклероз, емфізема легенів. Після лікування стан хворого не поліпшився;

Відповідно до ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.1992 року охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.13 цього закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч.3 ст.153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин механізмів, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Статтею 158 КЗпП України передбачено, що власник зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, засобів механізації та автоматизації виробництв, позитивного досвіду з охорони праці.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або без діями інших осіб.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, до складу якого входить як ВО «шахтоуправління імені Л.І. Лутугіна» ДП «Торезантрацит». За період роботи у шкідливих і небезпечних умовах праці у позивача виникло професійне захворювання. В результаті огляду на МСЕК йому вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30% з 28 січня 2014 року до 1 лютого 2016 року у зв'язку з професійним захворюванням; рекомендовано медикаментозне, санаторно-курортне лікування.

В результаті професійного захворювання позивач відчуває задишку при звичайному фізичному навантаженні, через що страждає, у нього порушені нормальні життєві зв'язки, він не може продовжити активне життя (виконання домашньої фізичної роботи, активний спосіб відпочинку), у зв'язку з цим порушена його психіка, він страждає, переживає. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля, порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, що узгоджуються між собою, суд дійшов висновку, що порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, через що він отримав професійне захворювання. У зв'язку з чим позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичних стражданнях, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я й необхідністю постійного лікування, у зв'язку з встановленням йому 30% втрати професійної працездатності, це викликає у нього почуття неповноцінності, спричиняє йому страждання; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, неможливість працювати, виконувати домашню роботу; у моральних стражданнях у зв'язку неможливістю продовження реалізації своїх звичок та захоплювань. Для організації свого життя й життя своєї родини позивачу доводиться докладати додаткові зусилля. Тому суд вважає, що у позивача є право вимагати відшкодування моральної шкоди, що порушення законних прав позивача призвело його до моральних страждань, його вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на матеріальному законі і знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, що встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів. З огляду на викладене, суд вважає, що підтвердження факту моральних страждань медичним висновком не є обов'язковим.

Судом встановлено, що право позивача на відшкодування шкоди виникло з дня встановлення вперше стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 30% - висновком МСЕК від 28 січня 2014 року, у термін, коли набрав чинності ЗУ №717-У від 23.02.2007р., яким виключені статті ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності", що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди, передбачали відшкодування моральної шкоди ВВД ФСС.

Конституційний Суд зазначив, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця). Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з порушенням ЗУ "Про охорону праці" і не застосуванням роботодавцем заходів захисту робітників. За таких обставин необхідно застосувати ст.237-1 КЗпП України, ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, які передбачають відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, підстави відповідальності за завдану шкоду та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Тому ДП "Торезантрацит" є належним відповідачем по даній справі, з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного професійним захворюванням. Представник відповідача вказав, що вимоги не визнає, але обґрунтував свої заперечення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати конкретні обставини по справі: тривалість хвороби позивача у зв'язку з професійним захворюванням, перенесені при цьому ним біль та страждання; тяжкість діагнозу захворювань; встановлення йому МСЕК уперше 30% втрати професійної працездатності безстроково; обмеження у праці та необхідність подальшого лікування. Позивач не має можливості повноцінно займатися фізичною працею. Необхідно врахувати, що позивачу приходиться докладати значних зусиль по організації свого життя та сім'ї, що його моральні страждання носять тривалий характер. Ті зміни, які наступили у його здоров'ї, житті є значними. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу порушила особисті права позивача на життя, на охорону здоров'я, тощо. Необхідно врахувати, що перед встановленням професійного захворювання позивач працював саме у відповідача, що у період роботи у відповідача виникло та встановлено професійне захворювання, що відповідачем складений акт форми П-4, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло в зв'язку з недосконалістю технологічних процесів виїмки та транспортування гірської маси, низької ефективності пилеподавлення на підприємстві відповідача, що саме у відповідача виявлені виробничі фактори, що призвели до захворювання позивача; вказані заходи, які необхідно здійснити відповідачу з метою ліквідації та запобігання професійним захворюванням.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 9000грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ДП "Торезантрацит" підлягають стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 243 грн.60 коп.

В іншій частини позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 Конституції України, ст.ст.1, 13 ЗУ "Про охорону праці", ст.ст.1,153,237-1 КЗпП України, ЗУ №717-У від 23.02.2007р., ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст.3,10,11,15,60,79,81,88, 154,197,209,212,214,215,223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання частково задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди - 9000 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" у дохід держави судовий збір у сумі 243 грн.60 коп.

В інший частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий-суддя О.М. Гнатюк