Постанова № 38573134, 22.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 804/4666/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКононенко О. В. при секретаріДмирієнко О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Клюковського Максима Володимировича, Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення від 03.12.2013 року про відмову в реєстрації права власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток садиби розташованої у АДРЕСА_1; зобов'язати Дніпропетровське міське управління юстиції зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток у садибі, що складається з житлової прибудови літ. А1-1, прибудов а1-1, а3-1 (приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 житловою площею 32,7 кв.м. загальною площею 58,0 кв.м.) відкритої веранди а2-1, сараїв Б, Р. Н, погріба К, убиральні З, споруд № 6, 7, 11, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 30, 31, І та 1/2 споруд № 4,9, житлового будинку літ. А-1 з прибудовою а-1 (приміщення 1-1, 1-2, 1-3 жилою площею 22,0 кв.м., загальною площею 31,4 кв.м.), ганку а, душа Т, сараїв Е, Д (з погрібом), убиральні С, споруд № 1, 2, 3, 15, 25, 26, 27, 29 ІV розташованої у АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2011 по справі № 2-8207/2011.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2011 по справі № 2-8207/2011 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» про визначення розміру часток та виділ частки майна в самостійне домоволодіння, яким було визначено, що ОСОБА_3 належить 66/100 часток та ОСОБА_4 34/100 часток у новоствореній садибі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, позивачі звернулися до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою, в якій просили зареєструвати право власності на відповідні частки об'єкту нерухомого майна. Однак 03.12.2013 року відповідач надав рішення про відмову в реєстрації права власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток зазначеного об'єкту нерухомого майна.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримавши заявлені вимоги.

ОСОБА_4 у судовому засіданні просила позов задовольнити, підтримавши заявлені вимоги.

Відповідачі у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оцінивши їх у сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позов з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення права власності на нерухоме майно, здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема віднесено право власності на об'єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України (далі -ЦК), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952 (далі - Закон України № 1952), Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 (далі - Порядок).

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину та угоди про розподіл спадкового майна 04.10.2003 року було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на 39/100 часток домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1.

13.11.2006 року на підставі свідоцтва про право власності було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на 40/100 часток домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1.

22.09.2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було прийняте рішення по справі № 2-8207/2011 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» про визначення розміру часток та виділ частки майна в самостійне домоволодіння, яким було виділено частину нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1 у самостійну садибу по АДРЕСА_1, та визначено, що ОСОБА_3 належить 66/100 часток та ОСОБА_4 34/100 часток у новоствореній садибі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане рішення набрало законної сили 04.10.2011 року.

З метою реєстрації права власності 13.11.2013 року позивачі звернулися до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток у садибі розташованої у АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2011 по справі № 2-8207/2011.

Однак, відповідачем 03.12.2013 року було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна з посиланням на статтю 24 Закону України № 1952 та пункти 16, 23 Порядку, яким передбачено, що у державній реєстрації права на нерухоме майно може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам що їх посвідчують, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація прав на об'єкт нерухомого майна, що поділено та не надано документ, що підтверджує присвоєння виділеному об'єкту нерухомого майна самостійної адреси.

Суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у реєстрації права власності - є протиправними, що підтверджується аналізом діючого законодавства.

У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішення суду.

Відповідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалось без дієвим на шкоду одній зі сторін - рішення від 27.07.2004 р. по справі «Ромашов проти України».

Згідно вимог підпункту 10 пункту 27 Порядку документами що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тобто, виходячи з вищезазначених норм суд дійшов висновку, що позивач надав органам реєстрації права власності документи передбачені чинним законодавством України.

Що стосується положень рішень відповідача від 03.12.2014 року про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня державна реєстрація прав на об'єкт нерухомого майна, що поділено, то слід зазначити наступне.

Згідно витягів № 1892975 від 04.11.2003 року та № 12484570 від 13.11.2006 року про реєстрацію права власності наданих позивачами вбачається, що право власності на об'єкт, який був поділений було зареєстроване за ОСОБА_3 40/100 часток та ОСОБА_4 39/100 часток.

Також є безпідставним посилання відповідача в своєму рішенні на те, що не надано документ, що підтверджує присвоєння виділеному об'єкту нерухомого майна самостійної адреси, оскільки об'єкт нерухомого майна про реєстрацію права власності на який звертались позивачі не виділявся та вже мав адресу - АДРЕСА_1.

До того ж при прийнятті рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська були досліджені всі обставини справи які встановлюють право власності позивачів на об'єкт нерухомості, та не потребують повторного дослідження при розгляді даної справи.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень від 03.12.2013 року щодо відмови в реєстрації права власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток садиби розташованої у АДРЕСА_1 не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягають скасуванню.

Тому, звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документу - рішення суду, є правомірним.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Клюковського Максима Володимировича, Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Клюковського Максима Володимировича від 03.12.2013 року, щодо відмови в реєстрації права власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1.

Зобов'язати Дніпропетровське міське управління юстиції зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 66/100 часток та ОСОБА_4 на 34/100 часток у садибі, що складається з житлової прибудови літ. А1-1, прибудов а1-1, а3-1 (приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 житловою площею 32,7 кв.м. загальною площею 58,0 кв.м.) відкритої веранди а2-1, сараїв Б, Р. Н, погріба К, убиральні З, споруд № 6, 7, 11, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 30, 31, І та 1/2 споруд № 4,9, житлового будинку літ. А-1 з прибудовою а-1 (приміщення 1-1, 1-2, 1-3 жилою площею 22,0 кв.м., загальною площею 31,4 кв.м.), ганку а, душа Т, сараїв Е, Д (з погрібом), убиральні С, споруд № 1, 2, 3, 15, 25, 26, 27, 29 ІV розташованого у АДРЕСА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2011 по справі № 2-8207/2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2014 року

Суддя О.В. Кононенко