Рішення № 38572206, 06.05.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/6007/2014 Головуючий в 1 інстанції - Ключник А.С.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення відсотків за кредитним договором та сум передбачених ст. 625 ЦК України, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.05.2007 року між ВАТ «БТА Банк», яке змінило свою назву на ПАТ «БТА Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 117/07-К, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит в сумі 75000,00 грн., на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умовах, викладених у кредитному договорі, зі сплатою 21% річних, з кінцевим терміном повернення 25.11.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 25.05.2007 року був укладений договір поруки № 117/07-К(ДП).

Проте, в порушення умов кредитного договору та договору поруки, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконували взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернуся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2009 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість станом на 05 листопада 2008 року в сумі 104987,37 грн.

Дане судове рішення в повному обсязі було виконано лише 16.08.2012 року.

За час ухвалення рішення та до моменту виконання боржником рішення суду сума заборгованості по процентам змінювалась в сторону збільшення у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, станом на 16.09.2012 року загальна заборгованість позичальника за кредитним договором становить 57977, 78 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сплатою процентів - 49197,09 грн.; строкова заборгованість за сплатою процентів - 808,23 грн.; Також позивач просив стягнути з відповідачів 3 % річних - 2767,89 грн. та інфляційні витрати -5204,57 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором по донарахованих процентах та штрафних санкціях - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «БТА Банк» заборгованість за кредитним договором № 117/07-К від 25 травня 2007 року по донарахованих процентах та штрафних санкціях в сумі 7972,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у справі у вигляді судового збору по 289, 99 грн. з кожного, а також по 420 грн. витрат понесених позивачем за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача в судове засідання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «БТА Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В скарзі вказував на те, що рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення відсотків є необґрунтованим та ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно з умовами кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Висновок суду про відсутність підстав для повторного звернення з вимогами про стягнення відсотків не відповідає дійсним обставинам справи, так як вимоги були заявлені про стягнення відсотків за інший період.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку доводи скарги підтримала.

Представник ОСОБА_2, заперечу4вав проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У п. 17 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 25.05.2007 року між ВАТ «БТА Банк» (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «БТА Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 117/07-к (а.с.20-22).

За даним договором відповідачу ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 75 000 грн. (п. 1.1 кредитного договору) зі сплатою процентів за користування кредитом 21% річних (п. 1.21 кредитного договору). Надану суму кредиту відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути до 25.09.2009 року (п.1.3 кредитного договору).

25.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1, між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 117/07-к (ДП) відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед позивачем відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед позивачем (а.с.23-24).

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачами не належним чином виконувались зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим позивач звертався до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2009 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно заборгованість, визначена станом на 05.11.2008 року, за кредитним договором в розмірі 104987,37 грн., яка складалась з строкової заборгованості за тілом кредиту 37 413, 94 грн., простроченої заборгованості за тілом кредиту 25 565 грн. 81 коп., відсотків нарахованих станом на 05.11.2008 року в сумі 12039, 50 грн., та пені 29 968 грн. 12. коп.. При цьому кредитний договір не розірваний.

Судом також встановлено, що дане рішення виконане поручителем лише 16.08.2012 року, а тому наявність рішення та його повне виконання лише 16.08.2012 року, не звільняє відповідачів від відповідальності, яка передбачена в кредитному договорі та не позбавляє банк можливості стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційні витрати.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості наданої позивачем, станом на 16.09.2012 року виникла загальна заборгованість за договором в сумі 57977,78 грн. з них: строкова заборгованість за сплатою процентів у розмірі 808,23 грн.; прострочена заборгованість за сплатою процентів у розмірі 49197,09 грн.; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в розмірі 2767,89 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 5204,57 грн. (а.с.7-14).

Відмовляючи в задоволені частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що отримавши задоволення своїх вимог про стягнення всіх сум заборгованості за кредитним договором, нарахованих відсотків та пені позивач після ухвалення рішення суду не має законних підстав для повторного звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період після постановлення рішення суду та до фактичного виконання зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду, так як він не в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлюється розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щоденно відповідно до умов договору. При розрахунку процентів приймається кількість днів у місяці - 30 та у році - 360, враховуючи день надання кредиту, та включаючи день остаточного погашення. Позичальнику щоденно нараховувались проценти, які за період з 05.11.2008 року (останній день до якого стягнуто відсотки попереднім судовим рішенням) до 6.08.2012 року становлять 49 197,09грн. (прострочена заборгованість за сплатою процентів).

Строкова заборгованість за сплатою процентів в розмірі 808,23 грн. виникла з розрахункової дати до моменту погашення кредиту, тобто станом на 16.08.2012 року. Тобто це сума, яка почала нараховуватися у серпні місяці до моменту погашення кредиту, та яка б зростала в разі несплати кредиту. Оскільки 16.08.2012р поручитель погасив заборгованість за кредитом, дана сума залишилась сталою та не зростала.

Колегія суддів встановила, що відповідно до розрахунку наданого позивачем відсотки нараховувались з наступної дати, яка не була охоплена попереднім судовим рішенням на заборгованість по тілу кредиту, яка остаточно була погашена в серпні 2012 року, тобто в даному позові позивач просив стягнути відсотки за інший період, а висновок суду про недопустимість повторного звернення до суду з вимогами про стягнення відсотків не відповідає встановленим судом обставинам та вимогам закону - ст. 1048 ЦК України, відповідно якого передбачено, що відсотки нараховуються до моменту повернення кредиту.

Тобто, суд вирішуючи вимоги про стягнення відсотків не вірно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а тому рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог банку про стягнення відсотків з боржника підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому колегією суддів враховується, що заяв чи клопотань про застосування строків позовної давності відповідачами не зроблено, а тому підстави для її застосування відсутні.

Разом з тим не підлягають стягненню донараховані відсотки з поручителя ОСОБА_2 виходячи з наступних підстав .

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі від 25.05.2007 року строк виконання основного зобов'язання визначений до 25.11.2009 року.

За таких підстав у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя з 25.11.2009 року протягом наступних 6 місяців.

У зв'язку з невиконанням попереднього рішення суду банк звернувся до суду з новими позовними вимогами 06.09.2012 р., тобто вже після шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України. Вимогу до поручителя про стягнення процентів за період з грудня 2008 року до серпня 2012 року банк пред`явив лише звертаючись з даним позовом, вже в вересні 2012 року, тобто поза межами 6 місячного строку визначеного ст. 559 ЦК України.

За таких підстав колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів нарахованих за період з листопада 2008 року до серпня 2012 року з поручителяОСОБА_2 задоволенню не підлягають та можуть бути стягнуті лише з позичальника ОСОБА_1

При цьому рішення в частині солідарного стягнення з боржника та поручителя 3% річних та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов`язання є законним, так як у поручителя перед позивачем виникло грошове зобов`язання на підставі попереднього рішення суду, яке було виконане лише в 2012 році, а тому за період невиконання судового рішення поручитель також має нести відповідальність за невиконання ним грошового зобов`язання.

Вищезазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «БТА Банк» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14359845, р/р 37390018000000 у ПАТ «БТА Банк» м. Київ, МФО 321723) строкову заборгованість за сплатою процентів у розмірі 808,23 грн.; прострочену заборгованість за сплатою процентів у розмірі 49197,09 грн., а всього 50005, 32 грн. процентівза кредитним договором № 117/07-К від 25 травня 2007 року тавитрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 290 (двісті дев'яносто) гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: