Постанова № 38574051, 05.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа№ 910/14461/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, договір № 14/03/14 від 14.03.2014;

від відповідача: Лисенко В.А. - представник, дов. № 278D/2013 від 23.05.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014

у справі № 910/14461/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення 200 721,68 грн.

На підставі ст.ст. 77, 79, 99 ГПК України у судовому засіданні 17.03.2014 було оголошено перерву до 24.03.2014; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 призначено у справі № 910/14461/13 додаткову судову автотехнічну експертизу, апеляційне провадження у справі № 910/14461/13 зупинено до одержання результату додаткової судової автотехнічної експертизи, а ухвалою від 10.04.2014 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/14461/13; розгляд справи призначено на 23.04.2014; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 розгляд апеляційної скарги у справі №910/14461/13 відкладено на 05.05.2014, строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/14461/13 у задоволенні позову відмовлено повністю; підлягає стягненню з позивача на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві 978 грн. 88 коп. вартості проведеної автотехнічної експертизи № 382/ат від 29.11.2013.

Рішення мотивоване тим, що причиною ДТП 14.02.2013 із застрахованим автомобілем стала його експлуатація водієм ОСОБА_5 всупереч встановленим заводом виробника правилам технічної експлуатації для даного виду транспортного засобу, отже відповідач правомірно на підставі п.п.3.1.4 п. 3.1 договору страхування відмовив позивачу у визнанні даного ДТП страховим випадком та виплаті страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/14461/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що суд не врахував, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/215/001815 від 07.02.2013 до страхових ризиків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу; щодо п. 3.1.4 договору, який був підставою для відмови, то посилання на даний пункт є неправомірним, оскільки ТЗ КАМАЗ-65201, що є об'єктом страхування, не здійснював руху, а лише просунув автомобіль вперед на 1-2 метри при повністю піднятій платформі, що відповідає картці-пам'ятці водію про особливості експлуатації автомобіля «КамАЗ-65201» та Правилам експлуатації автомобіля «КамАЗ-65201».

Скаржник вважає пошкодження транспортного засобу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 страховим випадком.

Як стверджує скаржник, мав місце факт порушення водієм Правил дорожнього руху, як встановлено постановою Сихівського районного суду м. Львова, а не порушення правил технічної експлуатації, на що посилається відповідач.

17.03.2014 скаржником подано клопотання від 14.03.2014 про призначення додаткової автотехнічної експертизи у справі № 910/14461/13, на вирішення якої поставити питання, зазначене у цьому клопотанні та проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами процесуального законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення клопотання позивача про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

07.04.2014 до Київського апеляційного господарського суду надійшла справа №910/14461/13 та лист № 1575 від 03.04.2014 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні дані про кут площадки вивантаження вантажу, про стан автомобіля, в тому числі про стан рами (пошкодження, розриви, мікротріщини, тощо), про тиск повітря в шинах даного автомобіля на момент ДТП, про кут підйому кузова даного автомобіля; враховуючи те, що даний автомобіль у відремонтованому стані, встановити необхідні вихідні дані неможливо; також у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз відсутні фахівці, необхідні для вирішення частини питань, поставлених судом, у зв'язку з чим матеріали даної справи повертаються без виконання.

05.05.2014 скаржником повторно подано клопотання про призначення додаткової автотехнічної експертизи у справі № 910/14461/13 у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУ МВС України у Львівській області, на вирішення якої поставити наступне питання: чи відповідали дії ОСОБА_5 - водія автомобіля "Камаз-65201" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 які були здійснені ним під час розвантаження 14 лютого 2013 року, вимогам правил технічної експлуатації даного автомобіля, визначених відповідно до нормативної документації заводу-виробника, враховуючи особливості покриття місця події та конструктивні особливості автомобіля "Камаз-65201"?

Розглянувши повторне клопотання скаржника про призначення додаткової автотехнічної експертизи у справі № 910/14461/13, враховуючи призначення ухвалою апеляційного господарського суду від 24.03.2014 додаткової судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, про що клопотався скаржник у клопотанні від 17.03.2014; у листі Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.04.2014 за № 1575 вказано про те, що даний автомобіль у відремонтованому стані, у зв'язку з чим встановити необхідні вихідні дані неможливо; те, що усунути таку обставину, як повернення автомобіля у стан, який мав місце безпосередньо після його перекидання 14.02.2013, є неможливим; крім того, хоча у вищезгаданому листі експертної установи від 03.04.2014 було вказано про відсутність фахівців, необхідних для вирішення частини питань, поставлених судом, однак, скаржник до клопотання про те, щоб доручити проведення додаткової судової експертизи іншій експертній установі, не надав доказів наявності у останньої фахівців, необхідних для вирішення питань, які повинні бути поставлені для вирішення експертом, у тому числі враховуючи стан транспортного засобу; те, що згідно із ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, відповідно до норм процесуального права та матеріалів справи, для задоволення клопотання скаржника від 05.05.2014 про повторне призначення додаткової судової автотехнічної експертизи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 200 721,68 грн. страхового відшкодування, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу, 4 014,43 грн. витрат на оплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.02.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/215/001815, транспортний засіб «КАМАЗ 65201» реєстрацій номер НОМЕР_1, 2007р. випуску.

Згідно із п. 1.13. договору № 3014/215/001815 строк дії цього договору: з 08.02.2013 по 07.02.2014.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

У довідці ДАІ МВС, виданій ОСОБА_5, вказано, що 14.02.2013 о 10 год. 00 хв. у м. Львові на вул. Грунтова 1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки "КАМАЗ-65201", номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження: перекривлення кузовної рами, витік гідравлічного масла.

Як вбачається із постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11.03.2013 у справі № 464/1906/13-п, ОСОБА_5 14 лютого 2013 року о 10.00 у м. Львові по вул. Грунтова, 1 на території ТзОВ «Львівський Бетон», керуючи транспортним засобом марки КАМАЗ д.н.з НОМЕР_1, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, а також не врахував особливостей вантажу, що перевозиться та стан транспортного засобу, внаслідок чого відбулося перехилення транспортного засобу на бік та пошкодження, чим порушив вимоги п.п.10.1, 12.1 ПДР України; на підставі ст. 124 КУпАП ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення і накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до висновку № 66 експертного автотоварознавчого дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Експертиза», складеного 25.03.2013, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля КамАЗ - 65201, вантажний самоскид, дизельний з робочим об'ємом 11760 см. куб., 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у ДТП 14.02.2013, з врахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду 18.03.2013, в цінах станом на час проведення дослідження з ПДВ, становить 200 721,68 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 85/96-ВР здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

15.02.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою № 0174 про сплату страхового відшкодування згідно із договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3014/215/001815 від 07.02.2013.

15.02.2013 водій ОСОБА_5 у письмовому поясненні описав, що при розвантаженні вантажу, коли кузов був припіднятий, побачив, що позаду немає місця для піску і почав від'їжджати вперед, в той момент автомобіль потягнуло в ліву сторону, проїхав приблизно до одного метра від моменту розвантаження до перекидання.

У відповідь на заяву позивача, відповідач 12.03.2013 листом №456/09-203 відмовив у здійсненні страхової виплати за заявленим випадком, посилаючись на те, що, як свідчать фото з огляду ТЗ на місці випадку, в момент перекидання кузов автомобіля майже повністю був наповнений вантажем/піском, оскільки більша половина піску залишилась в кузові не вивантаженою після його перекидання на бік, тобто в даному випадку рух автомобіля проводився з самого початку розвантаження; разом з тим, згідно з технічною документацією (п. 27 розд. 8.3. «Руководство по эксплуатации автомобиля КАМАЗ - 5360,53605,5460,6460,6520,65201, ОАО «КАМАЗ» 6520-3902005РЭ, Набережные Челны. 2006г.»), виданої заводом-виробником, забороняється рух з піднятою платформою, як виняток, при необхідності допускається рух вперед на 1-2 м для забезпечення повного розвантаження платформи, тобто для того, щоб забезпечити зсув часток вантажу, які залишились на платформі після розвантаження основної його маси; аналогічні положення містяться в Памятці водію по особливостях експлуатації КАМАЗ - 6520, а саме: не допускається одночасний рух самоскида (ні вперед ні назад) та підіймання платформи, а транспортний засіб дозволяється просунути вперед на 1 - 2 м лише для завершення розвантаження; відповідно до п. 3.1.4 договору страхування, враховуючи очевидність порушення правил/інструкції технічної експлуатації ТЗ, що й стало наслідком заявленого випадку, останній не може бути визнаним страховим, а завданий збиток не підлягає страховому відшкодуванню.

Згідно із п. 3.1.4. договору № 3014/215/001815 не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення Страхувальником, його представником, водієм, особою, допущеною до керування ТЗ - використання ТЗ не за цільовим призначенням, в технічному стані, що не відповідає вимогам Правил дорожнього руху та/або з порушенням правил технічної експлуатації ТЗ, визначених відповідно до нормативної документації заводу-виробника.

Відповідно до ст. 991 ЦК України, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування можуть бути передбачені даною статтею випадки, а також інші випадки, встановлені законом або передбачені договором страхування.

Слід зазначити, що первинним у взаємовідносинах сторін є договір страхування (Лист Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011).

Відповідно до висновку експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в місті Києві №382/ат від 29.11.2013, проведеної відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2013, з технічної точки зору перекидання автомобіля «КамАЗ-65201» д.р.н. ВС 0797 ВІ відбулось внаслідок дії сили тяжіння, яка виникла при русі з піднятою завантаженою платформою та вийшла за ліву габаритну точку автомобіля; дії водія ОСОБА_5 під час розвантаження автомобіля «КамАЗ-65201» д.р.н. ВС 0791 ВІ 14.02.2013, з технічної точки зору, не відповідали вимогам правил технічної експлуатації вказаного транспортного засобу («Требования при експлуатации автомобиля-самосвала КАМАЗ-65201», «Краткая памятка водителю по особенностям эксплуатации автомобилей «КамАЗ-6520»» та «Руководство по эксплуатации (автомобили КАМАЗ-5360, 53605, 5460, 6460, 6520, 65201)» - які надано експерту для дослідження, по причинах, вказаних в дослідницькій частині даного висновку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, беручи до уваги правила та умови технічної експлуатації застрахованого автомобіля і висновки, до яких прийшов експерт Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в місті Києві при проведенні судової технічної експертизи, в свою чергу лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та доводи позивача не спростовані належним способом доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження позивача не відповідають матеріалам справи, оскільки, як зазначено у висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в місті Києві №382/ат від 29.11.2013, дії водія ОСОБА_5, з технічної точки зору не відповідали вимогам правил технічної експлуатації транспортного засобу, тому збитки, спричинені страхувальнику, не підлягають страховому відшкодуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/14461/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 без задоволення.

2. Справу № 910/14461/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха