Постанова № 38573933, 23.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 804/4253/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Покровського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Покровського управління юстиції Дніпропетровської області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37240757 від 29.03.2013 року за постановою УПФУ в Покровському районі №ДН 149 від 15.02.2005 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 170 грн.;

- Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37240681 від 29.03.2013 року за постановою УПФУ в Покровському районі №ДН 152 від 17.03.2005 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн.;

- Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37240590 від 29.03.2013 року за постановою УПФУ в Покровському районі №ДН 169 від 17.04.2006 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з пропуском встановленого законодавством строку, а отже є всі підстави для їх скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Надав заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем винесено наступні постанови про відкриття виконавчого провадження:

- від 29.03.2013 р. ВП №37240757 з виконання постанови про адміністративне правопорушення, виданого УПФУ в Покровському районі №ДН 149 від 15.02.2005 р. про стягнення штрафу у розмірі 170,00 грн.;

- від 29.03.2013 р. ВП №37240681 з виконання постанови про адміністративне правопорушення, виданого УПФУ в Покровському районі №ДН 152 від 17.03.2013 р. про стягнення штрафу у розмірі 255,00 грн.;

- від 29.03.2013 р. ВП №37240590 з виконання постанови про адміністративне правопорушення, виданого УПФУ в Покровському районі №ДН 169 від 17.04.2006 р. про стягнення штрафу у розмірі 136,00 грн.

З наведеного вбачається, що з моменту прийняття постанов про адміністративні правопорушення до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження пройшло більше 6 років, що і є, на думку позивача, підставою для їх скасування.

Суд не погоджується з даними доводами позивача з огляду на наступне.

Статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції на момент виникнення спірних відносин) передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно положень ст. 298 - 300 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення (ст. 307 Кодексу).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом (ст. 308 Кодексу).

Згідно п. 13 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (у відповідній редакції) у разі порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування винні особи притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (який був чинний на момент виникнення спірних відносин).

Частиною 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до ст. 244-2 вказаного Кодексу органи Пенсійного фонду України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від реєстрації в органах Пенсійного фонду України та порушенням порядку обчислення і сплати внесків на пенсійне страхування (стаття 165-1 Кодексу).

Від імені Пенсійного фонду України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники, начальники республіканського (Автономна Республіка Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь і їх заступники, а також начальники районних, міських, районних у містах відділів цього фонду.

Стаття 3. Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, законодавством, чинним на момент виникнення боргу, визначені права податкових органів щодо винесення постанов про адміністративні правопорушення, які є виконавчим документом, на підставі яких відбувається звернення стягнення органами виконавчої влади.

Згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання;

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що на зворотному боці постанов про адміністративне правопорушення, виданих УПФУ в Покровському районі, містяться відмітки про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

З даного проводу відповідачем надані наступні пояснення.

В ході перевірки книжок вхідної та вихідної кореспонденції, архіву та журналу обліку виконавчих документів з 2005 р. по 2006 р., переданих державному виконавцю встановлено, що Постанова № ДН 149 від 15.02.2005 р. винесена УПФУ в Покровському районі про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн. до відділу ДВС надійшла 03.03.2005 р. Державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у той же день була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постанова № ДН 152 від 17.03,2005р. винесена УПФУ Покровському районі про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255,00 грн. до відділу ДВС надійшла 30.03.2005 р. Державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у той же день була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постанова № ДН 169 від 17.04.2006 р. винесена УПФУ в Покровському районі про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 136,00 грн. до відділу ДВС надійшла 15.05.2006 р. Державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у той же день була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем були вжити заходи щодо виконання даних виконавчих проваджень, але у зв'язку з ухиленням від сплати та у зв'язку з відсутністю боржника ОСОБА_1 за адресою місцем його проживання державним виконавцем 18.12.2008 р. відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення всіх трьох виконавчих документів без виконання.

Так, до відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 31.12.2008 р. з УПФУ в Покровському районі на примусове виконання знов надійшли вищевказані виконавчі документи. Державним виконавцем відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» у той же день були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Державним виконавцем були вжити заходи щодо виконання даних виконавчих проваджень, але у зв'язку з ухиленням від сплати та у зв'язку з відсутністю боржника ОСОБА_1 за адресою місцем його проживання державним виконавцем 14.07.2009 р., відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення всіх трьох виконавчих документів без виконання.

Згодом, до відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 27.07.2009 р., 26.03.2010 р., 22.03.2011 р., 24.02.2012 р. з УПФУ в Покровському районі на примусове виконання знов надходили вищевказані виконавчі документи. Державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у той же день були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Державним виконавцем були вжити заходи щодо виконання даних виконавчих проваджень, але у зв'язку з ухиленням від сплати та у зв'язку з відсутністю боржника ОСОБА_1 за адресою місцем його проживання державним виконавцем 25.02.2010 р., 11.03.2011 р., 31.01.2012 р., 27.02.2013 р. відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про повернення всіх трьох виконавчих документів без виконання.

Згідно Положення про державний комітет архівів України, затвердженого Указом Президента України від 22.03.2000 р. № 486 (втратив чинність від 04.04.2012 р.), Порядку роботи з документами в органах ДВС, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 р. виконавчі провадження про стягнення штрафів з позивача знищено з 2009 р., 2010 р., 2011 р., 2012 р. та 2013 р., про що складено відповідні акти знищення виконавчих проваджень.

До відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 29.03.2013 р. з УПФУ в Покровському районі на примусове виконання знов надійшли вищевказані виконавчі документи. Державним виконавцем відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» у той же день були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. На не однократні виклики до державного виконавця в травні 2013 р. з'явився боржник та повідомив, що з липня 2013р. він буде перебувати на обліку в УПФУ в Покровському районі у зв'язку з досягненням віку, та запропонував стягувати дані штрафі з його доходу (пенсії). Він також повідомив, що йому відомо про дані штрафі, але він навмисно їх платити не збирається. Державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на дохід боржника та направлена на виконання.

Згідно даних відповідача, штраф, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто з доходу боржника у повному обсязі та 15.11.2013 р. відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень, у зв'язку з повним фактичним виконанням.

Згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За наведених обставин, враховуючи зміст ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», УПФУ в Покровському районі не було порушено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, а відповідачем правомірно прийнято дані документи до виконавчого провадження та вжито відповідні заходи.

Ніяких пояснень відносно даних обставин позивачем не надано.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що виконавче провадження згідно оскаржуваних постанов завершено, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 182,70 грн., із необхідних 1827,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Покровського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування постанов, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн., 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 23.04.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун