Рішення № 38571018, 29.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3416/14

Справа № 635/477/13-ц Головуючий 1 інст. - Полєхін А.Ю.

Категорія :відшкодування шкоди Доповідач - Бобровський В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Кукліної Н.О.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,завданої внаслідок каліцтва, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 12827,40 грн. на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом та втратою 20% загальної працездатності, починаючи з 2 серпня 2004 року по 31 грудня 2012 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилався на те, що відповідач спільно з ОСОБА_6 2 серпня 2004 року заподіяли йому тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що потягло за собою стійку втрату загальної працездатності, його визнано інвалідом 3-ї групи.

Зазначивши, що ОСОБА_6 помер, а кримінальну справу відносно відповідача постановою суду від 4 серпня 2009 року закрито зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, те що за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2011 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2011 року майнова шкода на лікування та моральна шкода ОСОБА_3 не відшкодовано, із розрахунку мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2004 року у розмірі 237 грн. до 1134 грн. на грудень 2012 року, на підставах ст..ст.1195, 1202 ЦК України ОСОБА_5 просив стягнути вказану суму на відшкодування заподіяної злочином майнової шкоди, а також починаючи з 1 січня 2013 року із розміру мінімальної зарплати 1147 грн. щомісячно стягувати на його користь по 229,40 грн., та стягнути відповідно до ст..1208 цього Кодексу 88,90 грн. проіндексовану суму невідшкодованої відповідачем за рішення суду першої та апеляційної інстанції майнової та моральної шкоди, у зв'язку з підвищенням вартості життя.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти позову з посиланням на його безпідставність та недоведеністю її вини у заподіянні позивачу тілесних ушкоджень, які потягли його інвалідність.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року позову задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 12717 грн. на відшкодування вт втраченого заробітку з 1 вересня 2004 року по 31 грудня 2012 року внаслідок каліцтва , стягнуто з 1 січня по 1 липня 2013 року на відшкодування цієї шкоди у сумі 229, 40 грн. та 112, 01 грн. суми індексації невідшкодованої майнової шкоди витрат, на лікування та моральної шкоди, а також стягнуто на користь держави 229, 40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 з посиланням на безпідставність заявленого позову до неї, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням вимог процесуального права при його задоволенні, рішення районного суду просить скасувати, у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення районного суду змінити з наступного.

Згідно до ч.1 т.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст..61 цього Кодексу , які не підлягають доказуванню.

Суд,за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, згідно ч.1 ст.303 цього Кодексу перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі не оспорюється той факт, що інвалідність ОСОБА_5 пов'язана із заподіянням йому тілесних ушкоджень 2 серпня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3

За клопотанням ОСОБА_3 та її захисника, закриваючи кримінальне провадження постановою Харківського районного суду Харківської області від 4 серпня 2009 року за спливом строку давності, судом визнано, що заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості позивачу та хуліганські дії були вчинені відповідачем спільно з ОСОБА_6

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2011 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2011 року встановлено факт навмисного заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_5 у справі за його позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування, яке згідно довідки державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ від 24 грудня 2012 року вказані судові рішення відповідачем не виконувались.

Із пенсійного посвідчення ОСОБА_5 вбачається, що за висновком МСЕК він є інвалідом 3-ї групи загального захворювання з червня 2005 року, з щорічним обстеженням. Розмір втрати загальної працездатності визначається у розмірі 20%.

За таких обставин вирішуючи справу у відповідності до положень ст..1195 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я про стягнення 12717 грн. втраченого заробітку з 1 вересня 2004 року по 31 грудня 2012 року, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, визначених законами про державний бюджет на кожен із зазначених років, з урахуванням відсотків втраченої загальної працездатності та стягуючи на підставах ст..1208 ЦК України 112,01 грн. суми індексації присудженої рішенням суду першої інстанції від 17 березня 2011 року та апеляційної інстанції від 22 грудня 2011 року 11112,63 грн. у зв'язку з підвищенням вартості життя, суд дійшов правильного висновку про підставність та достовірність вказаних позовних вимог ОСОБА_7

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення втраченого заробітку з 1 січня по 1 липня 2013 року з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленого законом про державний бюджет на цей рік, суд дійшов правильного висновку про те, що ця шкода підлягає відшкодуванню до чергового медичного обстеження на предмет інвалідності у липні 2013 року.

Проте при визначенні розміру відшкодування 229,40 грн. судом допущено порушення вимог ч.1 ст.11 ЦПК України та не враховано положення ч.1 ст.1202 ЦК України про те, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, здійснюється щомісячними платежами.

Із позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що він вимагав стягнення з 1 січня 2013 року щомісячно на відшкодування втраченого заробітку у розмірі 229, 40 грн., який за шість місяців складає 1376,40 грн., що підлягало стягненню на його користь з ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги про безпідставність позову до ОСОБА_3, неправомірне застосування ч.4 ст.61 ЦПК України як підставу для звільнення позивача від доказування за відсутності вироку суду, з урахуванням рішення суду від 17 березня 2011 року, постанови суду від 4 серпня 2009 року про закриття кримінального провадження за строком давності, а також загальних положень за ч.2 ст.1166 ЦК України про підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно до яких особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе що шкода завдано не з її вини, колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду, оскільки відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів про те, що шкода здоров'ю позивача заподіяно не з її вини, а посилання її представника у скарзі на те, що інвалідність виникла через травми голови,заподіяної ОСОБА_6 з огляд на вищевказані обставини та спільність заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_5 залишаються поза увагою.

Виходячи із наведеного та керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 31, 314 ЦПК України, колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року змінити в частині стягнення шкоди на відшкодування втраченого заробітку за 2013 рік.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1) на відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом з 1 січня по 1 липня 2013 року щомісячно по 229, 40 грн. загальною сумою 1376,40 грн.

В решті це рішення районного суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді