Постанова № 38573922, 14.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/4105/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 р. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з позовною вимогою про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.03.2014 р. ВП №40947899.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 р. замінено неналежного відповідача у справі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на належного відповідача управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесена оскаржувана постанова без урахування усіх обставин та всупереч нормам чинного законодавства України.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Надав заперечення до позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У позовній заяві позивач вказує, що підставами для скасування оскаржуваної постанови є пропущення строку її прийняття, оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/5558/13-а, оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 р. про заміну сторін виконавчого провадження ВП №40947899.

Судом встановлено, що 14.05.2013 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 804/5558/13-а за адміністративним позовом ТОВ «Діксі Буд» до ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними дій, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

07.06.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. по справі № 804/5558/13-а.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Згідно пояснень позивача, останній 27.11.2013 р. подав касаційну скаргу на зазначене вище рішення, про що ніяких доказів до суду не надано.

Виконавче провадження ВП № 40947899 з виконання виконавчого листа №804/5558/13-а від 15.11.2013 р., що видав Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відкрито 02.12.2013 р.

В матеріалах виконавчого провадження міститься заява позивача про відкладення виконавчих дій, де вказано, що станом на 13.01.2014 р. на його адресу ухвала про відкриття касаційного провадження або відмову у відкритті касаційного провадження не надходила.

У даній постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2013 р. у п. 2, 3 є посилання про самостійне виконання вимоги виконавчого документу до 25.11.2013 року. При невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Доказів оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження до суду не надано.

14.03.2014 року на адресу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надійшла постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.03.2014 р. ВП №40947899, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції за №7468/10.

В даній постанові вказано, що позивачу було запропоновано виконати рішення суду в добровільному порядку до 05.03.2014 р. Проте, боржником у наданий строк для самостійно виконання не надано документального підтвердження виконання рішення, таким чином виконавчий лист не виконано.

Відповідно до п.3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

На думку позивача, враховуючи, що добровільний строк ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на виконання вимоги виконавчого документу закінчився 25.11.2013 р., оскаржувана постанова повинна була бути винесена 26.11.2013 р.

Натомість, вказана постанова була винесена відповідачем 13.03.2014 р.

Згідно наданих до суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що дійсно згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2013 р. ВП №40947899 постановлено боржнику виконати рішення суду в установлений державним виконавцем строк для його самостійного виконання до 25.11.2013 р. включно. При невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 р. по справі № 43вр-14/804/5558/13-а вирішено замінити сторони виконавчого провадження стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 28А, код ЄДРПОУ 38113479) на правонаступника - Приватне підприємство «Дузер» (69096, м. Запоріжжя, вул. Мурманська, буд. 157, код ЄДРПОУ 38113479), та боржника - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 25, код ЄДРПОУ 20288807) на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 25, код ЄДРПОУ 38754537) у виконавчому провадженні ВП № 40947899 з виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. № 804/5558/13-а.

Постановою про заміну виконавчого провадження від 03.03.2014 р. на підставі даного рішення замінено відповідні сторони виконавчого провадження.

В п.4 даної постанови зазначено про надання документального підтвердження виконання рішення суду не пізніше наступного дня.

Позивач зазначає, що ним було подано апеляційну скаргу на дану ухвалу, про що не надано жодних доказів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть можливе оскарження даної ухвали не спростовує обов'язок позивача виконати вимоги виконавчого листа №804/5558/13-а і тим паче не є підставою для такого невиконання.

13.03.2014 р. відповідачем була направлена вимога на ім'я начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про виконання вимог виконавчого листа №804/5558/13-а у строк до 19.03.2014 р. та попереджено про накладення штрафу у разі його невиконання.

Дана вимога була отримана позивачем 14.03.2014 р. згідно наявного на вимозі штемпеля вхідної кореспонденції.

Крім того, 13.03.2014 р. було винесено постанову про накладення штрафу відносно позивача за невиконання без поважних причин рішення суду.

25.03.2014 р. відповідачем направлено вимогу на ім'я начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про виконання вимог виконавчого листа №804/5558/13-а у строк до 27.03.2014 р. та попереджено про звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення до кримінальної відповідальності у разі його невиконання.

Дана вимога була отримана позивачем 26.03.2014 р. згідно наявного на вимозі штемпеля вхідної кореспонденції.

25.03.2014 р. було винесено постанову про накладення штрафу відносно позивача за невиконання без поважних причин рішення суду.

09.04.2014 р. відповідачем направлено вимогу на ім'я начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про особисту явку 11.04.2014 р. об 11:00 год. останнього до державного виконавця для надання письмових пояснень з приводу невиконання вимог виконавчого листа №804/5558/13-а.

Дана вимога була отримана позивачем 10.04.2014 р. згідно наявного на вимозі штемпеля вхідної кореспонденції.

Згідно Акту державного виконавця від 11.04.2014 р. позивач до Державної виконавчої служби для надання пояснень не з'явився.

Таким чином, беззаперечним є невиконання позивачем вимог виконавчого листа №804/5558/13-а.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частино 5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України). Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 зазначив: «Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

Суд звертає увагу, що невиконання рішення суду, що набрало законної сили, є прямим порушенням норм національного та європейського законодавства. Зокрема, про неможливість забезпечення державою Україна виконання рішень викладено у справах «Іванов проти України», «Цибулько та інші проти України», «Робота та інші проти України» та ін.

Рішення яке підлягає виконанню є зобов'язального характеру за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, а саме відновити в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показники податкової звітності ТОВ «Діксі Буд», у зв'язку з чим організація його виконання визначена ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, у разі невиконання вимог виконавчого документу без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Статтею 75 цього Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені доводи позивача на обґрунтування позовних вимог не є підставами для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, пропущення строку винесення даної постанови як і наступні постанови та вимоги державного виконавця у даному виконавчому провадженні є підтвердженням наміру відповідача надати достатній строк боржнику для добровільного виконання вимог виконавчого листа №804/5558/13-а, що ніяким чином не порушило законні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене у сукупності, у зв'язку з тим, що позивачем не наведені обставини, які підтверджені достатніми доказами для задоволення позовних вимог, натомість відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 14.04.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун